Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №537/5069/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/5069/25 Номер провадження 22-ц/814/2051/26Головуючий у 1-й інстанції МАХАНЬКОВ О. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Бідюк Яни Володимирівни на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 січня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Маханькова О.В., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У серпні 2025 року представник позивача адвокат Цимбал В.І. звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , просив стягнути на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість в сумі 151666,38 грн, з яких: 104535,91 грн - прострочене тіло кредиту, 47130,47 грн - відсотки за користування кредитом, судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 12505,81 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.12.2014 року між банком та відповідачем було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») із наступними основними умовами: тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія; найменування продукту – «Максимум-готівка»; мета кредиту – споживчі потреби; ліміт відновлювальної кредитної лінії – 75 000 грн.; сума кредиту, що є доступною на момент отримання Картки та підписання Додатку – 1 000,00 грн.; процентна ставка – 26% річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії на торгові операції та на операції зняття коштів; тип процентної ставки – фіксована; тип картки – DMC Gold; порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 151 666,38 грн., з яких: 104 535,91 грн – прострочене тіло кредиту; 47 130,47 грн – відсотки за користування кредитом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 січня 2026 року позов представника позивача - адвоката Цимбал Вадима Ігоровича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість в сумі 151666,38 грн., з яких: 104535,91 грн прострочене тіло кредиту, 47130,47 грн відсотки за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) судові витрати: 2422,40 гривень сплаченого судового збору та 12505,81 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Бідюк Я.В. та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 січня 2026 рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк».

Зазначає, що позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 .

Вказує, що не є належним доказом укладення кредитного договору надана позивачем анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» від 19.12.2014 р., оскільки дана заява містить лише особисту інформацію заявника, обрання ним кредитної картки DMC Gold та прийняття ним пропозиції про його комплексне банківське обслуговування, зазначена заява не є договором в розумінні ст. 203, 205, 207, 1054 ЦК України.

В анкеті-заяві міститься посилання на договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, однак сам договір в матеріалах справи відсутній, а у анкеті-заяві від 19.12.2014 р. не зазначено, що саме ця анкета вважається договором або є його складовою частиною.

Додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» також не може вважатися доказом укладення кредитного договору, оскільки є повідомленням про те, що банк відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок з наступним випуском пластикової картки та встановлення кредитного ліміту в розмірі 1000 грн. і умовами кредитування, в разі, якщо відповідач забажає скористатися кредитним лімітом.

Довідка про умови кредитування за використанням картки «Максимум готівка» не є доказом укладення кредитного договору, оскільки містить виключно умови кредитування за умови, що відповідач скористається пропозицію банку та використовуватиме встановлений на карті кредитний ліміт.

Саме по собі зазначення у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування певних умов кредитування не підтверджує, що між сторонами на цих умовах було укладено кредитний договір. Розрахунок заборгованості за кредитом, наданий позивачем в якості доказу, проведений в межах кредитного договору № 630241904, проте матеріали справи не містять копії такого договору, отже немає можливості дослідити факт правильності проведення такого розрахунку.

Виписка з рахунка приватного клієнта № 426642-2025/0523 за розрахунковий період: з 19.12.2014 по 07.05.2025 із зазначенням руху коштів на рахунку: НОМЕР_2 , не є доказом укладення кредитного договору № 630241904 від 19.12.2014 р., зважаючи на те, що вона зроблена за поточним рахунком, який не зазначений в жодному з інших наданих позивачем доказів, крім того, за період, який виходить за межі дії карткового рахунку, зазначеного в попередніх доказах, за цим доказом не можна встановити, якого саме договору про банківське обслуговування він стосується, реквізитів будь-якого кредитного договору виписка не містить, а також не можна встановити, чи зазначена у виписці картка дебетова, які кошти витрачав відповідач, власні чи кредитні.

Окрім цього, у виписці зазначено про стягнення позивачем з відповідача штрафів, які не передбачені жодним з наданих позивачем документів.

Зазначені обставини унеможливлюють перевірку правильності нарахування заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі цієї виписки, та доведення на підставі такої виписки наявності заборгованості.

З наданих позивачем доказів зокрема довідки про умови кредитування вбачається, що строк кредитування мав становити два роки, тобто до 19.12.2016 р., і доказів про укладення додаткових угод, які б продовжували строк такого кредитування, позивачем не надано.

Зазначена позивачем у наданих ним доказах доступна сума кредиту у розмірі 1 000 грн., а ліміт відновлювальної кредитної лінії 75 000 грн., що вказує на безпідставність нарахування заборгованості у розмірі 151 666,38 грн.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору № 630241904 від 19.12.2014 р., отримання за цим договором кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, що вказує на безпідставність позовних вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19.12.2014 між АТ «Альфа Банк» (після зміни найменування АТ «Сенс Банк») та відповідачем укладено кредитний договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»).

Також сторонами 19.12.2014 підписано: додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»), довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка»(з прикладом використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту), заяву на відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк».

Таким чином, 19.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») із наступними основними умовами: тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія; найменування продукту - «Максимум-готівка», мета кредиту - для споживчих потреб; ліміт відновлювальної кредитної лінії - 75000,00 грн, процентна ставка – 26% річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії на торгові операції та на операції зняття коштів; тип процентної ставки – фіксована; тип картки – DMC Gold; порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Матеріали справи містять підтвердження, що анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору банківського обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговуванням кредитної картки «Максимум-готівка`додаток до публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору банківського обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговуванням кредитної картки «Максимум-готівка», довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Максимум-готівка» надавалися для ознайомлення відповідачу та він погодився з ними, підписуючи угоду, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані банком до позовної заяви у розмірах і порядках нарахування.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача на відкриття рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» від 19.12.2014 з його підписом, відповідно до якої останньому відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано кредитну картку.

12.08.2022 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про заміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Відповідач користувався коштами позивача, оплачував отримані послуги, однак належним чином не повертав кредит та не сплачував проценти. У зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 151 666 грн 38 коп., з яких: 104535 грн 91 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 47 130 грн 47 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом. Вказана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку за період з 19.12.2014 по 07.05.2025.

Останній платіж з повернення заборгованості відповідач здійснив 18.02.2022 у сумі 3500 грн.

03.07.2025 на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про усунення порушень договірних зобов`язань, а саме АТ «Сенс Банк» вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії.

Відповідач в добровільному порядку свій обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості не виконав.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Задовольняючи позов АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що 19 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було підписано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», відповідно до умов якої банк надав відповідачу кредит зі сплатою процентів за користування ним, комісії та інших платежів на умовах, передбачених договором; позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 151666,38 грн.

Позиція апеляційного суду

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже матеріалами справи підтверджується, що 19 грудня 2014 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №630241904, який за своєю правовою природою є договором споживчого кредитування. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та прийняття цієї пропозиції банком (акцепту), що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору. При цьому договір містить усі істотні умови кредитування, зокрема предмет договору, розмір кредитного ліміту, процентну ставку за користування кредитом, строк кредитування, а також порядок і строки виконання зобов`язань, що підтверджує належне виникнення між сторонами відповідних зобов`язальних правовідносин.

Тому приймаючи до уваги, що банк повністю виконав умови договору, а відповідач, в свою чергу, порушив графік платежів, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 151666,38 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь банку заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про неукладеність кредитного договору є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. До того ж отримання відповідачем кредитних коштів і користування ними свідчить про прийняття умов кредитування та виникнення між сторонами договірних зобов`язань.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з наданих позивачем до позову документів, в тому числі, розрахунку заборгованості, не виявляється можливим встановити та підтвердити, зокрема, правильність розрахунку заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач, стверджуючи, що позивач не довів правильності свого розрахунку, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, не надав власного контррозрахунку чи фіскальних документів на підтвердження повної або часткової сплати заборгованості за кредитом у розмірах, що є відмінними від наданого банком розрахунку.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (див. правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21)).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому колегія суддів відхиляє посилання відповідача про ненадання АТ «Сенс-Банк» належних доказів на підтвердження розміру заборгованості через ненадання первинних бухгалтерських документів, оскільки крім розрахунку заборгованості, АТ «Сенс-Банк» надало також виписку по рахунку ОСОБА_1 , яка є первинним бухгалтерським документом та відображає повну інформацію щодо здійснених відповідачем витрат та всіх нарахувань.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів розміру заборгованості. Із наданих банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається інформація про всі операції за рахунком, у тому числі про використання кредитних коштів, нарахування платежів та здійснені відповідачем проплат, які були враховані банком при визначенні суми боргу. При цьому відповідач, не надав суду власного контррозрахунку чи інших доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бідюк Яни Володимирівнизалишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 січня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді О.А. Лобов

В.М. Триголов