Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №171/2712/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2712/26

3/171/1877/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 10 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.07.2026 серії ЕПР1 № 726342 встановлено, що 22.07.2026 о 17.40 год. в м.Зеленодольськ по вул. Спортивна біля будинку № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електровелосипедом без днз, будучи позбавлений права керування, вчиненого повторно протягом року, постанова серії ЕНА 7480443 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.2.1 а ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду матеріалу та пояснень до суду від нього не надходило. Про розгляд справи повідомлявся судовою повісткою, рекомендоване повідомлення було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.1 ст.268 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані по своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Зважаючи на викладені обставини ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення захисника, доходить наступного висновку.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

У протоколі серії ЕПР1 № 726342 від 22.07.2026 о 17.40 год. в м. Зеленодольськ по вул. Спортивна біля будинку № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електровелосипедом без днз, будучи позбавлений права керування, вчинено повторно протягом року, постанова серії ЕНА 7480443 за ч. 4 ст.126 КУпАП, чим порушив п.2.1 а ПДР.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, зокрема, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно пункту 2.1 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2001 року за № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.1.10 Правил №1306 механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Згідно п.2.13 Правил №1306 транспортні засоби класифікуються, залежно від категорій, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4кВт.

Відповідно до п.п.2 та 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (Положення № 340) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. А транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії.

Згідно п.3 Положення № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема А1-мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см, або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, яке ставиться в провину ОСОБА_1 , полягає у керуванні двоколісним транспортним засобом (електровелосипедом) повторно протягом року особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, в даному випадку керування на підставі посвідчення водія категорії А1.

З наведеного вбачається, що Правилами дорожнього руху розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к.

Разом з тим, п.п. «а» п.2.1 Правил №1306 передбачає обов`язок мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом для водіїв саме механічних транспортних засобів, а тому вказано норма має застосовуватись системно разом з п.2.13 Правил №1306.

При цьому, з системного аналізу положень п.1.10 та п. 2.13 Правил №1306 випливає, що пристрої (електровелосипед, електроскутер, електросамокат тощо) у яких потужність електромотора до 3кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні п.1.10 Правил №1306, а отже на них не розповсюджуються вимоги п.2.13 Правил №1306 стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю двигуна від 3 кВт до 4кВт тільки при наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідною категорією.

Проте, у даному випадку поліцейським не було встановлено належності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до певної категорії, не з`ясовано та не зазначено його технічних характеристик, зокрема, потужності двигуна, що підтверджується довідкою поліцейського СРПП ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 22.07.2026 (а.с.9).

За таких обставин поліцейським не доведено належність транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до будь-якої із категорій відповідно до п. п.2.13 Правил №1306 та обов`язковість наявності посвідчення водія для керування ним.

Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При цьому, суд враховує, що виходячи з положень ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією із засад демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищезазначене у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у даній справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 251,252, 283, 284, 287 КУпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.5 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СуддяЛ. І. Кодрян