Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №756/8320/26 — Оболонський районний суд міста Києва

01.07.2026 Справа № 756/8320/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/8320/26

3/756/2494/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, жительки АДРЕСА_2 ,

кожного окремо, за ст. 124 КУпАП,

за участю учасників судового провадження:

особи, що притягаються до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

12.05.2026 о 09:45 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Богатирській, 22в у місті Києві, не була уважною, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з напівпричіпом SCHMITZ (д.н.з. НОМЕР_2 ), який був під`єднаний до транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушила вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕПР1 №663960.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕПР1 №663980, 12.05.2026 о 09:45 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки RENAULT MAGNUM (д.н.з. НОМЕР_3 ) з під`єднаним напівпричіпом SCHMITZ (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Богатирській, 22в у місті Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

01.07.2026 у судовому засіданні водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 показала, що того дня вона, дотримуючись швидкісного режиму (приблизно 80 км/год), рухалася в крайній лівій смузі, як раптом без увімкненого покажчика повороту водій фури почав здійснювати різке перелаштування в смугу руху, де рухалася вона й відбулось зіткнення. Своїми діями водій фури фактично підрізав її, а вона не мала можливості для маневру задля недопущення зіткнення. Про те, що потрібно було зупинитись та викликати працівників поліції вона не знала, а тому вирішила наздогнати водія фури.

01.07.2026 у судовому засіданні водій транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM (д.н.з. НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 показав, що того дня він рухався в середній смузі з трьох смуг для руху. Попереду рухався автомобіль, який почав гальмувати, а тому він вирішив здійснити його випередження. Він бачив, що на великій відстані позаду нього рухається автомобіль, однак, враховуючи його віддаленість далеко більше ніж 50 метрів, він, увімкнувши лівий показчик повороту, оцінивши дорожню обстановку та пересвідчившись у безпечності маневру, здійснив маневр випередження зліва.

Будь-якого удару чи поштовху від зіткнення він не чув, інформація водія автомобіля MERCEDES про те, що він начебто зачепив її автомобіль його шокувала. Вийшовши з автомобіля, він побачив, що в автомобілі MERCEDES розбито праве крило, розбита передня фара, а також деформовано капот. На його причепі ззаду зліва також були пошкодження, а саме: погнутий зліва розпізнавальний знак «Довгомірний транспортний засіб» (прямокутник жовтого кольору з каймою червоного кольору зі світлоповертального матеріалу) та пошкоджено лівий задній стоп. Крім того, зазначив, що, керуючи таким транспортним засобом, неможливо здійснити різке перелаштування, таке є неспроможним, оскільки його транспортний засіб разом з причепом вважається довгомірним, оскільки його довжина складає приблизно 17 м, що вимагає від нього як водія підвищеної відповідальності, а також подвійного пересвідчення безпечності кожного маневру, чого він завжди дотримується і виконує.

Повністю підтримав свої пояснення, надані ним одразу після ДТП, просив суд закрити провадження про адміністративне правопорушення стосовно нього за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, з метою забезпечення виконання вимог ст. 245 КУпАП, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).

Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, реалізували своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №306 та введених у дію 01.01.2002 (далі — Правила дорожнього руху, Правила):

— пункт 1.3. — учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

— пункт 1.4. — кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.

— пункт 1.5. — дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

— пунктом 1.9. — особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством;

— пункт 12.1. — під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.;

— пункт 13.1. — водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Суд не може виходити за межі висунутого особі, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, обвинувачення.

Дослідивши в судовому засіданні докази, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:

–– дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕПР1 №663960, відповідно до якого 12.05.2026 о 09:45 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Богатирській, 22в у місті Києві, не була уважною, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з напівпричіпом SCHMITZ (д.н.з. НОМЕР_2 ), який був під`єднаний до транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушила вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. У результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками;

— дані, що містяться в схемі ДТП від 12.05.2026, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, в якій зафіксовано перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП: — транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ) — бампер, деформація капота, розбита передня фара, ЛФП; — напівпричіп SCHMITZ (д.н.з. НОМЕР_2 ) — погнутий задній бампер, пошкоджений задній лівий стоп;

— письмові пояснення водія транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 від 12.05.2026, відповідно до яких вона рухалася у Вишгород з Києва у лівій смузі з дотриманням дистанції. Водій фури раптово перелаштувався з правої в ліву смугу без покажчика повороту. Вона намагалась зупинитись, але не встигла. Він (водій фури) був прямо під її машиною. Водій фури почав тікати, на що вона почала сигналити та доганати його. Наздогнавши його, вона перегородила йому дорогу та сказала виходити з авто, на що водій фури почав кричати на неї. Водій фури створив аварійну ситуацію, при якій вона не змогла запобігти зіткненню, оскільки підрізав її з боку, вона фізично не могла зупинитись;

— пояснення водія ОСОБА_4 безпосередньо в судовому засіданні від 01.07.2025;

— письмові пояснення водія транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM (д.н.з. НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 від 12.05.2026, відповідно до яких він рухався в потоці автомобілів в середньому ряду трьохрядної дороги Київ—Іванків. Виїжджаючи з міста Києва, його почав зупиняти автомобіль MERCEDES, на що він відреагував спокійно та зупинився. З автомобіля вийшла водійка з собачкою на руках та почала говорити, що він ( ОСОБА_3 ) пошкодив її автомобіль. Вийшовши з авто, він дійсно побачив пошкодження її та свого авто, його причіп було пошкоджено ззаду зліва, а її авто пошкоджено спереду справа. В подальшому він ( ОСОБА_3 ) викликав поліцію для подальшого оформлення інциденту. Під час руху він ( ОСОБА_3 ) не бачив та не чув як відбулося зіткнення (удар), а тому і продовжував рух;

— пояснення водія ОСОБА_3 безпосередньо в судовому засіданні від 01.07.2026;

— фотокартки із зображенням пошкоджень, які отримані транспортними засобами в результаті дорожньо-транспортної пригоди, долучені до матеріалів справи ОСОБА_4 ;

— відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 477765 екіпажу УПП у місті Києві, на яких зафіксовано обставини складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення,

оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що версія розвитку події, повідомленої водієм ОСОБА_4 про те, що водій транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM до якого був під`єднаний напівпричіп SCHMITZ, здійснив різке перелаштування в смугу руху, де рухалася вона й відбулось зіткнення, оскільки вона не встигла уникнути зіткнення, тобто внаслідок раптовості виїзду вказаного транспортного засобу, є технічно неспроможною, оскільки така версія спростовується матеріалами справи, зокрема, поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, фотознімками, на яких зафіксовано пошкодження обох транспортних засобів. Крім того, відповідно до пояснень водія ОСОБА_3 загальна довжина транспортного засобу RENAULT MAGNUM з під`єднаним напівпричіпом SCHMITZ складає приблизно 17,5 м, що, на переконання суду, також спростовує версію ОСОБА_4 про раптовість маневру водія фури, спростовує таку версію й локалізація механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Таким чином, суд вважає доведеним, що водій ОСОБА_4 порушила вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) та вимоги пункту 13.1. цих Правил (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу), що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, та кваліфікує дії водія ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП як «порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів», з огляду на це вважає за необхідне накласти на водія ОСОБА_4 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми та з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності підстав, наведених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір», для звільнення від сплати судового збору, судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає стягненню з ОСОБА_4 в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕПР1 №663980, 12.05.2026 о 09:45 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки RENAULT MAGNUM (д.н.з. НОМЕР_3 ) з під`єднаним напівпричіпом SCHMITZ (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Богатирській, 22в у місті Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ GLА-250 (д.н.з. НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 12.1. — під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; пункту 13.1. — водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» містить роз`яснення, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Таким чином, завданням суду є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями вимог Правил дорожнього руху, допущенними водієм ОСОБА_3 , про які зазначив патрульний поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕПР1 №663980, та пошкодженням транспортних засобів.

Водночас, у рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У рішенні від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Так, ураховуючи сукупність наданих суду доказів, беручи до уваги первинні пояснення водія ОСОБА_3 , зафіксовані на відеозаписах з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських, які були підтверджені цим водієм у судовому засіданні про те, що він рухався у середній смузі з трьох смуг для руху. Виявивши, що автомобіль, який рухався попереду нього, почав гальмувати, а тому він вирішив здійснити його випередження та, впевнившись в безпечності маневру, увімкнувши лівий покажчик повороту, почав здійснювати перелаштування у крайню ліву смугу для руху. При цьому, він відповідно до пункту 1.4. Правил дорожнього руху мав розраховувати на те, що кожний учасник дорожнього руху, який здійснює рух по дорозі під час керування транспортним засобом повинен дотримуватися вимог Правил дорожнього руху та, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а також залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Окремо зваживши на те, що транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM з під`єднаним напівпричіпом SCHMITZ, загальна довжина якого становить приблизно 17,5 м, отримав пошкодження задньої лівої частини, а не бокової, суд вважає, що патрульними поліцейськими не надано переконливих доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, оскільки, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склалися на ділянці дороги в момент, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, пояснення учасників, суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_3 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з незалежних від останнього причин та було зумовлено недотриманням вимог Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ GLА-250, у зв`язку з чим провадження по справі стосовно ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 401 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, враховуючи, що провадження по справі стосовно ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись статтями 124, 247 КУпАП, суд —

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Касьян