Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №753/17674/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17674/26

провадження № 2/753/15275/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 72652233 від 25 жовтня 2022 року.

Позивач зазначив, що 25 жовтня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 72652233, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, до 24 листопада 2022 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 40 000 грн. 00 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 7 500 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами; 22 500 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп. та витрати, пов`язані з підготовкою і направленням документів, у розмірі 381 грн. 74 коп.

На обґрунтування набуття права вимоги позивач послався на договір факторингу № 033-030423 від 03 квітня 2023 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», а також на договір факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року, за яким право вимоги до відповідача було відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект».

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 01 вересня 2026 року. У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву та доказів на спростування позовних вимог не подала.

Водночас неподання відповідачем відзиву не є визнанням позову та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

З наданої копії договору позики № 72652233 вбачається, що 25 жовтня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 оформлено електронний договір, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором j24ArakXdK.

Договором передбачалося надання відповідачу 10 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, до 24 листопада 2022 року. У таблиці обчислення загальної вартості кредиту та паспорті споживчого кредиту зазначено, що проценти за користування кредитом становлять 2 250 грн. 00 коп., а загальна сума, яка підлягає поверненню, - 12 250 грн. 00 коп.

Разом із тим сам факт підписання електронного тексту договору не підтверджує фактичного передання позичальнику грошових коштів.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення кредиту або сплати заборгованості суду не надав.

Суд також бере до уваги, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі послідовних договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для задоволення позову позивач повинен довести не лише оформлення договору, а й фактичне надання відповідачу кредитних коштів.

У матеріалах справи відсутня платіжна інструкція, банківська виписка, довідка банку або платіжного сервісу чи інший первинний документ, який підтверджував би перерахування 10 000 грн. 00 коп. на належний ОСОБА_1 картковий або банківський рахунок. Навпаки, у поданому пакеті документів у розділах «Довідка» та «Копія платіжної інструкції» зазначено: «Документ поки відсутній».

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є односторонньо складеним документом та сам по собі не підтверджує фактичного перерахування кредиту. Платіжні документи щодо виконання договорів факторингу підтверджують розрахунки між первісними і наступними кредиторами, але не підтверджують видачу кредиту безпосередньо відповідачу.

Згідно зі статтями 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Неподання відповідачем відзиву не надає суду підстав вважати доведеним факт отримання кредиту, якщо відповідний факт не підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд також установив істотні суперечності у визначенні складу і розміру заборгованості.

Договором і паспортом споживчого кредиту визначено проценти за строк користування кредитом у розмірі 2 250 грн. 00 коп. та не передбачено сплати комісії у розмірі 22 500 грн. 00 коп. У паспорті споживчого кредиту зазначено про відсутність платежів за додаткові та супровідні послуги кредитодавця.

Водночас у розрахунку заборгованості сума 30 000 грн. 00 коп. відображена у графі «проценти», тоді як у позовній заяві вона поділена на 7 500 грн. 00 коп. процентів і 22 500 грн. 00 коп. комісії. Документи, які б установлювали обов`язок відповідача сплачувати таку комісію, позивачем не надані. Розрахунок також містить технічні помилки, що додатково перешкоджає перевірці правильності нарахувань.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється після закінчення визначеного договором строку кредитування. Після спливу такого строку права кредитора охороняються частиною другою статті 625 ЦК України. Такий підхід викладений у практиці Верховного Суду, зокрема у справі № 444/9519/12.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Надані договори факторингу, акти приймання-передачі та витяги з реєстрів боржників підтверджують оформлення переходу права вимоги між юридичними особами. Водночас відповідно до статей 514, 517 ЦК України новий кредитор набуває право вимоги лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права. Відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання та не усуває обов`язку нового кредитора довести факт видачі кредиту і розмір заборгованості.

Оцінивши докази відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту перерахування відповідачу кредитних коштів, виникнення заборгованості за тілом кредиту та правових підстав для стягнення заявлених процентів і комісії. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, на професійну правничу допомогу та підготовку і направлення документів покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 517, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 72652233 від 25 жовтня 2022 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026

Суддя Комаревцева Л.В.