Рішення від 16 вересня 2024 р. у справі №757/17669/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17669/24-ц

пр. 2-2717/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: Алєксєєва В.В. ,

представника відповідача: ОСОБА_6.

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - позивач, ТДВ «СГ «Оберіг») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 39 093,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 09.06.2022 року між ТДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № EP-209412953 (далі - поліс), згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 . 07.12.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , та транспортного засобу «Renault», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Згідно спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Європротокол), ОСОБА_3 визнав себе винним у настанні вказаної ДТП. У зв`язку з цим, 17.01.2023 року власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 (який є потерпілою особою) звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про страхове відшкодування. В ході розслідування страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» було встановлено, що поліс було укладено з порушенням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 20.04.2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 39 093,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 року у справі № 638/1458/23 визнано недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP209412953, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 з моменту його укладення. Позивач зазначає, що враховуючи вказане рішення суду, на момент настання ДТП поліс не діяв, а цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 у ТДВ «СГ «Оберіг» забезпечена не була. Інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності на момент ДТП відносно даного ТЗ не було. Позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 39 093,00 грн., які підлягають поверненню на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 року, справу було розподілено та передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 19.04.2024 року отримано відповідь № 552115.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих коштів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.06.2024 року.

30.04.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Стецюри О.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, у якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

01.05.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Алєксєєва В.В. надійшла заява, у якій останній просив долучити до матеріалів справи докази надсилання копії позову з додатками на адресу третьої особи.

21.05.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Алєксєєва В.В. надійшла відповідь на відзив.

03.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - ОСОБА_6. надійшов відзив на позовну заяву.

18.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Алєксєєва В.В. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 18.06.2024 року без фіксування технічними засобами.

18.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - ОСОБА_6. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 18.06.2024 року без фіксування технічними засобами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року відповідь на відзив представника позивача Алєксєєва Владислава Вячеславовича у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих коштів повернуто заявнику.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_6 у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих коштів повернуто заявнику.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 17.09.2024 року.

25.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - ОСОБА_6. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволені позову, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав.

03.07.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Алєксєєва В.В. надійшли письмові пояснення у справі, у яких останній вказав, що обрали не заборонений та законний спосіб із застосуванням належних та достовірних інструментів задля поновлення власних законних прав та інтересів.

В судове засідання 17.09.2024 року з`явились представник позивача та представник відповідача. Третя особа в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що третя особа повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 09.06.2022 року між ТДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № EP-209412953 (далі - поліс), згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 12).

07.12.2022 року сталася ДТП за участі транспортного засобу «Renault», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який визнав свою вину в ДТП, що підтверджується електронним європротоколом (а.с. 25).

ОСОБА_3 є власником транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 31).

ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «Renault», державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 14-15).

10.01.2023 року ОСОБА_2 , який є потерпілою особою звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 13).

20.04.2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 39 093,00 грн., що підтверджується страховим актом № 40544/1 від 20.04.2023 року(а.с. 11).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 року у справі № 638/1458/23 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_3 про визнання недійсним полісу страхування цивільно-правової відповідальності задоволено; визнано недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP209412953, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 33-36).

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Як визначено у ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом із тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі № 334/2517/16-ц, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі № 592/12956/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТДВ «СГ «Оберіг» посилався на те, що в судовому порядку поліс визнано недійсним з моменту його укладення, то ДТП, що трапилась 07.12.2022 року, не являється страховим випадком для ТДВ «СГ «Оберіг», а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 є такою, що не була застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з цим, страхове відшкодування сплачене ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_2 у розмірі 39 093,00 грн. підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Так, ТДВ «СГ «Оберіг» добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача перерахувало ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 39 093,00 грн., а ОСОБА_5 отримав вказані кошти на підставі закону та своєї заяви, тобто є добросовісним набувачем виплати.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 року у справі № 638/1458/23 встановлено, що ОСОБА_3 при укладенні полісу ввів в оману позивача щодо істотних умов договору страхування, у зв`язку з чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16; пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18; пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17).

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є пред`явлення позову про відшкодування шкоди (збитків) або повернення безпідставно отриманих коштів, де відповідачем має виступати недобросовісний страхувальник, з вини якого поліс визнано недійсним (винуватець ДТП), а не потерпіла особа.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих коштів, є неналежним способом захисту прав позивача та не підлягають задоволенню з цих підстав.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а учасниками справи належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 39433769.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.01.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко