Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №756/1436/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.09.2026 Справа № 756/1436/26

Справа № 756/1436/26

Провадження № 2/756/4014/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Дулина В.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - Скопич М.С. ,

третьої особи - ОСОБА_5 ,

прокурора - Червінської К.А.,

свідка - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В :

Скорочений зміст заявлених вимог

Позивач представник неповнолітньої позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просила: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; призначити опікунами або піклувальниками старшу сестру ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідач є її батьком, однак понад дванадцять років не проживає разом з нею, не бере участі у її вихованні, не цікавиться її життям та навчанням, не надає належної матеріальної підтримки. Крім того, відповідач систематично вчиняє щодо неї психологічне насильство, що негативно впливає на її емоційне та психічне здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 , після чого позивач проживає разом зі старшою сестрою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_5 , які піклуються про неї, повністю матеріально забезпечують та створюють належні умови для її розвитку і навчання. Щодо відповідача проводиться перевірка у зв`язку з можливими протиправними діями відносно неповнолітніх.

Рух справи

Ухвалою суду від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою Службу у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації зобов`язано надати суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

До суду 07.02.2026 надійшло клопотання представника позивача про заміну третьої особи, обґрунтоване тим, що дитина фактично проживає на території Подільського району міста Києва, у зв`язку з чим до участі у справі як третю особу залучено Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Представник позивача 05.03.2026 подала клопотання про долучення до матеріалів справи заяви до Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві та листа відповіді.

Від Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 03.06.2026 надійшла заява про розгляд справи без участі представника. 06.08.2026 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.07.2026 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо доньки ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 14.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розгляд справи, призначений на 09.09.2026, відкладено у зв`язку з надходженням заяви адвоката Скопич М.С. про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

У відзиві, який надійшов до суду 26.04.2026 відповідач проти позову заперечував, зазначив, що твердження представника позивача не відповідають дійсності. Після розірвання шлюбу з матір`ю дитини він підтримував з донькою регулярні контакти, відвідував її заходи, допомагав у навчанні, забезпечував матеріально, оформив для неї пенсію у зв`язку з втратою годувальника, фінансував її участь у чемпіонаті з танців в Іспанії, здійснював регулярні перекази коштів. Твердження про психологічне насильство є безпідставними та не підтверджені доказами. Після смерті матері він не заперечував проти вибору доньки проживати із сестрою, проте продовжував брати участь у її житті; з боку ОСОБА_2 мали місце дії, які ускладнювали його спілкування з донькою, зокрема блокування у месенджерах та висловлювання намірів позбавити його батьківських прав.

У письмових поясненнях від 16.04.2026 щодо фактичних обставин справи відповідач навів хронологію подій, зазначивши, що після розірвання шлюбу зустрічався з донькою щотижня, за встановленим графіком зустрічей по суботах, він організовував дозвілля, відвідував її виступи, допомагав в оформленні українського та закордонного паспортів, перераховував кошти аліменти на картку ОСОБА_2 . Спілкування із донькою припинилося у серпні 2025 року після конфлікту, пов`язаного з питанням оформлення спадкових прав дитини, та конфлікту із ОСОБА_2 , після чого його було заблоковано у месенджерах, а донька перестала відповідати на дзвінки та повідомлення.

Представник позивач ОСОБА_2 02.06.2026 подала заперечення на відзив, у яких зазначила, що окремі грошові перекази, зокрема пенсії, яку призначає держава, не свідчать про належне виконання батьківських обов`язків та не спростовують тривалого самоусунення відповідача від виховання дитини. Епізодичні контакти не можуть свідчити про належне виконання батьківських обов`язків. Відповідач не звертався до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною або про визначення способу участі у її вихованні. Відповідач є підозрюваним у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх, у межах якого до нього застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Заявила клопотання про допит як свідка ОСОБА_6 - колишню дружину відповідача.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві та запереченнях.

Відповідач та його представник проти позову заперечували з мотивів, наведених у відзиві та письмових поясненнях, просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до суду не зявився, просив розгялати справи за відсутності.

Прокурор Червініська К.А. просила прийняти рішення в інтересах дитини, підтримала позов.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що є колишньою дружиною відповідача з яким з 2015 по 2023 рік перебували у шлюбі. Після сповіщення племінницею про неправомірні дії ОСОБА_3 щодо неї, яка проживала разом в одній квартирі зі своєю матірью, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та їх спільним сином, свідок подала на розлучення. На підставі їх заяви порушили щодо ОСОБА_3 кримінальне провадження за ч.4 ст.153 КК України, справа перебуває на розгляді в суді.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлені фактичні обставини справи

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . В сувідоцтві про народження її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Шлюб між батьками дитини розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22.05.2015 у справі № 756/5093/15-ц. З цього часу відповідач проживає окремо від дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати дитини ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті матері позивач проживає разом зі старшою сестрою ОСОБА_2 її чоловіком ОСОБА_5 та їх дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання дитини є належними, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 11.03.2026, складеним спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

На підтвердження виконання батьківських обов`язків відповідач надав суду: виписки про грошові перекази на картковий рахунок ОСОБА_2 для ОСОБА_1 ; виписки про перерахування пенсії у зв`язку з втратою годувальника на картковий рахунок ОСОБА_1 ; постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів; листування з ОСОБА_1 у месенджерах Viber і Telegram на 41 аркуші; довідку про доходи.

За даними листа Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві від 21.02.2026 у відношенні відповідача здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100030003251 від 16.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України; відповідачу повідомлено про підозру, ухвалою слідчого судді до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.07.2026 вбачається, що відповідача звільнено з-під варти 05.03.2026 на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2026 із застосуванням застави. Обвинувального вироку щодо відповідача у зазначеному кримінальному провадженні станом на день ухвалення цього рішення не постановлено.

Застосовані норми законодавства.

Питання доцільності позбавлення відповідача батьківських прав розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, на яких 24.06.2026 було заслухано дитину, а 22.07.2026 - відповідача. За результатами розгляду орган опіки та піклування надав суду висновок від 22.07.2026 про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ч. 2 цієї статті розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За приписами ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Станом на день звернення до суду позивач досягла п`ятнадцяти років, а тому позов подано належним позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання, перестає бути законним представником дитини, втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Отже, позбавлення батьківських прав є заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Згідно зі ст. 3 цієї Конвенції в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». У цій же постанові Верховний Суд вказав, що «позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) зазначено, що цінність сімейних зв`язків та необхідність їх збереження вимагають виняткової обґрунтованості будь-якого втручання держави у сімейне життя, а таке втручання має бути пропорційним меті, що переслідується.

Мотиви та виснвоки суду.

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Предметом доказування у цій справі є не сам по собі факт роздільного проживання батька і дитини та не оцінка особистих стосунків між дорослими членами родини, а наявність винної, свідомої та систематичної поведінки відповідача, яка полягає у нехтуванні батьківськими обов`язками, і неможливість змінити таку поведінку в кращий бік.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не самоусунувся від утримання дитини: він оформив на ім`я доньки пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яку відповідач перераховує щомісяця на її картковий рахунок, здійснював добовільно грошові перекази на картковий рахунок ОСОБА_2 , у розмірі щомісячних аліментних платежів, останній в січні 2026 року (після звернення до суду з позовом припинив виплати), яка фактично проживає з дитиною, а виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів закінчено у звязку зі смертю стягувача. Доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів чи іншого ухилення від обов`язку утримувати дитину позивач суду не надала.

Наданим відповідачем листуванням у месенджерах Viber і Telegram підтверджується, що між відповідачем і дитиною існували регулярні контакти, він цікавився її навчанням, дозвіллям та особистим життям, пропонував зустрічі й допомогу. Позивач не заперечувала й того, що відповідач відвідував заходи за її участю, супроводжував її, допоміг в оформленні паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон, а влітку 2025 року наполовину із сестрою оплатив її поїздку на змагання з танців за кордон. Такі дії за своїм змістом є виконанням батьківських обов`язків, а не ухиленням від них.

Судом встановлено, що припинення спілкування між відповідачем і дитиною настало у серпні 2025 року та пов`язане з конфліктом, що виник між відповідачем і ОСОБА_2 з приводу спадкових прав ОСОБА_1 після смерті матері.

Матеріали справи не містять доказів того, що ініціатором припинення контакту був саме відповідач; навпаки, з наданого листування вбачається, що відповідач продовжував звертатися до дитини з пропозиціями зустрітися, вдвідати, пропонував подаруко до дня народження, відвідати виставу, проте відповіді не отримував. За таких умов відсутність спілкування протягом останнього року з серпня 2025 року не може бути поставлена у вину відповідачу як свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

Твердження позивача про систематичне вчинення відповідачем щодо неї психологічного насильства не підтверджене жодним належним та допустимим доказом: до матеріалів справи не долучено висновку психолога, звернень до правоохоронних органів, служби у справах дітей чи закладу освіти з приводу такої поведінки відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що відповідач послідовно заперечує проти позову, особисто брав участь у судових засіданнях, подав відзив та розгорнуті письмові пояснення, залучив представника. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19, факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес особи до дитини. В судоовму засіданні батько нагалосив дитині, що завжди її любить і намагається захищати її права.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач є підозрюваним у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Підставою для позбавлення батьківських прав за п. 6 ч. 1 ст. 164 СК України є засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, тоді як обвинувального вироку щодо відповідача не постановлено, а зазначене кримінальне провадження не стосується позивача. Сам факт повідомлення про підозру та застосування запобіжного заходу не є доказом винуватості особи і не може бути покладений в основу рішення про позбавлення батьківських прав.

Навпаки, на неодноразові запитання суду позивач ОСОБА_1 сповістила що жодних дій неправоміного характеру спрямованих щодо неї зі сторони батька фізичного, сексуального чи психологічого характеру не було. Сповістила, що притягнення батька до кримінальної відповідальності не є підставою для неї позбавлення його батьківських прав. Конфлікти із батьком виникали через заборону спілкування з братом. А в серпні 2025 року батько порушив питання про її спадкові права, вона про розмову із батьком сповістила сестру, після чого виник конфлікт між батьком і ОСОБА_2 , яка також подала заяву про спадкування після смерті матері. І з серпня 2025 року позивач припинила вселякі спілкування із батьком.

Показання свідка ОСОБА_6 та письмові пояснення ОСОБА_8 суд оцінює критично, оскільки вони стосуються поведінки відповідача щодо інших членів його родини та подій, які не стосуються виконання ним батьківських обов`язків щодо позивача. Крім того, ОСОБА_6 є колишньою дружиною відповідача, між якими є спір, що перебуває на розгляді в суді, а тому суд враховує наявність між ними особистого конфлікту при оцінці достовірності її показань.

ОСОБА_2 суду сповістила, що хвилюється, що б відповідач, як законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 не мав на неї вплив щодо реалізації права на спадкове майно у вигляді квартири та машини, яке залишилося після смерті матері.

Суд бере до уваги й те, що представником позивача у справі є ОСОБА_2 , яка водночас залучена до участі у справі як третя особа та є особою, яку позивач просить призначити своїм піклувальником, а тому її пояснення не можуть оцінюватися судом як неупереджені.

Щодо висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.07.2026 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав «не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом». Відповідно висновок органу опіки та піклування оцінюється судом за правилами ст. 89 ЦПК України нарівні з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Дослідивши висновок від 22.07.2026, суд не погоджується з ним з наступних підстав.

По-перше, мотивувальна частина висновку відтворює виклад обставин, наведений позивачем у позовній заяві та в її поясненнях на засіданні комісії 24.06.2026, практично дослівно. Водночас пояснення відповідача, заслухані комісією 22.07.2026, у висновку викладено, але жодної оцінки їм не надано: комісія не зазначила, чому відхиляє доводи відповідача про регулярні зустрічі з дитиною, оплату її занять і поїздок, оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та про перешкоди у спілкуванні, що виникли з боку третьої особи.

По-друге, висновок не містить оцінки документів, які підтверджують участь відповідача в утриманні дитини, - виписок про грошові перекази, відомостей про перерахування пенсії, постанови про закінчення виконавчого провадження щодо аліментів, і подальшу їх сплату, листування з дитиною до серпня 2025 року. Ці докази перебували у справі на час складення висновку, однак орган опіки та піклування їх не аналізував.

По-третє, у висновку зазначено, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, проте водночас констатовано, що останній рік він не бачився з дитиною «через небажання доньки». Зазначені твердження суперечать одне одному: небажання дитини спілкуватися не може бути одночасно і наслідком, і доказом винної поведінки батька.

По-четверте, висновок не містить жодного судження про наявність вини відповідача та про свідомий характер його поведінки, тобто про обставини, які згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є визначальними для позбавлення батьківських прав. Не досліджено й питання про можливість зміни поведінки відповідача та про застосування менш суворих заходів впливу.

По-п`яте, посилання у висновку на факт застосування до відповідача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, яке не стосується позивача, наведено без урахування приписів ст. 62 Конституції України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.07.2026 є недостатньо обґрунтованим, ґрунтується на односторонньому викладі обставин і не містить оцінки доказів, які спростовують доводи позивача, а тому відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд не погоджується з ним і відступає від нього.

Суд враховує думку дитини, висловлену відповідно до ст. 171 СК України та ст. 12 Конвенції про права дитини.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Позбавлення батьківських прав не є способом оформлення обраного дитиною порядку проживання і не припиняє її родинного зв`язку з батьком, а тягне за собою втрату дитиною низки прав, заснованих на спорідненості, зокрема у сфері утримання та спадкування. Суд зазначає, що інтересам дитини за встановлених обставин відповідає збереження правового зв`язку з батьком і відновлення спілкування з ним, а не його припинення. Жодного доказу відмови батька, чи будь-яких перешкод в наданні згоди на навчання, заперечення проти оформлення документів суду не надано. Як визнано сторонами, саме батько надавав згоду й оформлював закордоний паспорт для виїзду доньки на змагання.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не є достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя особи, і за встановлених обставин таке втручання наразі не є виправданим і пропорційним.

Разом з тим, суд вважає, що є підстави для того, щоб попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків та вжити дієвих заходів для відновлення спілкування з донькою.

Щодо вимоги про призначення опікунами або піклувальниками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЦК України в інших випадках піклувальника призначає орган опіки та піклування. Оскільки у задоволенні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відмовлено, обставин, які свідчили б про позбавлення позивача батьківського піклування, не встановлено, а подання органу опіки та піклування про призначення піклувальника до суду не надходило, зазначена вимога задоволенню не підлягає. Крім того, згідно з ч. 5 ст. 63 ЦК України неповнолітній особі призначається один піклувальник.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Доказів понесення судових витрат відповідачем суду не подано, заяви про їх розподіл не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 19, 141, 150, 151, 155, 164, 165, 166, 171 СК України, ст. 60, 63 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Суддя Ірина ШРОЛИК