Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №369/5462/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 369/5462/26

Апеляційне провадження

№ 33/824/3133/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2026 рокусуддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року (суддя Оленіч Ю.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665грн 60коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 13.02.2026 року приблизно о 20год. 30хв. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме надіслав їй смс повідомлення з образливим фото та нецензурними словами, чим міг завдати шкоду її психічному здоров`ю. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також постановою судді визнано доведеним, що 13.03.2026 року ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме надіслав їй смс повідомлення з образливими нецензурними словами, чим міг завдати шкоду її психічному здоров`ю. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року скасувати, а провадження стосовно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що він здійснював переписку з колишньою дружиною з метою спілкування зі спільною донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колишня дружина систематично ухилялась від надання йому можливості спілкуватись з дитиною, на що є документальні докази (заява до поліції ЄО №2473 від 12.02.2026 року та ЄО № 4856 від 25.03.2026 року).

ОСОБА_1 зазначає, що для кваліфікації діяння за ч.1 ст. 173-2 КУпАП необхідно встановити саме умисний характер дій, спрямованість на заподіяння шкоди психічному здоров`ю, а не просто факт переписки між сторонами конфлікту. Переписка у контексті батьківських відносин та намагання реалізувати право на спілкування з дитиною

сама по собі не може кваліфікуватися як психологічне насильство.

ОСОБА_1 посилається на те, що у справі відсутній висновок психолога або психіатра щодо стану психічного здоров`я потерпілої, відсутня медична документація, яка підтверджувала б причинно-наслідковий зв`язок між діями скаржника та погіршенням стану здоров`я потерпілої. Медична довідка від 4 травня 2026 року фіксує лише звернення до лікаря зі скаргами на порушення сну та тривожність, і діагноз №29 - неврологічні симптоми, однак жодним чином не встановлює причино-наслідкового зв`язку із його діями, крім того інкриміновані йому дії були вчинені 13.02.2026 року, в той час як довідка датована 4 травня 2026 року.

Також ОСОБА_1 вважає, що сам по собі факт отримання потерпілою неприємних смс повідомлень, без доведення реальної шкоди психічному здоров`ю або обґрунтованого страху за свою безпеку, не утворює склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в основу постанови поклав переважно показання потерпілої ОСОБА_2 та роздруківки смс повідомлень, не перевіривши їх достовірності та автентичності, хоча він у своїх поясненнях вказував, що має сумніви в автентичності наданих роздруківок листування, що частково могли бути зміненні.

ОСОБА_1 вваважє, що протоколи про адміністративні правопорушення, серій ВАД № 973364 та ВАД №973365, не містять конкрентного опису, в чому саме виразилась психологічна шкода або реальна загроза її заподіяння. Також звертає увагу, що в протоколах допущено розбіжності щодо місця вчинення правопорушення (у постанові суду вказано АДРЕСА_1 , тоді як в протоколі ВАД № 973364 - АДРЕСА_2 , що свідчить про неналежне оформлення матеріалів справи.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що між ним та потерпілою ОСОБА_2 наразі наявний конфлікт через здійснення останьою перешкод у спілкуванні з дитиною, тому звернення ОСОБА_2 до поліції та складання цих протоколів мають мету позбавити його можливості спілкуватися з дочкою.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник адвокат Падалко О.Ю. заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював по відношенню до потерпілої психологічне насильство. Зазначали, що ОСОБА_2 ніяким чином не чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною, проте він сам не бажає з нею спілкуватись.

Також, ОСОБА_2 зазначила, що у зв`язку з агресивною поведінкою ОСОБА_1 , їх донька має проблеми з психічним здоров`ям, що підтверджується наданим апеляційному суду висновком лікаря (дитячого невролога) від 17 квітня 2026 року.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Падалко О.Ю., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

З наведеного випливає, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Згідно з п.3, 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості

користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ст. 173-2 КУпАП, можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди повинно бути відображене у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завданняшкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАПабо нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справ повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки у вигляді заподіяної фізичної або психологічної шкоди.

Згідно з положеннями КУпАПрозгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 973364 від 13 березня 2026 року, ОСОБА_1 13 лютого 2026 року о 20год. 30хв. в АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , що виражалося в надсиланні смс повідомлень образливим фото, чим міг завдати шкоду психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

У поясненнях від 20 лютого 2026 року ОСОБА_2 зазначила, що з колишнім чоловіком ОСОБА_1 вони розлучились у 2024 році. З червня 2025 року він пише їй образи, погрожує забрати дитину регулярно. Після розручення її переслідує, орендував квартиру на одному поверсі з нею. У грудні 2025 року вони з дитиною змушені були з`їжати на іншу квартиру, тому що ОСОБА_1 приходив по ночам, гупав у двері. 11 лютого 2026 року дзвонив у вайбер протягом години 13 разів. Приходив гупав у двері за новим місцезнаходженням. 13 лютого 2026 року в 20:30 скинув порнографічне фото без її дозволу. Через постійні його образи, що вона погано спить, почувається психологічно виснаженою.

У поясненях від 13 березня 2026 року ОСОБА_1 зазначив про те, що у 2024 році вони офіційно розлучились з ОСОБА_2 , після чого спільна донька ОСОБА_3 проживає з колишньою дружиню, при цьому він мав намір брати участь у вихованні дитини, але колишня дружина перешкоджала та перешкоджає в цьому. На фоні цього у них виникають словесні конфлікти. В цей час він не звертався до служби у справах дітей та сім`ї, чи до суду з позовом про участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. 11 лютого 2026 року він дійсно телефонував на номер дружини з метою поспілкуватись з донькою, але ОСОБА_4 слухавку не піднімала.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правпорушення стала заява ОСОБА_2 від 20 лютого 2026 року, подана до інспектора СРПП Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 973365 від 25 березня 2026 року, ОСОБА_1 13 березня 2026 року в АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що виразилося в надсиланні смс повідомлень через месенджер Вайбер з нецензурною лексикою колишній дружині ОСОБА_2 , чим міг би завдати шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

У поясненнях від 23 березня 2026 року ОСОБА_2 зазначила, що вона дійсно мешкає за вказаною адресою, на обліку у лікаря невролога чи психіатра не перебуває, вільно володіє державною мовою та добровільно надає пояснення. 13 березня 2026 року на її колишнього чоловіка склали протокол стосовно вчинення ним домашнього насильства, після чого він на постійній основі у переписі погрожує їй фізичною розправою, пише нецензурні висловлювання в її бік та на неї здійснює психологічний та моральний тиск.

У поясненях від 25 березня 2026 року ОСОБА_1 зазначив те саме, що і в поясненнях від 13 березня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стала заява ОСОБА_5 від 23 березня 2026 року до відділу № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

Обґрунтовуючи висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, суддя місцевого суду посилалася на протоколи про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та смс повідомлення.

За змістом вказаних протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , що виражалося в надсиланні смс повідомлень через месенджер Вайбер з нецензурною лексикою та непристойним фото.

Разом з цим, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є

наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, обставини домашнього насильства, описані у протоколах про адміністративне правопорушення, не містять будь-яких даних про наслідки такого насильства, а тому суддя місцевого суду не мала підстав для висновку про те, що внаслідок дій ОСОБА_1 могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, оскільки матеріали справи не містять доказів цим обставинам.

У поясненнях ОСОБА_2 не наведені наслідки, які спричини дії ОСОБА_1 , а також не зазначено, яка саме шкода була їй завдана.

Наявні у справі письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджують факт конфлікту, однак самі по собі не доводять поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу домашнього насильства.

Матеріали справи не містять медичних документів, висновків психолога, висновків спеціаліста, інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що внаслідок дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 була завдана або могла бути завдана шкода психічному здоров`ю.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 з приводу подій, які сталися 13 лютого 2026 року, звернулася до органів поліції тільки 20 лютого 2026 року, а з приводу подій, які сталися 13 березня 2026 року до органів поліції ОСОБА_2 звернулася 23 березня 206 року, що свідчить про відсутність у неї побоювання за свою безпеку чи безпеку дочки.

Апеляційний суд вважає, що між сторонами виник конфлікт з приводу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою, однак сама по собі конфліктна ситуація не може автоматично трактуватися як домашнє насильство без встановлення умислу на вчинення саме домашнього насильства, наявності шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи та причинного зв`язку між діями і такою шкодою.

При цьому суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим, не навів належного обґрунтування, які саме докази підтверджують, що дії ОСОБА_1 мали характер саме домашнього насильства.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У відповідності до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена

винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження вчинення ОСОБА_1 саме домашнього насильства 13 лютого 2026 року та 13 березня 2026 року стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року є незаконною та необґрунтованою, ухваленою без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2КУпАП.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт