Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/2131/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/2131/26

Провадження № 22-ц/4815/1634/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Рівненська обласна прокуратура,

– Головну управління Національної поліції

у Рівненській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Ковальова І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури, -

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури.

Позов обґрунтовував тим, що досудове розслідування кримінального провадження з приводу незаконного заволодіння його транспортним засобом –автомобілем Опель-Омега, державний номерний знак НОМЕР_1 та його механічного пошкодження, що відбулося у 2002 році, тривало понад 20 років, однак винуватця події, ні до кримінальної відповідальності за ст. 289 КК України, ні до адміністративної з відповідальності за ст. 124 КУпАП, відповідачами не притягнуто.

Тобто, ефективного захисту його прав в національних органах, в розумінні ст. 13 ЄКПЛ та відповідно до покладених на відповідачів завдань і функцій, протягом надмірно тривалого часу, не було забезпечено.

Його право, як потерпілого у кримінальному провадженні № 12013190050000391 від 15.04.2013 року на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди безпосередньо з винуватця події (автокрадія) відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, відповідачами безкарно зведено нанівець та унеможливлено.

Згідно акту Приватного підприємства-фірми "ВІРАЖ" від 30 листопада 2002 року, вартість матеріального збитку станом на 30.11.2002 року становила 7693-42 грн, де згідно курсу НБУ на той час 1 долар США дорівнював 5,33 грн.

Відтак, за звичних обставин, він на той час міг на суму матеріального збитку придбати 1443,4 долари США і зараз мати суму згідно курсу НБУ, 61128 грн, що є упущеною вигодою, яку мав би, якби його право не було порушено та/або, якби відповідачі діяли відповідно до покладених на них повноважень.

Загалом, внаслідок бездіяльності обох відповідачів, йому, як потерпілому було завдано негативних наслідків, які виразилися у психічних стражданнях, у вигляді душевних переживань, занепокоєності, постійного нервування, приниженні, страху, відчаю, безсоння, втрат особистого та робочого часу. Він втратив душевну рівновагу та спокій.

Просив суд, з урахуванням уточнених вимог, стягнути з Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду (збитки, упущену вигоду) у розмірі - 61 128 грн. (шістдесят одну тисячу сто двадцять вісім) гривень, завдані незаконною та протиправною поведінкою Головного Управління Національної поліції у Рівненській області (відповідач № 2) та Рівненської обласної прокуратури (відповідач № 1); стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду за мінімальною межею у розмірі 2 123 256 (два мільйони сто двадцять три тисячі двісті п`ятдесят шість) гривень, спричиненою незаконною та протиправною поведінкою Головного Управління Національної поліції у Рівненській області (відповідач № 2) та Рівненської обласної прокуратури (відповідач № 1) в період досудового розслідування кримінального провадження № 12013190050000391 від 15.04.2013 року (кримінальна справа № 55/01- 03), де мала місце дискримінація.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури – відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в ході судового розгляду справи позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між винними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів та негативними наслідками у вигляді моральних страждань чи майнової шкоди.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом залишено поза увагою порушення відповідачами вимог КПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин кримінального провадження, зокрема під час проведення досудового розслідування.

Наведена у позові кримінальна справа порушена за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України не закрита і до нині, де немає і процесуального рішення про її перекваліфікацію на ч.1 вказаної статті. А поряд з цим досудове розслідування за ч. 3 вказаної норми не проводиться.

Зазначає, що неповідомлення відповідачами про закінчення досудового розслідування позбавило потерпілого прав передбачених пунктами 3, 4, 6, 7, 11, 12, 13,14 ч. 1 ст. 56 КПК України, а також скористатися правами, визначеними частиною 2 та частиною 4 даної статті.

У кримінальному провадженні підроблені протоколи допитів цілого ряду свідків, де їх покази кардинально змінено на протилежні від попередньо даних ними показань при первинних їх допитах.

Не було проведено і одночасних допитів між вказаними свідками, та/або їх допити за участі потерпілого, а змінені покази слугували підставою для винесення постанови про закриття даного кримінального провадження.

Вказує на необхідність приєднання до матеріалів справи та врахування при прийнятті рішення по суті: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 року по справі № 460/11559/25, на яке позивач покликався в суді першої інстанції; постанови Володимирецького районного суду від 28.02.2008 року по справі № 4-2/08, як є в матеріалах кримінального провадження та яка не виконана і до нині в частині застосування до правопорушника ( ОСОБА_2 ) заходів адміністративного стягнення. Зокрема при винесенні передчасної і постанови Володимирецького районного суду від 27.11.2008 року по справі № 4-27/08, яка в межах наведеного у справі кримінального провадження не виконана і до нині в частині усунення суперечностей в показаннях між наведеними свідками та між свідками і потерпілим.

Просить дослідити та дати оцінку наданим позивачем суду першої інстанції доказам, а саме матеріалам кримінального провадження (кримінальної справи), які були надані суду першої інстанції на предмет їх всебічності, повноти й неупередженості всіх обставин такого кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності, постанові від 30.06.2023 року про чергове закриття кримінального провадження з точки зору повноти і справедливості, а також справедливого, добросовістного розумного та ефективного захисту цивільних прав та інтересів потерпілого ОСОБА_1 в наведеному у справі кримінальному провадженні.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

01 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Рівненського апеляційного суду заяву про виправлення допущеної ним описки у апеляційній скарзі, а саме вказував, що покликався у апеляційній скарзі на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 13.07.2023 року у справі № 161/7749/23 про стягнення шкоди з посиланням на постанову Луцького міськрайсуду від 09.03.2023 року, де помилково зазначено номер справи № 1612/9923, тоді як правильним є справа № 161/995/23.

09 липня 2026 року, 13 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Рівненського апеляційного суду клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, а також заяву, у яких виклав свої доповнення та додаткові пояснення по суті справи.

16 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Рівненського апеляційного суду клопотання про винесення ухвалу суду про встановлення строку учасникам справи для подання ними своїх заперечень щодо поданих апелянтом клопотань та заяви.

17 липня 2026 року ГУНП в Рівненській області подано до Рівненського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що позивач не довів: незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів; факту заподіяння йому шкоди саме посадовими особами відповідачів; причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати внаслідок пошкодження автомобіля та моральна шкода, за оцінкою позивача).

Просить про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

20 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного суду з клопотанням, у якому просив суд скористатися, передбаченим ст. 262 ЦПК України у поєднанні із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правом суду та винести окрему ухвалу суду щодо наведених у клопотанні та у справі в цілому порушень закону, прав та інтересів апелянта, із зазначенням строку усунення таких порушень, причин та умов, що сприяли вчиненню таким порушенням, до почату розгляду апеляційної скарги по суті.

23 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням провести порівняння наведеного у справі перебігу подій із подібними ситуаціями в зазначених ним судових рішеннях відносно інших осіб.

28 липня 2026 року Рівненська обласна прокуратура подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що враховуючи, що позивачем не надано беззаперечних доказів як неефективності досудового розслідування у кримінальному провадженні № 112013190050000391, так і заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 , відтак відсутні підстави для задоволення позову, в тому числі щодо відшкодування матеріальної шкоди, що є похідною вимогою.

Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

30 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання щодо проведення порівняння наведеного у справі перебігу подій із подібними ситуаціями в зазначених ним судових рішеннях, де винуватців притягували до кримінальної та/або адміністративної відповідальності та на підтвердження порушення засад рівності перед законом, створення незаконного привілею ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 дискримінацію, дискредитацію, утиски, обмеження як людині, як громадянину та як адвокату.

04 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, у якій виклав власні пояснення та висновки по справі.

06 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, у якій виклав клопотання проведення порівняння зазначеного у справі перебігу подій (наведеної дискримінації) із подібними ситуаціями в зазначених ним судових рішеннях відносно інших осіб.

13 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання (уточнене) про винесення окремої ухвали, у якому просив суд розглянути дане клопотання до початку розгляду апеляційної скарги по суті, як вжита апеляційним судом процесуальна "позитивна дія", у розумінні антидискримінаційного законодавства України, шляхом невідкладного винесення окремої ухвали для припинення триваючих дискримінаційних утисків щодо ОСОБА_1 як людини, громадянина та адвоката, і недопущення подальшого затягування судового процесу; постановити окрему ухвалу, якою вказати, що дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури в межах кримінального провадження № 12013190050000391 є такими, що на протязі надмірно тривалого часу грубо порушують права апелянта, містять ознаки дискримінації, утисків, порушення засад рівності та створення і до нині незаконного привілею правопорушнику; направити окрему ухвалу керівництву Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) та Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) для вжиття невідкладних заходів щодо усунення зазначених порушень закону та вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності; встановити відповідачам строк для надання відповіді суду про вжиті заходи за окремою ухвалою (протягом одного місяця з дня її отримання).

13 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаткові пояснення, а також у разі відсутності апелянта в судовому засіданні просив проводити розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів з урахуванням цього пояснення.

17 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про долучення нових доказів в порядку ч. 3 ст. 367 ЦПК України, у якому просив суд як новий доказ ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 569/4323/26; прийняти та долучити до матеріалів справи як новий доказ письмове пояснення свідка ОСОБА_4 від 15 липня 2026 року.

24 серпня 2026 року, 31 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаткові пояснення у справі.

04 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про застосування правил перенесення тягаря доказування, у якому просив апеляційний суд покласти на Відповідачів — Головне управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненську обласну прокуратуру — тягар доведення відсутності фактів дискримінації щодо позивача ОСОБА_1 як людини, громадянина та адвоката, порушення засад рівності перед законом та створення незаконного привілею правопорушнику ОСОБА_5 ; суду апеляційної інстанції ретельно дослідити факти триваючої дискримінації, утисків, обмежень, дискредитації професійного статусу адвоката, порушення засад рівності та створення незаконного привілею правопорушнику ОСОБА_5 доведеними з боку позивача, у зв`язку із процесуальним неподанням відповідачами доказів на їх спростування.

08 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаткові пояснення у справі.

09 вересня 2026 року ГУНП в Рівненській області подало до апеляційного суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якому просило суд апеляційної інстанції відкласти проведення судового засідання 17.09.2026 у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці за 2026 рік.

10 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання у порядку ч. 3 ст. 365 ЦПК України (про визначення суду першої інстанції строку для усунення недоліків рішення), у якому просив суд постановити ухвалу, якою визначити Рівненському міському суду Рівненської області строк для усунення недоліків рішення суду від 12 червня 2026 року у справі № 569/2131/26 шляхом розгляду заяви позивача та ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України щодо позовних вимог про встановлення фактів дискримінації, порушення засад рівності, створення незаконного привілею та створення 6 незаконних процесуальних актів службовими особами виключно для дискримінації позивача, а також відкласти розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1

14 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за відсутності апелянта, відмову у відкладенні засідання та вирішення процесуальних клопотань, у якій просив суд:

1. судове засідання у справі № 569/2131/26, призначене на 17 вересня 2026 року, а також подальший апеляційний розгляд справи проводити без особистої участі позивача (апелянта) ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що чергове публічне проговорення обставин справи продовжує завдавати йому глибокого душевного болю та моральних страждань;

2. приєднати до матеріалів цивільної справи № 569/2131/26 та врахувати при розгляді подані апелянтом додаткові докази по раніше заявленим клопотанням, а також три самостійні додаткові пояснення апелянта, які містять матеріально-правові та фактологічні обґрунтування позову та апеляційної скарги;

3. у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відкладення розгляду справи № 569/2131/26 через відпустку штатного працівника — відмовити повністю за безпідставністю та маніпулятивністю;

4. невідкладно розглянути питання щодо винесення окремої ухвали за раніше поданим клопотанням апелянта, оскільки умисна дискримінація, професійні утиски адвоката, порушення засад рівності та незаконний привілей для правопорушника ОСОБА_2 продовжують діяти і донині, керуючись статтями 258, 262 ЦПК України, статтями 1, 6, 14, 15 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні";

5. винести ухвалу відповідно до частини 3 статті 365 ЦПК України з приводу невирішеного питання про ухвалення Рівненським міським судом додаткового рішення, визначивши суду першої інстанції жорсткий строк для усунення недоліків та розгляду заяви позивача в порядку ст. 270 ЦПК України;

6. покласти на відповідачів (Головне управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненську обласну прокуратуру) тягар доведення відсутності фактів дискримінації щодо позивача ОСОБА_1 як людини, громадянина та адвоката, порушення засад рівності перед законом та створення незаконного привілею правопорушнику ОСОБА_5 по наведеним у справі таким даним та за раніше поданим клопотанням апелянта (на підставі ч. 2 ст. 81 ЦПК України) апеляційному суду, оскільки їх відзиви не містять такого.

15 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про виправлення технічної описки у тексті апеляційної скарги (в порядку статей 43, 13, 365, 367 ЦПК України), у якій просив суд виправити допущену в тексті апеляційної скарги технічну описку, вважаючи правильним посилання на статтю 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди) замість помилково зазначеної статті 122-2 КУпАП по всьому тексту апеляційної скарги, у тому числі при наведенні сукупності правопорушень ОСОБА_2 (статті 122-4, 124, 126, 130 КУпАП).

Подані заявником ОСОБА_1 заяви та клопотання, у який він висловив власні висновки та міркування щодо обставин справи, не потребують окремого процесуального судового рішення та враховуються апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги по суті.

Клопотання ОСОБА_1 про повернення матеріалів справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення, постановлення окремої ухвали до задоволення не підлягають, за відсутністю законних підстав для цього.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Рівненської обласної прокуратури учасників, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 листопада 2002 року в чергову частину Володимирецького РВ УМВС звернувся позивач ОСОБА_1 із заявою про те, що 21 листопада 2002 року від будинку АДРЕСА_1 був викрадений його власний автомобіль "ОПЕЛЬ-ОМЕГА" д.н. НОМЕР_2 .

З дослідженої в судовому засіданні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02 грудня 2002 року, винесеної інспектором адмінпрактики ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Воробей А.І., вбачається, що в порушенні кримінальної справи по факту незаконного заволодіння належним позивачу транспортним засобом ОСОБА_3 - відмовлено.

У подальшому, постановою прокурора Володимирецького району Тимощук С.О. від 03 січня 2023 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 2.12.2002 року та порушено кримінальну справу №55/01-03 за ознаками злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Постановою старшого слідчого СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області від 03 січня 2003 року кримінальну справу №55/01-03 про незаконне заволодіння транспортним засобом гр-на ОСОБА_1 , прийнято до свого провадження і розпочато слідство.

У подальшому у даному кримінальному провадженні виносилися постанови про зупинення та відновлення досудового слідства.

Постановою дізнавача групи дізнання Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області від 26 вересня 2007 року ОСОБА_6 кримінальну справу №55/01-03, порушену за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом подальшим провадженням закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 289 КК України.

З даної постанови, зокрема, слідує: "В ніч на 22 листопада 2002 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , умисно, протиправно, без відома власника транспортного засобу, заволодів автомобілем марки "Опель-Омега", державний номер НОМЕР_2 , що належить громадянину ОСОБА_1 , спричинивши при цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 12856 гривень 42 копійки.

03.01.2003 року прокурором Володимирецького району Тимощуком С.О. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_1 пояснив, що мав у власному користуванні автомобіль марки "Опель-Омега" д/н НОМЕР_2 . 21 листопада 2002 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_7 і попросив в нього дозволу взяти в користування автомобіль. ОСОБА_1 дав на це згоду, з умовою повернення транспортного засобу зранку наступного дня.

На наступний день, 22.11.2002 року до нього прийшов ОСОБА_7 і запитав чи не брав ОСОБА_1 автомобіль, на що ОСОБА_1 відповів заперечливо. Після цього, автомобіль був знайдений по вул.П.Орлика з механічними пошкодженнями.

На даний час він передав вказаний автомобіль у користування по дорученню чоловіку, прізвища кого він не пам`ятає в м.Рівне. Автомобіль передав без видозмін.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що дійсно 21.11.2002 року в смт.Володимирець за згодою власника транспортного дозволу ОСОБА_1 він, автомобілем марки "Опель-Омега", поїхав до своїх знайомих на вул.П.Орлика. Перебуваючи одній з квартир він заснув і прокинувшись під ранок він помітив відсутність ключів від автомобіля. Вийшовши на вулицю помітив відсутність автомобіля. Після цього він пішов до ОСОБА_1 з`ясувати чи не брав останній автомобіль, на що власник відповів заперечливо. Автомобіль було знайдено по вул. П.Орлика з механічними пошкодженнями слідуючого дня.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що дійсно 22.11.2002 року біля 3 години вночі вона разом зі своїми знайомими ОСОБА_4 , ОСОБА_9 поверталися додому з кафе-бару "Рожевий фламінго". По дорозі біля пив-бару біля них зупинився автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_7 та два незнайомих хлопці. Вони запропонували підвезти їх на що дівчата погодилися та під`їхали до будинку по АДРЕСА_1 , де всі пішли в квартиру ОСОБА_8 , пити каву. Знаходячись в квартирі ОСОБА_7 заснув, а два других хлопці пізніше пішли з квартири, при цьому один із них брав з піджака ОСОБА_7 ключі. Чи це відбувалося за згодою ОСОБА_7 вона не знає.

Аналогічні показання при допиті в якості свідків дали ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що дійсно в листопаді 2002 року, точної дати він не пам`ятає знаходився в кафе-барі "Рожевий фламінго". Після того, як він посидів в даному кафе та вживав спиртні напої вийшов на вулицю, щоб іти додому. Вийшовши на дорогу він побачив, що біля кафе проїжджає автомобіль іноземного виробництва, якого вирішив зупинити, щоб той завіз його додому. Після зупинки автомобіля він побачив, що в його салоні знаходилися жінки та чоловіки, яких він не впізнав. Сівши в салон автомобіля його підвезли до двохповерхових будинків біля магазину №5, де він вийшов із автомобіля і пішов разом з даними чоловіками та жінками в один із під`їздів будинку, де зайшли в квартиру та зайшовши на кухню квартири почали пити каву. Через деякий час один із чоловіків, який заходився за кермом автомобіля і був в другій кімнаті попросив свого товариша взяти в кишені піджака ключі від автомобіля і з`їздити, куди саме йому було невідомо. Знайшовши ключі в кишені піджака, молодший чоловік вийшов з квартири, а за ним вийшов і він. Вийшовши з квартири він побачив, що даний чоловік підійшов до автомобіля, а він в свою чергу пішов додому, що там відбувалося далі не бачив. Прізвищ, імен осіб, які перебували в автомобілі він не знає і сказати не може.

В ході проведення досудового слідства детально оглянути та забезпечити зберігання автомобіля до прийняття остаточного процесуального рішення у справі не представилось можливим, так як власник транспортного засобу ОСОБА_1 продав його в м.Рівне. Долучити до матеріалів кримінальної справи оригінал чи завірені копії документів, що свідчать про право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб не представилося можливим в зв`язку з ненаданням їх власником.

З пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_3 взяв транспортний засіб у тимчасове користування зі згоди ОСОБА_7 , який керував автомобілем за згодою власника ОСОБА_1 .

Таким чином, в діях ОСОБА_3 відсутня суб`єктивна сторона (умисел) злочину, передбаченого ст.289 КК України".

Постановою прокурора Володимирецького району Рівненської області Бондарчук А.П. від 8 жовтня 2007 року постанову дізнавача групи дізнання Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Долюка О.С, від 26 вересня 2007 року про закриття кримінальної справи №55/01-03 у зв`язку з відсутністю складу злочину – скасовано. Кримінальну справу направлено для провадження подальшого досудового слідства у СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. Зазначалося, що вказана постанова винесена в порушення вимог ст.22 КПК України, так як в ході розслідування не забезпечено повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи. Так, під час досудового слідства не встановлено місцезнаходження автомобіля "Опель-Омега" д.н. НОМЕР_3 , не призначено та не проведено авто-товарознавчу судову експертизу щодо встановлення вартості вказаного автомобіля та суми спричинених ОСОБА_1 збитків, не встановлено місця знаходження ОСОБА_3 та не допитано його, до матеріалів кримінальної справи не долучено документів, що свідчать про право власності ОСОБА_1 на вищезгаданий автомобіль"

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 15 січня 2008 року кримінальну справу №55/01-03, що порушена за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

У вищевказаній постанові зазначено, що 3 січня 2003 року прокурором Володимирецького району Тимощуком О.С. порушено кримінальну справу №55/01-03 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 за ч.3 ст.289 КК України.

В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що в ніч на 22 листопада 2002 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 умисно, протиправно, без відома власника транспортного засобу заволодів автомобілем марки "Опель-Омега", державний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_1 , спричинивши при цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 12856 гривень 42 копійки.

В ході досудового слідства у справі допитано потерпілого ОСОБА_1 , допитано як свідка ОСОБА_3 , допитано як свідків очевидців події ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ..

В ході допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 дав показання, що мав у власності автомобіль марки "Опель-Омега" д/н НОМЕР_2 . 21 листопада 2002 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_7 і попросив в нього дозволу взяти в тимчасове одноразове користування згаданий автомобіль. ОСОБА_1 дав на це свою згоду, з умовою повернення транспортного засобу ранком наступного дня. 22 листопада 2002 року до нього прийшов ОСОБА_7 і запитав чи не брав ОСОБА_1 автомобіль, оскільки не знає де він. В подальшому, автомобіль ОСОБА_1 був знайдений неподалік від місця, де його залишив ОСОБА_7 , в АДРЕСА_1 з механічними пошкодженнями. На даний час ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль продав невідомому чоловіку, прізвища якого він не пам`ятає.

Крім того у даній постанові містяться пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ..

Таким чином, в ході досудового слідства у справі встановлено, що у ОСОБА_3 мети незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 не було. Ключі від автомобіля він брав за згодою тимчасового володільця ОСОБА_7 , щоб підвести останнього додому, так як той перебував в стані алкогольного сп`яніння.

В ході проведення досудового слідства детально оглянути та забезпечити зберігання автомобіля до прийняття остаточного процесуального рішення у справі не представилось можливим, так як власник транспортного засобу ОСОБА_1 реалізував його в м.Рівне, ще до порушення кримінальної справи за вказаним фактом. В подальшому, в ході слідства встановити місце перебування автомобіля ОСОБА_1 та провести авто-товарознавчу експертизу не надалося можливим. Долучити до матеріалів кримінальної справи оригінали чи завірені копії документів що свідчать про право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб не представилось можливим, в зв`язку з ненаданням їх власником.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 щодо заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона, а саме умисел злочину, передбаченого ст.289 КК України, а отже в його діях відсутній вищевказаний склад злочину".

Постановою судді Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В, від 28 лютого 2008 року скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВСУ у Рівненській області від 15 січня 2008 року про закриття кримінальної справи задоволено, постанову скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для відновлення досудового слідства. При проведені досудового розслідування належить усунути суперечності в показаннях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,, перевірити достовірність їх показань встановленими процесуальним законом способами, встановити розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_1 шкоди і в залежності від цього вирішити питання про правильну кваліфікацію злочину та завершити досудове слідство у строки, встановлені чинним законодавством.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 12 березня 2008 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено за ст.6 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 13 березня 2008 року кримінальну справу №55/01-03, що порушена за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

Постановою прокурора відділу управління нагляду прокуратури Рівненської області О.О.Ралдугіна від 20 березня 2008 року постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченця Я.М. від 13 березня 2008 року про закриття кримінальної справи №55/01-03 скасовано. Кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для організації провадження подальшого досудового слідства. Та надано ряд вказівок по даній кримінальній справі.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 03 листопада 2008 року кримінальну справу №55/01-03 порушену за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом подальшим провадженням закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

Постановою судді Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В. від 27 листопада 2008 року скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВСУ у Рівненській області від 15 січня 2008 року про закриття кримінальної справи задоволено, постанову скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для відновлення досудового слідства. При проведені досудового розслідування вказано які саме недоліки слід усунути.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 12 квітня 2009 року кримінальну справу №55/01-03 порушену за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом подальшим провадженням закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого с.289 КК України.

Постановою прокурора Володимирецького району Рівеннської області Вадзіцького О.Б. від 10 червня 2010 року постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченця Я.М. від 12 квітня 2009 року про закриття кримінальної справи №55/01-03 скасовано. Кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для організації провадження подальшого досудового слідства.

Постановою слідчого СВ ВП №1 Вараського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області від 30 червня 2023 року ОСОБА_13 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013190050000391 від 15 квітня 2013 року закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.

У вищевказаній постанові зазначено: "В ході досудового розслідування було встановлено, що в ніч на 22 листопада 2002 року в смт.Володимирець Рівненської області, на вулиці П.Орлика біля будинку №6 ОСОБА_3 , умисно, протиправно, без відома власника транспортного засобу, заволодів автомобілем марки "Опель-Омега" державний номер НОМЕР_2 , що належить громадянину ОСОБА_1 , спричинивши при цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 12856 гривень 42 копійки.

В ході досудового слідства у справі допитано потерпілого ОСОБА_1 , допитано як свідка ОСОБА_3 , допитано як свідків та очевидців події ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , а також додатково їх допитано в подальшому для уточнення всіх деталей події.

В ході допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 дав показання, що мав у власному користуванні автомобіль марки "Опель-Омега" державний номер НОМЕР_2 . 21 листопада 2002 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_7 і попросив в нього дозволу взяти в тимчасове одноразове користування згаданий автомобіль. ОСОБА_1 дав на це свою згоду, з умовою повернення транспортного засобу зранку наступного дня. 22.11.2002 року до нього прийшов ОСОБА_7 і запитав чи не брав ОСОБА_1 автомобіль, оскільки не знає де він. В подальшому автомобіль ОСОБА_1 був знайдений неподалік від місця, де його залишив ОСОБА_7 , в АДРЕСА_1 з механічними пошкодженнями. На даний час ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль продав невідомому чоловіку, прізвища якого він не пам`ятає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що дійсно 21.11.2002 року в смт.Володимирець за згодою власника транспортного засобу ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння він автомобілем марки "Опель-Омега" поїхав до своєї знайомої ОСОБА_8 , що проживає в АДРЕСА_1 в її квартирі разом з господаркою, а також ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . В подальшому від випитого спиртного він заснув, а прокинувшись під ранок помітив відсутність ключів від автомобіля, а вийшовши на вулицю помітив що автомобіля на тому місці де він його залишав немає. Після цього він пішов до ОСОБА_1 з`ясувати чи не брав останній автомобіль, на що власник відповів заперечливо. Автомобіль ОСОБА_1 було знайдено неподалік від місця де його залишив ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 з механічними пошкодженнями. Конкретно про події, що мали місце в квартирі ОСОБА_8 пояснити не може, так як не пам`ятає оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Допитана як свідок ОСОБА_8 пояснила, що дійсно 22 листопада 2002 року біля 3 години ночі вона разом зі своїми знайомими ОСОБА_4 , ОСОБА_9 поверталися додому з кафе-бару "Рожевий фламінго". По дорозі біля пив-бару біля них зупинився автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_7 та ще два незнайомих хлопці, всі перебували в стані алкогольного сп`яніння. Вони запропонували підвезти їх і дівчата погодилися та під`їхали до будинку по АДРЕСА_1 , де всі пішли в квартиру ОСОБА_8 пити каву. Знаходячись в квартирі, ОСОБА_7 заснув в одній з кімнат квартири, а всі знаходилися на кухні де пили каву, через деякий час два хлопці пішли з квартири, при цьому один із них брав з піджака ОСОБА_7 ключі від автомобіля. Як стверджує ОСОБА_8 це відбувалося за згодою ОСОБА_7 ..

Аналогічні показання при допиті в якості свідків дали ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Допитаний як свідок ОСОБА_10 пояснив, що дійсно в листопаді 2002 року, точної дати він не пам`ятає знаходився в кафе-барі "Рожевий фламінго". Після того як він посидів в даному кафе та вживав спиртні напої вийшов на вулицю, щоб іти додому. Вийшовши на дорогу він побачив, що біля кафе проїжджає автомобіль іноземного виробництва, якого вирішив зупинити, щоб той завіз його додому. Махнувши рукою автомобіль зупинився і він побачив, що в салоні автомобіля знаходилися жінки та чоловіки, яких він не впізнав. Сівши в салон автомобіля його підвезли до двоповерхових будинків біля магазину №5, де він вийшов із автомобіля і пішов разом з даними чоловіками та жінками в один із під`їздів будинку, де зайшли в квартиру та зайшовши на кухню квартири почали пити каву. Через деякий час один із чоловіків, який знаходився за кермом автомобіля і був в другій кімнаті попросив свого товариша взяти в кишені піджака ключі від автомобіля і з`їздити, куди саме йому було невідомо. Знайшовши ключі в кишені піджака, молодший чоловік вийшов з квартири, а за ним вийшов і він. Вийшовши з квартири він побачив, що даний чоловік пішов до автомобіля, а він в свою чергу пішов додому, що там відбувалося далі не бачив. Прізвищ, імен осіб, які перебували в автомобілі він не знає і сказати не може, так як вже не пам`ятає.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що 22 листопада 2002 року він знаходився в смт. Володимирець в кафе-барі "Рожевий фламінго" де відпочивав з своїми товаришами та вживав спиртні напої. Біля 24 години до нього підійшов його знайомий ОСОБА_7 і запропонував поїхати з ним, щоб відпочити на шо ОСОБА_3 погодився. Вийшовши з приміщення кафе разом з ОСОБА_7 , свідок підійшов до автомобіля, яким той керував і побачив, що це був автомобіль ОСОБА_1 . Він в свою чергу також сів в салон автомобіля, а ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля. В подальшому вони разом із ОСОБА_10 , а також невідомими жінками поїхали в квартиру однієї з них. В квартирі крім ОСОБА_3 відпочивали ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та жінки. В квартирі вони почали розпивати горілку, під час чого ОСОБА_7 заснув на дивані в одній з кімнат. ОСОБА_3 вирішив завезти ОСОБА_14 додому, для цього він підійшов до ОСОБА_15 який знаходився в сусідній кімнаті і попросив в нього ключі від автомобіля, щоб завезти його додому, після цього ОСОБА_7 вказав на піджак в якому знаходилися ключі і він з дозволу ОСОБА_15 взяв ключі і вийшов з квартири. Вийшовши з квартири, він підійшов до автомобіля, ключами відкрив дверцята і сів за кермо автомобіля. Завівши двигун, щоб ближче під`їхати до під`їзду та забрати ОСОБА_7 він не справився з керуванням і в`їхав в дитячу площадку на якій знаходилися металеві конструкції гойдалок. Впершись передньою частиною автомобіля в дані металеві конструкції, деякий час він намагався виїхати з даного місця, але це йому вдалося не відразу, виїхавши через деякий час він вийшовши з автомобіля хотів зайти в квартиру, щоб повідомити про даний випадок ОСОБА_7 , але не зміг знайти квартиру в якій вони відпочивали і поклавши ключі від автомобіля на панель пішов додому.

Додатково допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що після того як він не навмисно пошкодив автомобіль ОСОБА_1 марки "Опель-Омега" то він відбував покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 7 діб. В подальшому зустрічався та спілкувався з власником даного транспортного засобу ОСОБА_1 якому пропонував відшкодувати збитки, але ОСОБА_1 сказав йому, що пізніше розбереться з ним. В подальшому ОСОБА_1 не представляючи йому відповідних документів затрачених на ремонт автомобіля назвав йому суму яка прирівнювалася майже вартості нового автомобіля точної суми він не пам`ятає, але вона була не реальною в плані завданих збитків та реальних його фінансових можливостей. В подальшому із застосуванням погроз застосування фізичної сили та насилля вимагав від нього заплатити дану суму. Побоюючись за своє життя та здоров`я, знаючи як характеризується ОСОБА_1 в селищі він був змушений поїхати з смт.Володимирець до своїх родичів в м.Київ де проживав та працював тривалий час. Від відшкодування збитків ОСОБА_1 він не відмовлявся ні тоді ні на даний час, але завищені суми він відшкодовувати не згідний.

В ході проведення досудового слідства встановлено особу якій продав автомобіль ОСОБА_1 .. Даною особою являється житель м.Рівне ОСОБА_16 який при допиті його як свідка пояснив, що в січні місяці 2003 року точної дати він не пам`ятає він придбав у громадянина ОСОБА_1 який на той час проживав в м.Рівне по вулиці Коновальця автомобіль марки "Опель-Омега" чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по дорученню. Вказаний автомобіль був з механічними пошкодженнями, а саме розбита передня ліва фара, пошкоджений бампер, ліве крило та двоє лівих дверей . Даний автомобіль він придбав у ОСОБА_1 за 2 тисячі доларів США. На його ремонт затратив ще біля 400-500 доларів США точної суми ремонту він не пам`ятає. Даний автомобіль він експлуатував до 2008 року після чого продав на ринку в м.Луцьк невідомому йому громадянину. Де на даний час знаходиться автомобіль йому невідомо.

Допитаний як свідок ОСОБА_17 , пояснив, що в 2002 році він працював на посаді старшого інспектора ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. В листопаді місяці 2002 року у відділенні ДАІ Володимирецького РВ знаходилися матеріали дослідної перевірки за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом громадянина ОСОБА_1 . Після даної пригоди автомобіль марки "Опель-Омега" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було поміщено на штраф майданчик Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. За матеріалами дослідної перевірки інспектором адмінпрактики ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_18 було прийнято процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України. Після цього громадянин ОСОБА_1 звернувся у ВДАІ з прохання повернути йому його автомобіль марки "Опель-Омега" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 так як ні до кого ніяких претензій на той час не мав. Заяву про повернення автомобіля ОСОБА_1 було задоволено і даний автомобіль йому було повернуто про що ОСОБА_1 написав розписку що ніяких претензій до працівників Володимирецького РВ немає і мати не буде.

Підставою для повернення автомобіля ОСОБА_1 було те, що по матеріалах дослідної перевірки було прийнято процесуальне рішення. На момент скасування постанови про порушення кримінальної справи та порушення кримінальної справи прокурором Володимирецького району даний автомобіль ОСОБА_1 вже продав і він в його користуванні вже не знаходився.

Таким чином, в ході досудового слідства у справі встановлено, що у ОСОБА_3 мети незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 не було. Ключі від автомобіля він брав за згодою тимчасового володільця ОСОБА_7 , щоб підвезти останнього додому, так як той перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Вказане підтверджується показаннями свідків, а також протоколом огляду місця події, згідно якого автомобіль перебував в смт.Володимирець, по вулиці П.Орлика, тобто там де його залишив ОСОБА_3 . Будь-які предмети з автомобіля не пропадали. ОСОБА_3 маючи можливість заволодіти вказаним автомобілем, після отримання ним пошкоджень, залишив його на місці.

В ході проведення досудового слідства детально оглянути та забезпечити зберігання автомобіля до прийняття остаточного процесуального рішення у справі не представилося можливим, так як власник транспортного засобу ОСОБА_1 продав його в м.Рівне ще до порушення кримінальної справи за вказаним фактом. В подальшому в ході слідства встановити місце перебування автомобіля ОСОБА_1 та провести авто-товарознавчу експертизу не надалося можливим. Долучити до матеріалів кримінальної справи оригінали чи завірені копії документів, що свідчать про право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб не представилося можливим в зв`язку з ненаданням їх власником. На даний час ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 давати покази та від проведення очних ставок відмовляються, користуючись ст.63 Конституції України та мотивуючи тим, що раніше надавали покази з даного приводу.

Таким чином в даній події відсутня суб`єктивна сторона злочину, а саме умисел злочину передбаченого ст.289 КК України, а отже відсутній вищевказаний склад злочину.

Отже, в ході досудового розслідування було встановлено, що в даній події відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України. В ході досудового розслідування жодній особі не повідомлялося про підозру.".

Як зазначено у ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Установивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди діями відповідачів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.