Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №283/2872/25 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2872/25

провадження №2/283/232/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., за участю представника позивача адвоката Майданик А.О. (в режимі ВКЗ), позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Яременка Д.В. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Малині цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

05 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши, що його батьком є ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , народила сина - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26.11.2022 Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На момент народження дитини позивач не перебувала у шлюбі. Батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється та визнав себе ОСОБА_3 , з яким позивач у період з травня по жовтень 2022 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

26.11.2022 ОСОБА_2 зареєструвала народження сина у відділі реєстрації актів цивільного стану Малинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Ім`я свого сина та по батькові у книзі реєстрації народження було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, за вказівкою позивача, оскільки на той момент не перебувала у зареєстрованому шлюбі: прізвище зазначила: « ОСОБА_5 » (своє прізвище на момент народження сина), ім`я: « ОСОБА_6 » (обирали спільно із ОСОБА_3 ), по батькові: « ОСОБА_7 » (від імені його батька ОСОБА_3 ).

ОСОБА_3 ставився до дитини, як до свого сина, проводив разом з ним час, купував деякі речі. Сторони проживають окремо. Дитина проживає разом з ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні.

На сьогоднішній час, відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Явка та позиція сторін по справі:

Позивач ОСОБА_2 та представник адвокат Майданик А.О. в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити.

Представник відповідача адвокат Яременко Д.В. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. 10.09.2026 подав до суду заяву, відповідно якої визнав позовні вимоги, просив розгляд справи провести без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для вирішення питання про визнання батьківства, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

05.12.2025 від адвоката Майданика А.О. до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, який діє відповідно доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 24.11.2025 № 004-0611104.

17.12.2025 на виконання запиту суду від 09.12.2025 від Малинського відділу ДРАЦС надійшов повний витяг щодо актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно якого, відомості про батька: ОСОБА_8 , підстава запису відомостей про батька: заява матері. Відомості про матір: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , (а.с.35-37).

18.12.2025 від представника відповідача адвоката Яременка Д.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АМ № 1175535 від 18.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Зі змісту якого вбачається, Відповідач ОСОБА_3 не визнає позовних вимог ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними. Позивач заявляє, що біологічним батьком її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є нібито відповідач ОСОБА_3 . Однак, відповідач не погоджується з даним твердженням, оскільки познайомились з позивачкою весною 2022 року, та декілька місяців вони спілкувались та за підрахунками відповідача ОСОБА_1 була вже вагітна під час їхнього знайомства. Потім позивач поїхала до Польщі, де проживала близько двох місяців та повернулась до України і повідомила відповідачу, що вагітна, зазначивши, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком її дитини. Разом з тим, після розірвання стосунків відповідач та ОСОБА_10 підтримують дружнє спілкування і дотепер, тому час від часу відповідач навідує позивачку та її сина. Однак до цього часу між сторонами по справі не виникало питання, щодо походження дитини ОСОБА_4 від відповідача ОСОБА_3 , оскільки сторони знають, що відповідач не є біологічним батьком ОСОБА_6 та подача позовної заяви до суду стало новиною для відповідача. Просять суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання батьківських прав відмовити за безпідставністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

30.12.2025 від представника позивача ОСОБА_11 до суду надійшла відповідь на відзив. Вважають, що аргументи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими за наступних підстав. Позивач познайомилася із відповідачем у січні 2022 року. З цього моменту у позивача виникли близькі відносини із відповідачем, як між чоловіком та жінкою. 28 лютого 2022 року позивача виїхала з України до Польщі, оскільки розпочалася збройна агресія (війна) російської федерації проти України. Перебуваючи в Польщі, позивач дізналася, що вагітна від відповідача. Про свою вагітність позивач повідомила відповідача по телефону. Позивач до моменту виїзду в Польщу та перебуваючи у Польщі мала близькі відносини лише із відповідачем, а тому вона із впевненістю на 100 % впевнена, що відповідач являється біологічним батьком її сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Приїхала позивач в м. Малин з Польщі у травні 2022 року. Після приїзду позивач переїхала жити до відповідача до його батьків, де вони разом проживали разом до початку жовтня 2022 року, що можуть підтвердити батьки відповідача - ОСОБА_12 (батько) та ОСОБА_13 (мати). Таким чином, аргументи відповідача про те, що позивач та відповідач познайомилися весною 2022 року є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки вони познайомилися у січні 2022 року. Доводи відповідача про те, що в період травень-жовтень 2022 року позивач перебувала два місяці закордоном не відповідають дійсності, оскільки позивач приїхала в України у травні 2022 року та вже нікуди не виїздила по сьогоднішній час. Також не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що позивач йому повідомила, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Такого факту не було, оскільки відповідач являється біологічним батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підтвердження аргументів, зазначених у відзиві на позовну заяву відповідач жодного доказу не надав. Той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 підтверджують його спільні фотокартки з дитиною. Таким чином, ми вважають, що аргументи відповідача, зазначені його представником у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та необґрунтованими. У клопотанні про призначення судово-медичної експертизи не було необхідності, оскільки у судовому засіданні, яке відбулося 08.12.2025, відповідач повністю визнав позовну заяву та стверджував у суді, що являється біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач не заперечує та не має наміру ухилятися від проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, оскільки вона знає на 100 %, що відповідач є біологічним батьком її сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Хочемо зазначити, що відповідач, у свою чергу, не заявляє клопотання про призначення судово-медичної (молекулярно-генетичної) для підтвердження своїх аргументів про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач не заявляє такого клопотання, оскільки знає, що він є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та, вважають, що у разі призначення судом такої експертизи, то відповідач буде ухилятися від її проведення. Витрати на професійну правничу допомогу, які зазначені у відзиві на позовну заяву у загальному розмірі 5000 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивача по справі, оскільки позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, ніде не працює, доходів, крім виплат на утримання дитини, вона не має, а тому на даний час являється малозабезпеченою особою. Відповідно викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

13.02.2026 представник позивача ОСОБА_11 надіслав до суду клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи.

24.03.2026 позивач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, якою просила долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідно якого укладено шлюб між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінивши прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_15 » (а.с.78).

25.03.2026 адвокат Яременко Д.В. надіслав до суду клопотання,відповідно вимог якого просив суд: підготовче засідання проводити без участі відповідача та представника, щодо призначення експертизи не заперечують. Заперечують, щодо покладених на відповідача ОСОБА_3 в рівних частках з позивачем витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року клопотання представника позивача адвоката Майданика А.О. про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи задоволено, проведення якої доручено експертам Медико-генетичного центру ТОВ «Мама Папа» (вул. Тарасівська, 2/21, м. Київ, 01033).

14 липня 2026 року з експертної установи надійшов висновок експерта № 53008 від 08 липня 2026 року.

Ухвалою суду 06 серпня 2026 року відновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 10 вересня 2026 року.

Судом встановлено з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055317702 від 12 грудня 2025 року, свідоцтво серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначений ОСОБА_8 (а.с.36-37).

Також в свідоцтві про народженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , батьком зазначений ОСОБА_8 (а.с.14).

Висновком молекулярно-генетичної експертизи Медико-генетичного центру ТОВ «Мама Папа» від 08 липня 2026 року встановлено ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 % (а.с.84-100).

Мотиви та застосовані норми права.

Статтею 51 Конституції України, частинами 2-3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

На реалізацію положення Конституції і передбачено визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, оскільки гарантується дитині батьківство, незалежно від того, в шлюбі перебувають її батьки чи ні.

Згідно ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Крім того ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (див. справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).

Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (див., наприклад, справу «Келін та інші проти Румунії» (Calin and Others v. Romania), № 25057/11).

ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremoviж v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 2.13,2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Як зазначено в п.п. 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1ст. 135 СК). Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази у їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення чи оспорювання батьківства проводиться експертиза ДНК.

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається з метою формування належної, допустимої та достатньої за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. В результаті проведення ДНК-аналізу на предмет встановлення батьківства ймовірність похибки позитивного висновку становить 0,000001%. Негативний факт батьківства встановлюється із 100% ймовірністю.

Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

Беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної експертизи.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи Медико-генетичного центру ТОВ «Мама Папа» від 08 липня 2026 року встановлено ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 %. Ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 %, який доводить походження дитини від відповідача та є беззаперечним доказом у справі.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний суд у постановах від 23.10.19, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно з частинами 2,3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Виходячи зі змісту ч.2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.53 КпШС, роз`яснень, викладених в ч.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 382/2559/15-ц та від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999%). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги заяви сторін, враховуючи визнання відповідача позовних вимог суд приходить до висновку про доведеність факту батьківства, а тому позовні вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних про батька підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 закону «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Таким чином з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст.121, 125, 128,134 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком дитини - « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 - 1211,20 гривень судового збору на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Суддя