Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №757/43048/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43048/25-ц

пр. 2-5302/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Зінченко І.І.,

за участю:

представника позивача: Петренко В.А.,

представника відповідача: Рожиної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі - позивач, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2027896446 від 09.12.2019 року у розмірі 5 225,94 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 09.12.2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2027896446, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 188 000,00 грн., на умовах передбачених Договором позивач надає відповідачу грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а відповідач зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання. 18.08.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 18/08/21, відповідно до умов якого, Банк передає, а ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» приймає право грошової вимоги, що належить Банку, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Банком і Боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості. Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 18/08/21 від 18.08.2021 року від АТ «ОТП Банк» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2027896446 від 09.12.2019 року на загальну суму 5 225,94 грн., з яких: 3 047,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 178,18 грн. - заборгованості за відсотками. Відповідач, у порушення умов кредитного договору, не сплатила суму заборгованості а ні позивачу, а ні первісному кредитору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 року справу було розподілено та 08.09.2025 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та до органу реєстрації місця реєстрації особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 09.09.2025 року отримано відповідь № 1753234.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.11.2025 року.

20.10.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Рожиної О.Г. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки з виписки по рахунку приватного клієнта № 2027896446_CARD від 17.07.2025 року за розрахунковий період з 09.12.2019 року по 18.08.2021 року неможливо встановити факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Дана виписка не показує внутрішньобанківські операції за рахунком лише за частковий період, з яких слідує нарахування банком якихось відсотків, правову природу з яких неможливо встановити. Виписка по рахунку не відповідає строкам передачі документації, встановленим Договором факторингу, а отже одержана з порушенням порядку, встановленого законом, і є недопустимим доказом та не підтверджує отримання кредитних коштів. Представник відповідача просила зменшити витрати на правничу допомогу до 0,00 грн.

Окрім цього, 20.10.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Рожиної О.Г. надійшла заява про застосування строку позовної давності.

19.11.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Рожиної О.Г. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 19.11.2025 року, без фіксування технічними засобами, у якому остання просила у наступне судове засідання визнати явку представника позивача обов`язковою.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2025 року, у зв`язку із задоволенням клопотання, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 02.03.2026 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Рожиної О.Г. задоволено та визнано обов`язковою явку представника ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» в судове засідання, призначене на 02.03.2026 року, для дачі особистих пояснень у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 09.12.2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 2027896446 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 188 00,00 грн., цільове призначення: на споживчі цілі, строком до 09.12.2024 року, щомісячна комісія за управління кредитом 0,85% від суми кредиту, фіксована процента ставка у розмірі 36,00 % (п. 1.1., 1.2. Кредитного договору) (а.с. 20-21).

18.08.2021 року між АТ «ОТП Банк» (далі - Клієнт) та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі - Фактор) було укладено договір факторингу № 18/08/21, відповідно до умов якого, Клієнт передає, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості (а.с. 11-19).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 18/08/21 від 18.08.2021 року від АТ «ОТП Банк» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2027896446 від 09.12.2019 року на загальну суму 5 225,94 грн., з яких: 3 047,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 178,18 грн. - заборгованості за відсотками (а.с. 22).

Як визначено у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі Договору факторингу № 18/08/21 від 28.08.2021 року, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло прав кредитора у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору № 2027896446 від 09.12.2019 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичаль1ник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Так, АТ «ОТП Банк» виконало умови Кредитного договору № 2027896446 від 09.12.2019 року та перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі, визначеному Договором.

Проте, ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 18.08.2021 року становить 5 225,94 грн., з яких: 3 047,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 178,18 грн. - заборгованості за відсотками.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2027896446 від 09.12.2019 року на суму 5 225,94 грн., з яких: 3 047,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 178,18 грн. - заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Як визначено у ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» введено з 12.03.2020 року на всій території карантин.

Відповідно до п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено, що з 30.06.2023 року відмінено карантин на всій території України.

Таким чином, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжений і на даний час.

Відповідно до п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк його дії.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 року у справі № 727/4133/22 наголошує на тому, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки позовну заяву подано 02.09.2025 року, тому з урахуванням карантину та введеного воєнного стану в Україні, суд вважає, що позивачем не пропущено позовну давність у вказаній справі.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2 422,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцію № 14011 від 29.08.2025 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 422,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Крім того, позивач також зазначає, що в якості судових витрат ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.12.2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію Договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року; копію додаткової угода № 2027896446 до Договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року; копію акту № 2027896446 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 25.08.2025 року; копію детального опису робіт до Договору про надання правничої допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року на суму 3 000,00 грн. (а.с. 88-95).

Відповідно до акту № 2027896446 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 25.08.2025 року за договором про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року, сторони підтверджують, що Адвокат надав Клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 3 000,00 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (витрачений час 0,5 год.) - 500,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (витрачений час 2 год.) - 2 000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (витрачений час 1 год.) - 500,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як визначено у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн. є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.

Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе задовольнити вимогу представника, у відшкодуванні судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 253, 256-258, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 634, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 133-141, 263-265, 267, 273, 274-279, 351, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2027896446 від 09.12.2019 року у розмірі 5 225 (п`ять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.03.2026 року.

Суддя І.В. Григоренко