Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №289/1668/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 289/1668/25 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 69 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лук`янець Людмила Олександрівна,

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Кириленка О. О. у місті Радомишлі,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на доньку, яка продовжує навчання,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_2 (далі – позивачка) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання.

2. Позов мотивовано тим, що позивачка є дочкою відповідача та продовжує навчання на заочній формі у Київському медичному університеті з 1 вересня 2025 року по 20 червня 2029 року.

3. Позивачка вказувала, що у зв`язку із навчанням не має можливості працевлаштуватися, самостійно заробляти та оплачувати навчання, не має достатньої фінансової підтримки ні від матері, яка отримує невисоку заробітну плату, ні від батька, потребує матеріальної допомоги.

4. Посилаючись на те, що відповідач працює, є працездатним, батьки на його утриманні не перебувають, має можливість надавати грошову допомогу, позивачка просила:

— стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

5. Радомишльський районний суд Житомирської області рішенням від 02 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12 вересня 2025 року до закінчення ОСОБА_2 навчання, тобто до 30 червня 2029 року.

Допустив рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

В решті позовних вимог відмовив.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що повнолітня позивачка продовжує навчання, а тому потребує матеріальної допомоги, однак вважав заявлений нею до стягнення розмір аліментів недостатньо обґрунтованим належними доказами. Визначаючи розміру аліментів суд зважав на рівності обов`язків обох батьків брати участь в утриманні.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

7. Відповідач із рішенням місцевого суду не погодився, подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

8. Апеляційна скаргавідповідача мотивована тим, що:

— позивачкою не доведено факт перебування у статусі здобувача освіти, оскільки не надано наказ про зарахування, докази фактичного виконання навчального плану, а надана позивачем довідка навчального закладу має інформаційний характер та не замінює наказ про зарахування;

— заочна форма навчання надає позивачці можливість працювати, суд першої інстанції не дослідив, чи перебуває позивачка у трудових відносинах та чи має власні кошти для існування;

— позивача не надала суду доказів понесення витрат, а визначений судом першої інстанції розмір стягнутих з відповідача аліментів є необґрунтованим та немотивованим;

— відповідач має на утриманні малолітнього сина, 2010 року народження, а також має необхідність забезпечувати власні базові потреби, а тому не має можливості сплачувати аліменти.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

9. Позивачка із рішенням місцевого суду не погодилася та через адвоката Лук`янець Л. О. подала до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

10. Апеляційна скарга позивачки мотивована тим, що:

— позивачка, маючи ряд додаткових доказів, не надала їх до суду першої інстанції у зв`язку із погодженням позиції з батьком, який змінив свою позицію в судовому засіданні;

— позивачка не працює, перебуває на утриманні своєї матері, продовжує навчання у вищому навчальному закладі у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги від батька;

— позивачка несе значні витрати, пов`язані з оплатою навчання зі здобуття вищої освіти;

— позивачка має ряд хронічних захворювань, потребує тривалого і комплексного лікування, несе відповідні фінансові витрати на медичні обстеження та лікування;

— відповідач працює, має стабільний дохід, матеріально забезпечений, тому може надавати матеріальну допомогу позивачці, не надав суду першої інстанції доказів щодо його доходів та відповідно не довів можливості визначення аліментів у запропонованому ним розмірі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 28 квітня 2026 року відкрив апеляційне провадження, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

12. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 06 травня 2026 року відкрив апеляційне провадження, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 25 травня 2026 року призначив справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Відзиви на апеляційну скаргу

14. Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказуючи, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами, просила врахувати позицію викладену позивачем в апеляційній скарзі та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

15. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив її залишити без задоволення, вказував про перебування на його утриманні неповнолітнього сина.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

16. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 липня 2006 року.

17. Відповідно до копії довідки Приватного закладу вищої освіти "Університет медицини та соціальних наук" від 13 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 є здобувачем вищої освіти заочної форми здобуття освіти 2 курсу, 4 семестру за спеціальністю "Фармація" у 2025/2026 навчальному році; форма фінансування - за кошти фізичних та/або юридичних осіб; загальний термін навчання становить 3 роки 10 місяців до 30 червня 2029 року (а.с. 21).

18. Відповідно до відомостей Макарівської селищної ради про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13 лютого 2026 року слідує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 2010 року народження та ОСОБА_4 , 1961 року народження, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Межі апеляційного перегляду

19. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

20. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

22. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

23. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційнихскарг, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги позивачки та відповідача не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Щодо додаткових доказів, поданих сторонами до суду апеляційної інстанції

24. Позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (частини 2, 3 статті 83 ЦПК).

25. Відповідно до положення частини 4 статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

26. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК).

27. Представник позивачки до поданої апеляційної скарги додала ряд документів, зокрема: договори про надання платних освітніх послуг, витрат на навчання, участі у програмі академічної мобільності, медичні документи щодо стану здоров`я та витрат на лікування, а також інші документи, якими обґрунтовуються потреба позивачки у матеріальній допомозі.

28. На обґрунтування причин неподання цих доказів до суду першої інстанції представник позивачки посилається на те, що позивачка не мала юридичної освіти, зверталася до суду першої інстанції самостійно, вважала відповідні документи непотрібними через погоджену з батьком позицію та не була готова до зміни його позиції під час розгляду справи в суді.

29. Також відповідач разом з апеляційною скаргою подав копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , 2010 року народження, яке просив врахувати при розгляді його апеляційної скарги.

30. Апеляційний суд вважає, що позивачка, яка подавала позовну заяву та відповідач, який подав відзив на позов, мали усі процесуальні можливості подати до суду першої інстанції докази на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення.

31. Будь-яких об`єктивних перешкод щодо виконання сторонами свого процесуального обов`язку подання доказів на доведення тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, судом апеляційної інстанції не встановлено.

32. З огляду на викладене, ураховуючи, що представником позивачки та відповідачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від сторін, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, передбачені частиною 3 статті 367 ЦПК для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які не були подані сторонами до суду першої інстанції, відсутні.

Щодо обгрунтованості позовних вимог

33. Згідно зі частинами 1, 9 статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК) сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

34. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються Главою 16 Сімейного кодексу України (далі – СК), зокрема, статтями 199, 200, 201 СК.

35. Згідно зі статтею 199 СК якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу (частина 1).

36. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частина 2).

37. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина 3).

38. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

39. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 553/2869/16-ц, від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.

40. У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 на час звернення до суду є повнолітньою особою, не досягла двадцяти трьох років та продовжує навчання на заочній формі у закладі вищої освіти із строком навчання 3 роки 10 місяців до 30 червня 2029 року.

41. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність факту навчання через відсутність у матеріалах справи наказу про зарахування, оскільки довідка навчального закладу є належним та допустимим доказом, що підтверджує факту навчання позивачки, а відповідачем достовірність цих відомостей належними доказами не спростована.

42. Також не заслуговують на увагу й доводи відповідача про те, що заочна форма навчання сама по собі виключає потребу позивачки у матеріальній допомозі, оскільки стаття 199 СК не пов`язує виникнення права на утримання з конкретною формою навчання.

43. Можливість поєднання навчання з роботою є однією з обставин, яка може враховуватися судом при оцінці потреби повнолітньої доньки у матеріальній допомозі, однак не є безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів, оскільки сам факт продовження навчання об`єктивно зумовлює необхідність витрачання часу на освітній процес та пов`язані з ним витрати.

44. Доказів того, що позивачка працює та отримає доходи відповідачем суду не надано.

45. Отже, повнолітня ОСОБА_2 продовжує навчання у вищому навчальному закладі на заочній формі на платній основі й, відповідно, потребує матеріальної допомоги.

46. Відсутність у матеріалах справи документального підтвердження кожної окремої витрати на навчання також не спростовує наявності потреби позивачки у матеріальній допомозі.

47. СК виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків, зокрема, обов`язку обох батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, або повнолітні дочка, син, які продовжують навчатися.

48. Стягнення аліментів на повнолітнього сина, дочку, які продовжують навчання є одним із способів забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку своїх батьків, у разі наявність у батьків відповідної можливості надавати допомогу.

49. У частині 1 статті 200 СК передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

50. Згідно із частиною 1 статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

51. Отже, при встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина, дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють їх дохід, обов`язок обох батьків із надання матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК.

52. Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

53. При визначенні розміру аліментів на позивачку, суд першої інстанції врахував наявність у відповідача малолітнього сина ОСОБА_5 , 2010 року народження, який проживає з батьком та знаходиться на його утриманні, а також рівність обов`язку обох батьків брати участь в утриманні позивачки, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини його доходу (заробітку) на час навчання позивачки.

54. Натомість відповідач не надав місцевому суду доказів на підтверження неможливості надавати матеріальну допомогу позивачці у присудженому судом першої інстанції розмірі.

55. Водночас позивачка не надала місцевому суду докази на підтвердження понесення нею значних фінансових витрат, які подала до суду апеляційної інстанції, однак які апеляційним судом не приймаються у зв`язку із відсутністю для цього належних правових підстав, а також не довела можливості відповідача надавати матеріальну допомогу саме у заявленгому нею розмірі.

56. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених статтею 199 СК підстав для покладення на відповідача обов`язку утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, та про відповідність визначеного місцевим судом розміру аліментів 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача принципам розумності, справедливості й балансу інтересів сторін.

57. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивачки у частині вимоги про збільшення розміру аліментів до 1/4 частини доходу відповідача, оскільки останні ґрунтуються на доказах, які до місцевого суду не подавалися та судом апеляційної інстанції не приймаються.

58. Докази, які були предметом дослідження суду першої інстанції, не підтверджують такого обсягу потреб позивачки та такого матеріального становища відповідача, які б давали підстави для стягнення аліментів саме у заявленій позивачкою 1/4 частині заробітку (доходу) відповідача.

59. Посилання представника позивачки на те, що відповідач до розгляду справи не заперечував проти задоволення позовних вимог, не є підставою для збільшення визначеного місцевим судом розміру аліментів, оскільки не звільнала позивачку від обов`язку доказування обставин, передбачених статтями 182, 200 СК, що враховуються при визначенні розміру аліментів.

60. При цьому, у разі наявності спільної домовленості щодо вирішення предмету спору, сторони не були позбавлені права та можливості укласти мирову угоду, чого зроблено не було.

61. Визначивши аліменти у розмірі 1/6 частини доходу відповідача, суд першої інстанції належним чином урахував як потребу позивачки у матеріальній допомозі на період навчання, так і сімейний стан відповідача та обов`язок другого з батьків брати участь у її утриманні.

62. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг позивачки та відповідача висновків суду першої інстанції не спрстовують та правильність ухваленого рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

63. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

64. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК).

65. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, визначив розмір аліментів з урахуванням установлених обставин та вимог статей 182, 199, 200 СК, ухвалив рішення з додержавнним норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивачки та відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо розподілу судових витрат

66. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат у разі зміни рішення або ухвалення нового рішення.

67. Оскільки апеляційну скаргу позивачки та відповідача залишені без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лук`янець Людмила Олександрівна, залишити без задоволення.

3. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року у справі № 289/1668/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О.С. Коломієць

О.Б. Талько