Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №760/29132/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29132/25

Провадження №1-кп/760/2452/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №22024011000000037 від 07.02.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вільне, м. Бахчисарай, АР Крим, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянка України ОСОБА_5 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення факту окупації АР Крим з боку РФ, з власної ініціативи, добровільно вирішила взяти участь в утворенні та функціонуванні на території АР Крим системи незаконних органів окупаційної судової влади.

В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел на зайняття посади в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території Кримського півострова, громадянка України ОСОБА_6 у невстановлених досудовим розслідуванням час та обставинах, однак не пізніше 07.12.2022, діючи умисно, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, добровільно працевлаштувалася до незаконно створеного окупаційною владою РФ судового органу на посаду судді т.зв. «Арбітражного суду Республіки Крим», що знаходиться за адресою: Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. О. Невського, буд. 29/11 - де на даний час здійснює правосуддя від імені та в інтересах держави-агресора.

Так, у ході досудового розслідування встановлено, що 07.12.2022 указом Президента Російської Федерації № 892 «Про призначення суддів федеральних судів» (мовою оригіналу «О назначении судей федеральных судов») громадянку України ОСОБА_5 призначено на посаду судді т.зв. «Арбітражного суду Республіки Крим».

В подальшому, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, приступила до виконання своїх повноважень на посаді судді «Арбітражного суду Республіки Крим».

Отже, громадянка України ОСОБА_5 , своїми умисними діями, сприяє реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території АР Крим шляхом ухвалення рішень від імені та в інтересах Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваної або обвинуваченої (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваній при здійсненні спеціального досудового розслідування.

Повістки про виклик підозрюваної у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрювана вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваній, надсилаються захиснику.

На підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024011000000037 від 07.02.2024 відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), остання показань суду не надавала, клопотань на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали суду від 11.03.2026 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, а також бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно для нього. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безполатної правничої допомоги.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначав на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додав, що вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колабораційної діяльності, а саме: у добровільному зайнятті посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:

- даними повідомлення заступника начальника Головного управління начальника 1 управління ГУ СБ України в АР Крим полковника ОСОБА_7 від 07.02.2024 за №76/2/165-15 про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого встановлено, що в ході здійснення оперативно-розшукових заходів здобуто інформацію щодо фактів протиправних дій, пов`язаних із колабораційною діяльністю, вчинене громадянкою України ОСОБА_5 ;

- даними протоколу огляду від 04.04.2024 з додатком у вигляді CD-R диску, в ході якого встановлено, що наказом президента рф від 07.12.2022 №892 ОСОБА_8 (мовою оригіналу) призначено на посаду судді Арбітражного суду Республіки Крим;

- даними протоколу огляду від 12.03.2025, в ході якого встановлено, що на сторінці сайту «Судьи России» (мовою оригіналу), наявна інформація щодо судді Арбітражного суду Республіки Крим ОСОБА_5 ;

- даними висновку судової портретної експертизи від 26.03.2025 №155/1, відповідно до якого встановлено, що у наданому на дослідження та у зображенні особи, наданому у якості порівняльного зразку, зображена одна й сама особа, ОСОБА_5 ;

- даними відповіді директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_9 від 21.03.2024 №14/96-982, відповідно до якої, за наявною в ДМС інформацією, ОСОБА_5 , видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 18.03.2006 Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, при оформленні 30.04.2008 органом видачі 0101 паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 . Станом на 30.04.2008 місце проживання ОСОБА_5 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 ;

- даними відповіді начальника Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України ОСОБА_10 від 07.03.2024 №14/96-767, встановлено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою ОСОБА_6 в період з 08.11.2017 по 27.02.2024 в базі даних не виявлено;

- даними листа Голови ВРП ОСОБА_11 від 29.02.2024 №14/96-664, відповідно до якого у ВРП відсутня інформація про перебування на посаді (призначення, переведення, звільнення з посади) судді в України інформації щодо ОСОБА_6 ;

- даними листа заступника голови ВККС України ОСОБА_12 від 29.02.2024 №14/96-663, відповідно до якого ОСОБА_6 посаду судді не обіймала, для участі в доборах кандидатів на посаду судді та конкурсах на зайняття вакантних посад суддів до ВККС України не зверталась;

- даними листа т.в.о. Голови ДСА України ОСОБА_13 від 26.02.2024 №14/96-586, відповідно до якого в ДСА України відсутня інформація щодо працевлаштування ОСОБА_6 в апаратах судів України.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому її дії правильно кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колабораційної діяльності, а саме: у добровільному зайнятті посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов`язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, тривалий період часу вчиняла умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянином якої вона є, здійснила добровільне зайняття посади в незаконному судовому органі, створенному на тимчасово окупованій території.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна та з позбавленням права обіймати посади у судових та правоохоронних органах, а також посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Об`єднаної палати ККС ВС в справі №404/2081/22 від 04.09.2023 року у справі, а саме згідно з положеннями ст. 55 Кримінального кодексу у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 розмір витрат на проведення судово-портретної експертизи, що складають 11 142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) грн. 50 (п`ятдесят) коп..

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Арешт майна накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 в справі №755/17471/25, а саме на: автомобіль марки «Fiat» моделі «Linea», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову VIN: НОМЕР_4 , залишити без змін.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 59, 65, ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 14 (чотирнадцять) років з позбавленням права обіймати посади у судових та правоохоронних органах та пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Арешт майна накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 в справі №755/17471/25, а саме на: автомобіль марки «Fiat» моделі «Linea», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову VIN: НОМЕР_4 , залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави документально підтверджені витрати, в сумі 11 142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) грн. 50 (п`ятдесят) коп. за проведення експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_14