Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №212/760/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/760/26

2/212/2470/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:

суддя – Ведяшкіна Ю.В.

секретар судового засідання – Розинько К.А.

у цивільній справі № 212/760/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Донецька товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

в с т а н о в и в :

20.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2000 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Донецькою товарною біржою (Артемівський філіал) 23.10.2000 року за №433-Н .

В обґрунтування позову зазначено, що 23.10.2000 року між ним та відповідачем на товарній біржі «Артемівський філіал «Донецької товарної біржі» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час у Позивача виникли труднощі у здійсненні свого права власності на вказану квартиру, оскільки догові купівлі-продажу не посвідчена нотаріально, а тому за діючим на теперішній час законодавством не вважається дійсним і потребує свого підтвердження судовим рішенням.

25.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

30.04.2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

08.09.2026 року ухвалою суду витребувано від КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» довідку про те, чи зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

15.09.2026 року на виконання ухвали суду від 08.09.2026 року КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» надано інформацію щодо реєстрації права власності на зазначену квартиру.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи - Донецької товарної біржи, не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, пояснення по справі суду не надав.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, представника третьої особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Артемівській філії Донецької товарної біржі був укладений Біржовий контракт № 433-Н (договір купівлі – продажу), відповідно до якого ОСОБА_1 придбав трикімнатну квартиру загальною площею 50,10 кв.м., житловою площею 33,90 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до наявного на вказаному Договору штампу, Договір купівлі – продажу був зареєстрований в Артемівському Бюро технічної інвентаризації 23.10.2000 року.

Відповідно до інформації, наданої КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 10.09.2026 року на виконання ухвали суду від 08.09.2026 року, станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в цілому за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу (біржовий контракт) від 23.10.2000 року, укладеного Артемівською філією Донецької товарної біржі за реєстровим № 433-Н, про що зроблено запис № 1207 в реєстровій книзі № 5. Дата реєстрації права власності 23.10.2000 року.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Суд вважає, що оскільки спірні правовідносини щодо набуття квартири у власність виникли у 2001 році, відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

За змістом ст. ст.8, 128, 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст.224 ЦКУРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Разом з тим, статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» №1954-12 від 10.12.1991 року (в редакції чинної на час укладення договору) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Приписами ч.2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на момент укладання угоди, визначено, що якщо відбулося повне або часткове виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати таку угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення угоди не вимагається.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга ст. 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга ст. 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

В укладеному договорі купівлі-продажу нерухомості сторони повністю погодили усі істотні умови. Згідно договору продавець отримав обумовлену сторонами суму за продаж квартири до підписання цього договору та в подальшому покупець зареєстрував придбаний будинок на своє ім`я в міському бюро технічної інвентаризації. Реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості на товарній біржі не суперечила діючому на час його укладання законодавству та не вимагала нотаріального посвідчення.

Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири перешкоджає позивачу у здійсненні права розпорядження своїм майном. Також встановлено, що нотаріальне посвідчення договору на даний час неможливе.

Оскільки укладення договору відповідало волі сторін, зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна виконані сторонами, покупець набув право власності на спірний об`єкт нерухомості, договір не визнавався недійсним, позивач фактично володіє об`єктом нерухомості, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу нерухомості від 23.10.2000 року дійсним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 47, 227 ЦК України (1963року), 220, 657 ЦК України, ст. ст. 19, 131, 141, 247, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Донецька товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 33.9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено 23 жовтня 2000 року Донецькою товарною біржою (Артемівська філія) за реєстровим №433-Н, покупцем за яким виступав ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна