Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №202/3479/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3479/26

Провадження № 2/202/3847/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

представника відповідача - адвоката Токарєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2026 року представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» Мєшнік К.І. звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 вересня 2018 року у розмірі 132 759,49 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank» (далі - Анкета-заява). Підписанням Анкети-заяви відповідач приєдналася до опублікованих на офіційному сайті Банку (https://www.monobank.ua/terms) Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі - Умови), Тарифів за карткою Monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які в сукупності з Анкетою-заявою складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір).

Позивач зазначив, що на підставі Договору відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 117 000 грн, яким ОСОБА_1 користувалася, здійснюючи витратні операції та часткові погашення, однак у встановлені Договором строки зобов`язання зі сплати щомісячних мінімальних платежів не виконувала, внаслідок чого станом на 26 лютого 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 132 759,49 грн, яка складається виключно із заборгованості за тілом кредиту (заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання позивачем до стягнення не пред`явлена).

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 17 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

05 червня 2026 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Токарєва В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення відповідача обґрунтовані, зокрема, тим, що: умовами підписаної Анкети-заяви не передбачено права Банку нараховувати проценти, штрафи та комісію на тіло кредиту, а також права на збільшення кредитного ліміту із зарахуванням нарахованих відсотків на тіло основного боргу; відповідний додаток про надання кредитного ліміту відповідачем не підписувався, доказів такого підписання позивачем не надано; відповідач не створювала електронного цифрового підпису та не отримувала відповідної довідки чи протоколу про його накладення; Умови і правила обслуговування Банком до матеріалів справи додано без підпису відповідача, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, вони не можуть вважатися складовою частиною Договору; наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить обґрунтування фактичних обставин її виникнення.

05 червня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та зазначив, що Договір про надання банківських послуг є змішаним договором у розумінні статті 628 ЦК України, укладеним в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом підписання Анкети-заяви з накладенням електронного підпису (введенням отриманого на мобільний номер відповідача одноразового OTP-пароля), що прирівнюється до власноручного підпису та має рівнозначні юридичні наслідки. Позивач зазначив, що без прийняття Умов і правил вхід у головне меню мобільного застосунку «Monobank» та проведення операцій, включно з отриманням кредиту, є технічно неможливими, а Умови у редакції, чинній на дату укладення Договору (03 вересня 2018 року), перебувають у безперервному публічному доступі на офіційному сайті Банку, за актуальність та достовірність інформації на якому Банк несе відповідальність відповідно до статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Також позивач навів детальний розрахунок утворення заборгованості, зазначивши, що за час користування карткою відповідачем здійснено поповнень на суму 2 581 385,36 грн та витрачено 2 714 144,83 грн, різниця між якими (132 759,49 грн) і становить суму невідшкодованого боргу, що складається з повністю використаного кредитного ліміту (117 000 грн) та овердрафту, утвореного внаслідок недостатності власних коштів для погашення нарахованих відсотків та обов`язкових платежів (15 759,49 грн). Крім того, позивач послався на правомірність укладення кредитних договорів в електронній формі шляхом підписання анкети-заяви.

12 червня 2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі, в яких наведено додаткову правову аргументацію на підтвердження факту укладення Договору в електронній формі з дотриманням вимог статей 205, 207, 628, 638, 639, 1054 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника Банку за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, її інтереси в судовому засіданні представляв адвокат Токарєв В.В., який просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, наполягав на недоведеності позивачем факту укладення Договору та розміру заборгованості.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до статті 628 ЦК України Договір про надання банківських послуг, що укладається між Банком та клієнтом, є змішаним договором, у якому містяться елементи різних договорів, зокрема договору банківського рахунка та договору про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 2 Анкети-заяви відповідач погодилася, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила і зобов`язалася виконувати його умови. Пунктом 3 Анкети-заяви відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, а також беззастережно погодилася з правом Банку на власний розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Судом досліджено долучені позивачем до матеріалів справи Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Витяг з Тарифів за карткою Monobank. Відповідно до пункту 5.9 Розділу ІІ Умов на суму наданого Кредиту Банк нараховує проценти за кожний календарний день використання кредитного ліміту за ставками, встановленими Тарифами. Пунктом 5.22 Розділу ІІ Умов передбачено, що Кредит (кредитний ліміт) збільшується на суму заборгованості за Договором по процентах до погашення та по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості, при цьому Банк надає кредит у розмірі такої заборгованості та спрямовує кредитні кошти на її погашення. Пунктом 5.20 Розділу ІІ Умов встановлено обов`язок клієнта повернути утворений у такий спосіб овердрафт протягом 30 днів з моменту його виникнення. Саме на підставі наведених положень Договору позивачем сформовано ту частину заявленої до стягнення суми (15 759,49 грн), яка перевищує розмір встановленого кредитного ліміту (117 000 грн), що додатково підтверджується долученими до позовної заяви Поясненнями до Виписки про рух коштів на рахунку. Таким чином, довід відповідача про відсутність у Договорі права Банку на збільшення заборгованості за рахунок нарахованих платежів спростовується безпосереднім змістом умов Договору, до яких відповідач приєдналася, підписавши Анкету-заяву.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаної в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Відповідно до статті 12 зазначеного Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким є комбінація цифр, букв або символів, що отримує особа за допомогою електронної пошти, у вигляді пароля, або смс-коду, надісланого на телефон.

Матеріалами справи підтверджується, що підписання Анкети-заяви відбулося після проходження відповідачем процедури ідентифікації в мобільному застосунку «Monobank» та введення одноразового пароля (OTP), надісланого Банком на мобільний номер відповідача, що за змістом наведених норм є належним підтвердженням волевиявлення відповідача на укладення Договору та рівнозначним власноручному підпису. Судом враховано, що проведення будь-яких операцій у мобільному застосунку «Monobank», включаючи отримання кредитних коштів, є технічно неможливим без попереднього ознайомлення та погодження користувача з Умовами і правилами надання банківських послуг, що позивачем підтверджено поданими до матеріалів справи доказами (зокрема відображенням послідовності кроків реєстрації в мобільному застосунку) і не спростовано відповідачем.

Оцінюючи достовірність наданих позивачем журналів (log-файлів) фіксації OTP-підтверджень, суд враховує, що ці відомості узгоджуються з іншими наявними у справі доказами - випискою по картковому рахунку про фактичне використання кредитних коштів та частковими погашеннями з боку відповідача, що з огляду на статтю 89 ЦПК України у сукупності є достатнім для висновку про достовірність цих доказів; клопотання про призначення експертизи чи інші докази на спростування цих відомостей відповідачем не подавалися. Суд також враховує, що в самому тексті Анкети-заяви (пункт 6) відповідач власноручно підтвердила, що вважає власний електронний підпис (удосконалений електронний підпис, накладений з використанням особистого ключа, згенерованого на її смартфоні після ідентифікації) обов`язковим та рівнозначним власноручному підпису на паперових носіях для вчинення нею всіх правочинів за Договором, що узгоджується з пунктами 6.4-6.6 Розділу І Умов щодо порядку генерації та використання удосконаленого електронного підпису.

Суд враховує, що Умови, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємною частиною Договору в силу прямого посилання на них у тексті підписаної відповідачем Анкети-заяви (пункти 2, 3), а тому доводи відповідача про відсутність окремого власноручного підпису відповідача безпосередньо на тексті Умов не спростовують факту приєднання відповідача до цих Умов та не є підставою для висновку про неукладеність Договору в частині, що визначає розмір процентної ставки, комісій, неустойки та порядок їх нарахування.

Досліджуючи наявні у справі докази, суд встановив таке.

На підтвердження факту укладення Договору та його умов позивачем надано копію Анкети-заяви від 03 вересня 2018 року, у пункті 6 якої відповідач надала згоду на використання удосконаленого електронного підпису, а в пункті 11 погодила ведення листування через мобільний застосунок.

Обставини встановлення та використання кредитного ліміту підтверджуються Довідкою про наявність рахунку та Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту (117 000 грн), а також Витягом з Умов і Витягом з Тарифів за карткою Monobank, якими визначено порядок нарахування процентів (пункт 5.9 Умов), пільговий період тривалістю до 62 днів з пільговою ставкою 0,00001% річних, базову ставку 3,1% на місяць (37,2% річних) та збільшену ставку 6,2% на місяць (74,4% річних) у разі прострочення, а також розмір штрафних санкцій за Тарифами. Рух коштів за картковим рахунком відповідача за весь період користування Договором (з 03 вересня 2018 року по 26 лютого 2026 року) підтверджується наданою позивачем детальною Випискою по картковому рахунку, а математичний порядок формування остаточної суми заборгованості - Розрахунком заборгованості та Поясненнями до Виписки про рух коштів на рахунку, які узгоджуються між собою та не суперечать умовам Договору. Належність, допустимість і достовірність зазначених доказів у їх сукупності відповідачем не спростована, а тому суд приймає їх як підставу для встановлення обставин справи відповідно до статті 89 ЦПК України.

Такий підхід узгоджується з сталою практикою Верховного Суду, відповідно до яких заповненням анкети-заяви позичальник підтверджує прийняття відповідних умов надання кредиту, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оцінюючи доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також постанови Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19, суд виходить з такого.

Суд звертає увагу, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19, ґрунтується не лише на часі виникнення правовідносин, а на тому, що анкета-заява у тій справі не містила жодної домовленості сторін про сплату відсотків, у зв`язку з чим усі надходження підлягали зарахуванню виключно на погашення тіла кредиту. У справі, що розглядається, такий висновок незастосовний з інших, змістовних, а не лише часових підстав: як встановлено судом вище, підписана відповідачем Анкета-заява разом з Умовами (пункти 5.9, 5.20, 5.22 Розділу ІІ) та Тарифами прямо передбачає право Банку спрямовувати кошти на погашення нарахованих відсотків та обов`язкових платежів, включно за рахунок утворення заборгованості понад суму кредитного ліміту. Отже, на відміну від справи № 643/5521/19, у цій справі умова про порядок нарахування та погашення відповідних платежів у Договорі наявна, що виключає подібність правовідносин також і за змістом, а не тільки за часом і формою їх виникнення.

Судом встановлено, що правовідносини, які були предметом розгляду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, виникли 18 лютого 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою на підставі кредитного договору, укладеного у письмовій формі відповідно до частини другої статті 207 ЦК України, до прийняття Закону України «Про електронну комерцію» (набрав чинності 30.09.2015). Натомість спірні правовідносини між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 виникли 03 вересня 2018 року на підставі Договору, укладеного в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», іншим банком, за іншими умовами обслуговування. Отже, з огляду на відмінність суб`єктного складу сторін, часу та підстав виникнення правовідносин, а також змісту застосовних умов надання банківських послуг, суд погоджується з доводами позивача про відсутність подібності правовідносин та вважає, що правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З цих самих підстав суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19, правовідносини за якою виникли 18 березня 2011 року, тобто також до прийняття Закону України «Про електронну комерцію», а також з підстав, викладених судом вище щодо відмінності змісту умов Договору в цій справі.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, суд зазначає, що обставини вказаної справи не є тотожними обставинам цієї справи, оскільки в ній судом відмовлено в стягненні неустойки з підстави відсутності в анкеті-заяві умов про її розмір, тоді як у цій справі позивач до стягнення неустойку (пеню, штраф) не пред`являє, а заявляє вимогу виключно щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, розмір якої визначений умовами Договору.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке. Відповідно до пункту 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з клієнтського рахунку є первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів на рахунок клієнта. Наданою позивачем деталізованою випискою про рух коштів по картковому рахунку відповідача та розрахунком заборгованості підтверджується, що за час користування карткою відповідачем здійснено поповнень на загальну суму 2 581 385,36 грн та витрачено 2 714 144,83 грн, а різниця між вказаними сумами (132 759,47 грн), яка складається з повністю використаного кредитного ліміту (117 000 грн) та утвореного внаслідок недостатності власних коштів овердрафту (15 759,49 грн), не відшкодована відповідачем Банку.

Відповідач, заперечуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, власного контррозрахунку суду не надала, доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, до матеріалів справи не долучила, обмежившись лише загальними запереченнями щодо порядку укладення Договору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахованої банком, боржник зобов`язаний надати суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір заборгованості; за відсутності таких доказів наданий банком розрахунок заборгованості визнається належним доказом.

Оскільки відповідач не надала суду жодних доказів на спростування розрахунку заборгованості та не довела обставин, на які посилалася в запереченнях проти позову, а факт укладення Договору, отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується сукупністю поданих позивачем доказів (Анкетою-заявою від 03.09.2018, Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Витягом з Тарифів за карткою Monobank, Довідкою про наявність рахунку, Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту, деталізованою Випискою про рух коштів по картковому рахунку за весь період з 03.09.2018 по 26.02.2026, Розрахунком заборгованості та Поясненнями до Виписки про рух коштів на рахунку), суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Універсал Банк».

Доводи відповідача про те, що нею не встановлювались кредитні ліміти, спростовуються наданими банком Заявами клієнта про отримання Кредиту та встановлення відповідного ліміти, які підтверджені відповідними електронними підписами Відповідача, про що надані log файли підтвердження: Заява клієнта № 20.30.0001540458 від 07.08.2020 р., Заява клієнта № 20.30.0001971569 від 01.11.2020 р., Заява клієнта № 20.30.0003956009 від 06.09.2021 р., Заява клієнта № 20.30.0005146545 від 31.01.2022 р..

Суд зазначає, що зазначені заяви клієнта підтверджують факт погодження відповідачем подальших змін розміру кредитного ліміту в межах уже встановлених Договором від 03 вересня 2018 року умов (пункт 3 Анкети-заяви щодо права Банку на одностороннє збільшення ліміту), а не факт первісного встановлення ліміту, який визначений безпосередньо Анкетою-заявою та Паспортом споживчого кредиту від 03 вересня 2018 року. Таким чином, зв`язок між первісним кредитним лімітом та подальшими його змінами простежується та є послідовним.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, тоді як відповідач зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати щомісячних мінімальних платежів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

Судом надано вичерпну відповідь на всі суттєві доводи сторін, інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, є похідними від оцінених судом вище і самостійного значення для вирішення спору не мають, а тому детальній оцінці не підлягають.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За звернення до суду з позовною заявою в електронній формі через підсистему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 вересня 2018 року, яка станом на 26 лютого 2026 року становить 132 759 (сто тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 49 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 132 759,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський