Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №205/7714/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/7714/26

Номер провадження3/205/2070/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м.Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

судді - Шиян В.В.,

за участю секретаря - Романенко Л.С.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

за участю особи що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

за участю захисника - адвоката Кушніра В.В.

за участю представника потерпілої - адвоката Соболь О.І.

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 955769 від 8 червня 2026 року, ОСОБА_1 , 8 червня 2026 року о 21-00 годині, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражав словесні образи та погрози фізичною розправою, чим викликав у останньої занепокоєння за життя та здоров`є, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, свою провину не визнав, підтримав клопотання свого захисника адвоката Кушніра В.В. про відвід судді. В подальшому в судове засідання не з`явився. Подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та закриття провадження по справі у зв`язку зі спливом строків передбачених ст. 38 КпАП України.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кушнір В.В. в судовому засіданні пояснив, що його підзахисний свою провину не визнає, заявив клопотання про відвід судді. В подальшому в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку зі спливом строків передбачених ст. 38 КпАП України.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Соболь О.І. надала суду заяву ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності. Адвокат наполягала на визнанні ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 -2 ч.1 КпАП України. На підтвердження провини ОСОБА_1 надала до суду виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 9075/2026 року відділення КНТ «ДБКЛПД» ДОР від 17.07.2026 року, довідку практичного психолога ОСОБА_3 за результатами роботи ОСОБА_2 , консультативний висновок спеціаліста від 09 червня 2026 року копії аудіозаписів подій домашнього насильства від 25.03.2026 року, 08.06.2026 року та копію постанови Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 173-2 КпАП України. Просила допитати в судовому засіданні психолога ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати, чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особистих пояснень з приводу події що мала місце 8 червня 2026 року сторонами надано не було, тому суд обґрунтовує свою позицію на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.

8 червня 2026 року о 21-31 годині від ОСОБА_2 надійшло повідомлення на службу 102, про те, що 08.06.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , приїхав батько, ОСОБА_1 погрожує і вдарив матір ОСОБА_4 ..

8 червня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про прийняття мір до її батька ОСОБА_1 , який вчинив відносно неї домашнє насильство, а саме словесно ображав, погрожував фізичною розправою, у зв`язку з чим вона була занепокоєна за своє життя та здоров`я. З цього приводу було надано письмові пояснення.

ОСОБА_4 надала письмові пояснення з приводу події що мала місце 8 червня 2026 року. Згідно письмових пояснень 08 червня 2026 року о 21-00 годині, її чоловік - ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою їх доньку ОСОБА_2 , погрожував фізичною розправою, чим викликав у неї занепокоєння за життя та здоров`я. ОСОБА_4 відмовилася від звернення до поліції.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , він, 8 червня 2026 року прийшов до своєї сім`ї для того щоб примиритися, після чого його дружина та його донька спровокували конфлікт, під час якого він словесно образив доньку.

8 червня 2026 року ОСОБА_1 було виписано терміновий заборонний припис (серія АА № 664614) строком на 10 днів із забороною на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборона в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою.

До протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 955769 від 08.06.2026 року долучено Довідку практичного психолога ОСОБА_3 за результатами роботи з ОСОБА_2 від 27.05.2026 року. За результатами обстеження виявлено виражену тривогу, тяжкі депресивні прояви, високий рівень впливу травматичної події, ознаки посттравматичних стресових реакцій, труднощі у повсякденному функціонуванні, порушення сну, емоційне виснаження, соматичні прояви тривоги та епізоди аутоагресивної поведінки. Спроби небажаного контакту з боку батька, зі слів клієнтки викликають у неї інтенсивні реакції страху , плачу та паніки. У зв`язку з цим психологічно доцільним є недопущення примусових або небезпечних контактів з батьком, а також забезпечення стабільного , захищеного середовища проживання та юридичного захисту. Рекомендовано звернутися за консультацією до лікаря психіатра для оцінки тривожно-депресивної та посттравматичної симптоматики а також вирішення питання щодо медикаментозної підтримки.

Копію зазначеної довідки психолога ОСОБА_3 було також долучено захисником ОСОБА_2 - адвокатом Соболь О.І.

Відповідно до Консультативного висновку спеціаліста від 09.06.2026 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз: Змішаний тривожно- депресивний розлад. Рекомендовано консультації психіатра, психотерапевта, фармакотерапія.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9075/2026 року відділення КНТ «ДБКЛПД» ДОР від 17.07.2026 року, у ОСОБА_2 встановлені скарги на тривожність, відчуття неспокою, погіршення настрою, відчуття страху за власне життя. Психічний стан почав змінюватися на тлі тривалої стресової ситуації через судовий процес з батьком. Занепокоєння через тривалу агресію батька , який не любить її, бив її брата та мати, у зв`язку з чим вона вже зверталася до поліції.

Представником ОСОБА_2 - адвокатом Соболь О.І. було надано суду аудіо записи розмов, під час яких чоловік та жінка (скоріш за все донька) з`ясовували стосунки. Розмови датовані 23.03.2026 року, 25.03.2026 року та 08.06.2026 року.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд критично відноситься до наданих аудіофайлів, як до доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 , оскільки голоси на аудіоіфайлах не ідентифіковано, приналежність їх саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановлено. В судовому засіданні зазначені аудіофайли не прослуховувалися, і ОСОБА_1 не висловлював свою позицію що до них.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є:

- наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства);

- системна основа;

- повна влада та контроль над постраждалою особою;

- насильницькі дії у відносинах між близькими людьми.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Згідно із частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Як було вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 08.06.2026 року о 21-31 годині звернулася на службу 102, та повідомила про конфлікт з батьком та психологічне насилля з його боку що виразилося в словесних образах та погрозах застосування фізичного насилля.

Також на підтвердження систематичності вчинення психологічного тиску з боку батька ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до матеріалів справи було долучено Довідку практичного психолога ОСОБА_3 за результатами роботи з ОСОБА_2 від 27.05.2026 року, Консультативний висновок спеціаліста від 09.06.2026 року, Виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 9075/2026 року відділення КНТ «ДБКЛПД» ДОР від 17.07.2026 року, за якими ОСОБА_2 встановлено діагноз: Змішаний тривожно- депресивний розлад, який пов`язується зі сімейними стосунками з батьком та його психологічним тиском на ОСОБА_2 ..

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що подія адміністративного правопорушення мала місце, вина ОСОБА_1 доведена письмовими матеріалами долученими до матеріалів справи. В діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він вчинив психологічне насильство, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

У відповідності зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Як встановлено судом, адміністративне правопорушення було вчинено 8 червня 2026 року.

Кінцевий розгляд справи став можливий 17 вересня 2026 року.

Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення минули строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення за ст. 245 КУпАП, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пункт п.7 ч.1 ст.247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За положеннями ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-шостій цієї статті.

Для закриття провадження по справі суд має встановити наявність чи відсутність ряду обставин, зокрема: факту вчинення правопорушення особою, що його вчинила, та її вини в цьому, часу вчинення, тощо.

Отже, системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що закриття провадження на підставі закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Встановлення такої обставини - чи винна особа у скоєнні правопорушення, за яким відкрите провадження, є необхідною передумовою для прийняття рішення про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Крім того, в аспекті аналізу положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП суд повинен встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також наявність вини особи у його вчиненні, не дивлячись на сплив строку, встановленого ст. 38 КУпАП, яка виключає можливість накладення стягнення, а ніяк не звільнення від відповідальності. З огляду на це, поєднання закриття справи на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є взаємовиключним рішенням.

Слід зазначити також, що правовий аналіз ст.38 КУпАП свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в інкримінованому їй правопорушенні, провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини в діях особи.

Окрім того формулювання ст.38 КУпАП - «Строки накладення адміністративного стягнення» вказує на те, що таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, застосування даної правової норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватися лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

Також, ст. 280 КУпАП, якою регламентовано обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, встановлює обов`язок під час судового розгляду встановити ряд обставин, в тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні. У відповідності до положень ст.283 КУпАП усі обставини, встановлені при розгляді справи, мають бути зазначені в постанові суду.

Стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи щодо встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і проводиться судовий розгляд.

Тому, на переконання суду, застосовування норми ст.247 КУпАП щодо закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише у випадку наявності вини особи.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

За таких обставин суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КпАП України, однак провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, оскільки на час розгляду її у суді пройшло більш ніж три місяці з дня вчинення правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.38, 124, 247 КУпАП , суд -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КпАП України, закрити у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький суд міста Дніпра.

Суддя: В.В. Шиян