Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №627/570/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/570/26

17.09.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з СПД №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 31.05.2026 серії ЕПР1 № 680451, 31 травня 2026 року близько 18 год 09 хв по вулиці Центральній в селі Мурафа Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки АЗЛК-21406, державний номерний знак НОМЕР_2 , мав явні ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри, нечітка мова. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу - газоаналізатору Драгер та у медичному закладі КНП «Краснокутська ЦРЛ» водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився.

17.09.2026 року від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Гайворонського О.А. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, яке просить розглянути без їхньої участі. Клопотання обґрунтовано тим, що матеріали справи у своїй сукупності не доводять належними та допустими доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відеозапис, долучений працівниками поліції, навпаки містить обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зазначив, що зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не намагався уникнути встановлення свого фактичного стану шляхом медичного огляду, навпаки, спочатку він заявив готовність пройти дослідження крові, а саме відповів, що «не проходитиме нічого, окрім крові». Після уточнення поліцейським, ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від проходження огляду за допомогою газоаналізатора, після цього поліцейський пропонує прослідувати до Краснокутської ЦРЛ для проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів: «Щас подождіть». Відповідно до відеофайлу 5 о 18 год 32 хв 58 с ОСОБА_1 повідомляє поліцейському, що «Зараз проїдемо здамо», на що поліцейський повідомляє, що «Ви вже відмовились». ОСОБА_1 наполягає: «Я зараз поїду здам». Вказав, що ОСОБА_1 надалі прямо та недвозначно висловив готовність прослідувати для проходження огляду. Вважає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо встановити лише факт незгоди пройти певний конкретний спосіб перевірки. Суду необхідно встановити наявність усіх ознак складу правопорушення та оцінити поведінку особи в контексті всієї процедури огляду. У даному випадку слова ОСОБА_1 про те, що він не проходитиме нічого «крім крові», необхідно оцінювати разом з його подальшою поведінкою, не ізольовано від наступних подій. Саме після зазначених слів працівник поліції запропонував ОСОБА_1 прослідувати до Краснокутської ЦРЛ для проходження огляду. При цьому, на пропозицію прослідувати до медичного закладу, ОСОБА_1 не заявив категоричної відмови, а відповів: «Щас подождіть». Згодом він уже прямо повідомив про готовність пройти відповідний огляд та наполягав на цьому: «Зараз проїдемо, здамо», «Я зараз поїду здам». Вважає, що відмова від використання газоаналізатора безпосередньо на місці події та відмова від проходження огляду в закладі охорони здоров`я не можуть механічно ототожнюватися без оцінки подальшої процедури та поведінки водія. Зазначив, що необхідно врахувати всю послідовність поведінки ОСОБА_1 , а не одну фразу, зафіксовану на початковому етапі спілкування. ОСОБА_1 повідомив про приймання таблеток, заявив про готовність до дослідження крові, після пропозиції їхати до медичного закладу не висловив однозначної відмови, а надалі двічі прямо заявив про готовність пройти відповідне дослідження. Окрім цього, як зазначає адвокат, у матеріалах справи одночасно наявне направлення до закладу охорони здоров`я, але відсутній результат фактично проведеного медичного огляду. Саме по собі це ще не доводить ні винуватості, ні невинуватості особи.

Доведеність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення викликає істотні сумніви, оскільки відеозапис містить прямі заяви ОСОБА_1 про готовність пройти медичний огляд. Вважає, що сукупність матеріалів справи та повний зміст відеозапису не дають достатніх підстав для беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони правопорушення у вигляді відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. А тому просить закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно статті 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення частини 1, 2 статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог статті 256 КУпАП.

Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці; вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Згідно п. 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Судом досліджено долучений працівниками поліції відеозапис, з якого вбачається, що водія АЗЛК 21406, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. Під час перевірки документів, працівниками поліції було встановлено, що останній має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах з порожнини рота, тремтіння рук.

У подальшому, на відеозаписі зафіксовано спілкування поліцейського з водієм ОСОБА_1 , в ході якого зафіксовано, що останнього було попереджено про здійснення відеофіксації; роз`яснено про права та обов`язки, що передбачені статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України; було зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та поліцейський запропонував пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки транспортного засобу, на що він відмовився та повідомив, що «не проходитиме нічого, окрім крові». Потім поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу КНП «Краснокутська ЦРЛ» для проходження відповідного огляду, на що ОСОБА_1 відповів: «Щас, подождіть», однак подальших жодних дій не вчиняв, продовжуючи і надалі сидіти в автомобілі. Після повторної пропозиції поліцейського пройти огляд, ОСОБА_1 відповіді не дав, після чого поліцейські почали складати протокол про адміністративне правопорушення відносно нього та згодом він повідомив, що «я зараз поїду здам». Також останній відмовився від отримання копії протоколу та постанови, про що зафіксовано на відеозапису.

Відповідно до положень статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, а також в закладі охорони здоров`я зафіксована на відеозаписі.

Крім того, ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що сам поїде до лікарні здасть кров, однак результатів лабораторних досліджень на вміст алкоголю в крові до матеріалів справи ОСОБА_1 надано не було.

Таким чином, доводи сторони захисту про висловлене ОСОБА_1 бажання пройти дослідження в лікарні, здавши кров, не підтверджені жодними доказами, натомість спростовуються матеріалами справи, які були досліджені судом у повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому суд кваліфікує його дії за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680451 від 31.05.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук, нечітка мова, результати огляду на стан сп`яніння - відмова; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.05.2026 року, результат огляду - відмова; відеозаписами з місця події, що містяться на технічному носії диску.

Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.

Тобто, зазначені обставини унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту чи направлення на огляд або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.

Дослідивши відеоматеріали в їх сукупності, суд доходить висновку, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , зафіксованим на відеозаписах, є доведеним, а також зафіксовано факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Надані суду відеозаписи містять докази на підтвердження наведених в протоколі обставин, є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, та є достатніми для повного і всебічного встановлення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 у поданому клопотанні захисником не зазначено і під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладене, доводи сторони захисту не знаходять свого підтвердження і спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не виявлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При визначенні виду та міри стягнення суд враховує факт та характер скоєного правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, тяжкість ймовірних наслідків, дані про особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідно сплатити суму судового збору, яка відповідає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665,60 грн.

Доказів які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 має пільги до сплати судового збору, до матеріалів справи не додано.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, ч.1 ст. 130, 284, 265-1, 266 КУпАП, суддя-

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф зарахувати на наступні реквізити: отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харківобл/; код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя В. А. Каліберда