Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №753/18057/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18057/26

провадження № 2/753/15585/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 62 147,53 грн., яка складається з: 18 060,80 грн. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період із жовтня 2023 року по грудень 2025 року; 42 420,63 грн. заборгованості за послугу з постачання гарячої води за період із жовтня 2021 року по січень 2026 року; 1 196,66 грн. заборгованості зі сплати абонентського обслуговування за період із листопада 2021 року по січень 2026 року; 431,45 грн. інфляційних втрат та 37,99 грн. трьох процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що надавав за вказаною адресою послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, однак відповідач належним чином їх не оплачувала, унаслідок чого утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і достатність у взаємному зв`язку, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном та зобов`язаний утримувати належне йому майно.

Відповідно до статей 1, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником чи співвласником нерухомого майна або за згодою власника користується об`єктом нерухомого майна та отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за встановленими тарифами у строки, визначені договором або законом.

Відсутність письмового договору сама по собі не звільняє фактичного споживача від оплати реально отриманих житлово-комунальних послуг. Водночас для покладення такого обов`язку на конкретну особу позивач повинен довести, що саме ця особа є власником, співвласником, наймачем чи іншим законним користувачем приміщення або фактично отримувала відповідні послуги.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав розрахунки нарахувань за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентського обслуговування.

Із цих розрахунків убачається, що за особовим рахунком, відкритим щодо квартири АДРЕСА_2 , позивачем обліковується заборгованість за теплову енергію в розмірі 18 060,80 грн., за гарячу воду в розмірі 42 420,63 грн. та за абонентське обслуговування в розмірі 1 196,66 грн.

Разом із тим зазначені розрахунки є документами внутрішнього обліку позивача та підтверджують здійснення нарахувань за відповідним особовим рахунком, однак самі по собі не доводять, що саме ОСОБА_1 є власником, співвласником або користувачем квартири та належним боржником за відповідними зобов`язаннями.

З наданого органом реєстрації витягу з реєстру територіальної громади щодо осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що за цією адресою зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не зазначена у позові ОСОБА_1 .

Крім того, згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру особу з даними « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » не знайдено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаним у позові реєстраційним номером облікової картки платника податків відомості про зареєстровані речові права на квартиру відсутні.

Позивачем не подано правовстановлюючих документів на квартиру, договору найму, витягу з Державного реєстру речових прав або іншого доказу, який підтверджував би право власності чи користування ОСОБА_1 щодо зазначеного житлового приміщення.

Також матеріали справи не містять підписаної ОСОБА_1 заяви про приєднання до договору, договору про надання житлово-комунальних послуг, платіжних документів, заяв, звернень або інших доказів, з яких можна було б установити, що саме ця особа фактично отримувала послуги позивача чи визнавала заборгованість.

Збіг дати народження особи, зазначеної в позові, із датою народження ОСОБА_2 не є достатньою підставою для висновку про тотожність цих осіб, оскільки їхні імена відрізняються, а реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 матеріалами справи не встановлений.

За таких обставин суд не має правових підстав самостійно вважати ім`я відповідача технічною опискою та покладати майнові зобов`язання на іншу особу, яка не була залучена до участі у справі.

Відповідно до ч.2 статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують здійснення нарахувань за житлово-комунальні послуги щодо відповідної квартири, однак не підтверджують виникнення зобов`язання з їх оплати саме у ОСОБА_1 .

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 є стороною спірного матеріального правовідношення та належним боржником, підстави для стягнення з неї основної заборгованості відсутні.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, є похідними від вимоги про стягнення основного боргу. Оскільки існування грошового зобов`язання відповідача перед позивачем не доведено, ці вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 51, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 319, 322, 509, 526, 625 ЦК України, статтями 1, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.