Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №752/17943/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17943/26

Провадження №: 3/752/5407/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 22.06.2026 року о 23 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Холодноярській, буд. 11, керував електросамокатом «Bolt» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Полянчук В.Б. в судовому засіданні просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свою позицію обґрунтував тим, що в той день ОСОБА_1 не керував електросамокатом, а був пасажиром, а керувала інша особа, яка перебувала ззаду нього. Також вказав, що на відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а отже, на його думку, матеріали справи не містять жодних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказав, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що останній має право відмовитись від проходження огляду, що на думку захисника, є провокацією з боку працівників поліції. Також захисник вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і в той день ОСОБА_1 був при службі та виконанні військових обов`язків, а тому огляд ОСОБА_1 мав бути проведений посадовою особою ВСП або командиром військової частини. За таких обставин вважає, що огляд ОСОБА_1 було проведено з порушенням ст. 266-1 КУпАП. Крім того, вказав, що враховуючи те, що ОСОБА_1 інкримінують керування електросамокатом, він не є водієм в розумінні ПДР України, оскільки для керування електросамокатом не потрібно посвідчення водія і тому він є "іншою особою" в розумінні ст. 130 КУпАП і до нього не може бути застосовано такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керування. Також вказував, що відеозапис не є безперевним та на ньому не зафіксовано факту руху. Захисник вказує, що працівники поліції не встановили ознак сп`яніння, а отже направлення на огляд ОСОБА_1 є безпідставним. Крім того, вказав, що протокол було складено без присутності ОСОБА_1 , а згідно з фабули протоколу час вчинення адміністративного правопорушення 22.06.2026 року о 23 год. 15 хв., проте згідно наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що о 23 год. 12 хв. ОСОБА_1 та його підлеглий вже стоять спілкуються з поліцією. Полянчук В.Б. вказав, що співробітники поліції не зафіксували факт зупинки транспортного засобу, вимога про проходження огляду була безпідставною, а з направленням ОСОБА_1 не ознайомили, а тому, на думку захисника, є всі підстави для закриття провадженя у справі.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Щодо доводів адвоката Полянчука В.Б., що огляд проведено з порушенням порядку, а саме працівниками поліції, а не ВСП, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32, врегульовано порядок проходження огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Зокрема, положеннями ч. 3 ст. 266-1 КУпАП передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП регулюють порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також під час їх перебування на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. При цьому, вони не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із основних завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Разом з тим, положеннями ст. 266 КУпАП врегульовано порядок проходження огляду, зокрема, осіб, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Тобто, враховуючи вище зазначене, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.

Крім того, до клопотання захисником не було долучено будь-яких документів, що в той момент ОСОБА_1 був військовослужбовцем та/або прямував зі служби чи на службу.

За результатами дослідження матеріалів справи, в тому числі перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, роз`яснили йому права та обов`язки, повідомили про можливість пройти огляд на стан сп`яніння як на місці, так і у лікаря-нарколога, а також відмовитись від проведення огляду, на що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Дані відеозапису дають суду підстави стверджувати поза розумим сумнівом про керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп"яніння.

За таких обставин, вказівка захисника про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, не роз`яснено прав та обов`язків, не запропоновано пройти огляд як на місці, так і у лікаря нарколога повністю спростовується матеріалами дослідженого відеозапису.

Крім того, слід вказати, що ОСОБА_1 після відмови від проведення огляду мав змогу самостійно звернутися до медичного закладу та здати необхідне біологічне середовище з метою спростування стану алкогольного сп`яніння, проте ОСОБА_1 вказаним правом не скористався.

Вказівка захисника про те, що ОСОБА_1 не був за кермом, а тому був пасажиром, є надуманою, оскільки сумнівним є те, що особа, яка була позаду нього, керувала транспортним засобом, а він тримаючи кермо та оплативши користування електросамокатом - був пасажиром, враховуючи і те, що на місці ОСОБА_1 керування транспортним засобом не оспорював.

Те, що ОСОБА_1 не ознайомили з направленням також жодним чином не впливає на факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, враховуючи і те, що для проходження огляду самостійно в закладах охорони здоров`я наявність такого направлення не є обов`язковим.

Вказівка захисника про те, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що останній має право відмовитись від проходження огляду і це є провокацією, є безпідставним, оскільки така можливість прямо передбачена законодавством та є складовою належного роз`яснення особі її процесуальних прав. При цьому факт роз`яснення працівником поліції такого права не свідчить про схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, а лише підтверджує дотримання працівником поліції встановленого порядку проведення огляду.

Доводи захисника про те, що відеозапис не є безперевним є слушною, проте відеозапис, на якому зафіксовані обставини, викладені у протоколі, є безперервним і достатнім для прийняття рішення у даній справі.

Твердження захисника про те, що протокол було складено без присутності ОСОБА_1 , що є грубим порушенням ст. 254, 256 КУпАП, є також помилковим, оскільки працівники поліції почали складати протокол відносно ОСОБА_1 , однак останній зухвало проігнорував поліцейських та залишив місце оформлення матеріалів, тим самим відмовився брати участь в оформленні протоколу та його отриманні.

Вказівка захисника про те, що співробітники поліції не зафіксували факт зупинки транспортного засобу і має місце незначна розбіжність часу в протоколі і відеозаписі, суд до уваги не приймає, оскільки такі вказівки не впливають на факт відмови ОСОБА_1 від керування транспортним засобом і на відеозаписі зафіксовані всі необхідні дані щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 інкримінують керування електросамокатом, однак він не є водієм в розумінні ПДР України, оскільки для керування електросамокатом не потрібно посвідчення водія і він є "іншою особою" в розумінні ст. 130 КУпАП, а тому до нього не може бути застосовано такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керування є помилковими.

Дійсно керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), проте в розумінні ст. 130 КУпАП має значення факт наявності у особи посвідчення водія на право керування тим чи іншим транспортним засобом. Враховуючи те, що захисником не було надано будь-яких документів, про те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, тобто не отримував його в передбаченому законодавством порядку, у суду немає підстав вважати, що ОСОБА_1 є "іншою особою", а не "водієм" в розумінні ст. 130 КУпАП.

Враховуючи, що за відмову від проходження огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 665,60 грн., підлягає стягненню із ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя Г.В. Бондаренко