Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №277/711/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №277/711/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №277/711/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В. В.,

установив:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитними договорами та договорами позики в загальному розмірі 100 809,23 грн та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 24.06.2024 та 06.07.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договори позики №2791238 та №79315838.

Згідно з п.1 договорів позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстрів боржників №34 від 08.10.2024 та №38 від 26.11.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 589,50 грн та в сумі 14 981,58 грн за договорами позики №2791238 та №79315838 відповідно.

23.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2963748.

27.11.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 27.11.2024 до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 291,60 грн.

04.07.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №04601-07/2024.

19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в сумі 38 946,55 грн.

Кредитні договори та договори позики підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і були надіслані на номер мобільного телефону відповідача.

Всупереч умовам кредитних договорів та договорів позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконує своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. У зв`язку з викладеним позивач змушений звернутись до суду.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2025 року, з урахуванням ухвали від 17.09.2025 про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №2963748 від 23.06.2024 та №04601-07/2024 від 04.07.2024 в розмірі 73 238,15 грн та сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2 199,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність через недоведеність обставин, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів укладення електронних договорів між ОСОБА_1 та товариствами, шляхом використання електронного підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора визначеного Законом України «Про електронну комерцію». Вказує, що позивачем не надано жодного доказу виконання кредиторами вимог договорів щодо надання кредитних коштів. При цьому належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми коштів можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які стороною позивачу надані не були. Звертає також увагу, що нарахування позивачем процентів після спливу строку дії договору являється в повній мірі неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.Крім того, вимоги про стягнення з відповідача комісії є безпідставними, оскільки така умова договору є нікчемною.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона позивача не скористалася.

Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 23 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2963748, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредиту 345 днів, процентна ставка 1,15% в день. Комісія за надання кредиту; 1 150,00 грн, як нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Також п. 4.1 Договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язань зі сплати платежів у визначені Графіком платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (а.с.41-46).

Відповідно до платіжного доручення 36959617 від 23.06.2024, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало ОСОБА_1 10 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу кошти згідно договору 2963748. (а.с. 50).

27.11.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» (Клієнт) укладено договір факторингу №27112024/1, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників (а.с. 55-57).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27112024/1 від 27.11.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 291,60 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 18 191,60 грн, заборгованості за комісією - 1 100,00 грн, заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) - 5 000,00 грн (а.с.59).

04 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №04601-07/2024 згідно умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цими договорами.

Кредит надається строком на 120 днів за кожним договором. Відповідно до п.1.4 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Пунктом 1.6 договорів передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4790-72хх-хххх-6602 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення Клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, Товариство у перший день прострочення нараховує штраф в розмірі 50,00% від суми, одержаної Клієнтом за цим Договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті Клієнтом протягом строку кредитування (а.с. 67-69).

З довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250423101321 від 23.04.2025 слідує, що 04.07.2024 на картку НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 12 000,00 грн (а.с. 71).

19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с. 75-77).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №04601-07/2024 в сумі 38946,55 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 11 830,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 21 116,55 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 6 000,00 грн (а.с.79).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами №2963748 від 23.06.2024 та №04601-07/2024 від 04.07.2024, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами були укладені вказані кредитні договори, умови яких відповідачем не виконані, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість на суму 73 238,15 грн згідно наданих позивачем розрахунків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зібраними у справі доказами підтверджується, що 04.07.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір про надання фінансового кредиту №04601-07/2024, за умовами якого кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п.1.1.). Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 24.07.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 31.10.2024 (п.1.2.). Денна процентна ставка становить 1,5 % в день (п.1.4.1.).

Пунктом 5.3 Договору передбачено нарахування штрафу в розмірі 50,00% від суми, одержаної Клієнтом за цим Договором, у випадку прострочення Клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів.

З довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250423101321 від 23.04.2025 слідує, що 04.07.2024 на картку НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 12 000,00 грн (а.с. 71).

19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №191124/2, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором №04601-07/2024 від 04.07.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №04601-07/2024 в сумі 38946,55 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 11 830,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 21 116,55 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 6 000,00 грн (а.с.79).

21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21102024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 40421-03/2024 від 24.03.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 04601-07/2024 від 04.07.2024убачається, що за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 946,55 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 11830,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 21 116,55 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 6 000,00 грн.

Також 23 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2963748, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредиту 345 днів, процентна ставка 1,15% в день. Комісія за надання кредиту; 1 150,00 грн, як нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Також п. 4.1 Договору передбачено нарахування штрафу в розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язань зі сплати платежів, передбачених Графіком платежів.

Відповідно до платіжного доручення 36959617 від 23.06.2024, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало ОСОБА_1 10 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу кошти згідно договору 2963748. (а.с. 50).

27.11.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» (Клієнт) укладено договір факторингу №27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024убачається, що за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 34291,60 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 18 191,60 грн, заборгованості за комісією - 1 100,00 грн, заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) - 5 000,00 грн (а.с.59).

Враховуючи, що відповідач умови кредитних договорів добровільно не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №40421-03/2024 від 24.03.2024 та за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами через відсутність, на його думку, належних доказів укладення електронних договорів між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси»,ТОВ «Аванс Кредит», надання кредитних коштів первісними кредитодавцями спростовуються наданими позивачем доказами та матеріалами справи.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів №40421-03/2024 від 24.03.2024 та №2963748 від 23.06.2024. Зазначені договори недійсними не визнано.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників у сукупності є належними та допустимими доказами у справі, відповідають вищенаведеним вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитними договорами. Натомість відповідачем визначені у позовній заяві розрахунки заборгованості не спростовано, будь-яких доказів щодо погашення ним боргу за кредитними договорами суду не надано.

Однак, колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів за договором про надання фінансового кредиту №04601-07/2024 від 04.07.2024, наданий позивачем, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Керуючись вимогами Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом №04601-07/2024від 04.07.2024 ОСОБА_1 , відмічає наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 04.07.2024. При цьому колегія суддів виходить із розміру неповернутого тіла кредиту в сумі 11 830,00 грн за період користування кредитними коштами, згідно наданого позивачем розрахунку.

Отже, згідно вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка відсотків має бути не більше 1,5 %, починаючи з 04.07.2024 по 20.08.2024.

Відтак, за період з 04.07.2024 по 20.08.2024 розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 8 340,15 грн (11 830,00 грн х 1,15% (процента ставка, яку у вказаний період, згідно наданого розрахунку, застосовує позивач) х 47 днів).

Також, починаючи з 20.08.2024 - денна процента ставка має становити не більше 1%, а тому за період з 21.08.2024 по 13.10.2024 розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача становить 8 635,90 грн (11 830,00 грн х 1% х 73 дня).

Отже, загальний розмір заборгованості по відсоткам становить 16 976,05 грн, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за договором №04601-07/2024від 04.07.2024 в сумі 21 116,55 грн є помилковим.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024 в сумі 1100,00 грн виходячи з наступного.

Пунктом 1.5.1 Договору №2963748 від 23.06.2024 передбачена комісія за надання кредиту в сумі 1 150,00 грн, як нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні цього кредитного договору, то умова укладеного між сторонами щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача 1100,00 грн комісії за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024 є помилковим.

Щодо наявності підстав для нарахування заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) за договором про надання фінансового кредиту №04601-07/2024 від 04.07.2024 в сумі 6 000,00 грн та за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024 в сумі 5 000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору про надання фінансового кредиту №04601-07/2024від 04.07.2024 передбачено нарахування штрафу в розмірі 50,00% від суми, одержаної Клієнтом за цим Договором, у випадку прострочення Клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів.

Також п. 4.1 Договору про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024 передбачено нарахування штрафу в розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язань зі сплати платежів, передбачених Графіком платежів.

Згідно наданих розрахунків заборгованості за кредитними договорами вбачається, що позивачем нарахована неустойка (штраф) за прострочення виконання відповідачем умов вказаних договорів, які були укладені в червні та липні 2024 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення з боржника пені, судом першої інстанції не враховано, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

Згідно п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованою неустойкою за вказаними кредитними договорами помилковим.

Отже районний суд, розглядаючи позов, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру заборгованості за договорами в загальному розмірі 73 238,15 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість:

- за договором про надання фінансового кредиту №04601-07/2024від 04.07.2024 в розмірі 28 806,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 830,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 16 976,05 грн;

- за договором про споживчий кредит №2963748 від 23.06.2024 в розмірі 28 191,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 18 191,60 грн, а всього на загальну суму – 56 997,65 грн, у зв`язку з чим рішення в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, за подачу апеляційної скарги відповідачем – 4 542,00 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (56%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 695,68 грн, а з позивача на користь відповідача (44%) – 1 998,48 грн.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2025 року в частині задоволених позовних вимог змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості за кредитними договорами №2963748 від 23 червня 2024 року та №04601-07/2024 від 4 липня 2024 року з 73 238,15 грн до 56 997,65 грн, а також судового з 2 199,84 грн до 1 695,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 998,48 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Григорусь Н. Й.

Талько О. Б.