Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №756/8577/26 — Оболонський районний суд міста Києва

04.08.2026 Справа № 756/8577/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/8577/26

3/756/2628/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

за участю учасників судового провадження:

особа, стосовно якої складено протокол, — ОСОБА_2 ,

захисник адвокат Бурковський О.В.,

в с т а н о в и в:

20.05.2026 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №664317, складений 12.05.2026 о 18:59 за адресою: вул. Зої Гайдай, 6, м. Київ, поліцейським 2 взводу 2 роти 3 батальйону ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержантом поліції Соколовим В.Д. стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що 12.05.2026 о 16:20 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки SKODA моделі OCTAVIA (д.н.з. НОМЕР_1 ), перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом HONDA (д.н.з. НОМЕР_2 ), чим порушив вимоги пункту 10.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У судовому засіданні ОСОБА_3 , надавши суду пояснення, які є аналогічними за змістом поясненням, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього, просив закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 4 ст. 247 цього Кодексу, про що подав відповідне клопотання.

Захисник Бурковський О.В. підтримав клопотання ОСОБА_3 , зазначивши, що за обставин, які склалися, ОСОБА_3 діяв у стані крайньої необхідності, а тому провадження у справі стосовно останнього, на думку захисника, підлягає закриттю на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, стосовно якої складено протокол, його захисника, дослідивши документи, долучені стороною захисту, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 цього Кодексу).

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).

Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Згідно п. 10.1. Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність, яка настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Водночас, за змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17 (провадження №К/9901/15521/18), які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме пояснень ОСОБА_2 , як на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення так і наданих безпосередньо в ході судового розгляду, вбачається, що настанню події дорожньо-транспортної пригоди передувала подія кримінального правопорушення, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.05.2026 за №12026100050000964 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 12.05.2026 в нічний період доби невідомі особи з салону транспортного засобу марки SKODA моделі OCTAVIA (д.н.з. НОМЕР_1 ), шляхом розбиття скла, викрали гроші та особисті речі його дружини. Ці особи пересувались на транспортному засобу марки HONDA сірого кольору (д.н.з. НОМЕР_2 ). Вказана подія була зафіксована на відеозапис. Після прибуття на місце події працівників поліції, вони разом із ними віднайшли транспортний засіб марки HONDA за адресою: м. Київ, вул. Зої Гайдай, 10. До цього транспортного засобу підійшла особа, яка повідомила, що є користувачем автомобіля та має намір забрати його. Цю особу було затримано та доставлено до відділу поліції. 12.05.2026 приблизно о 15:00 в його присутності ( ОСОБА_2 ), а також в присутності «користувача» автомобіля марки HONDA було проведено обшук вказаного транспортного засобу. Працівники поліції мали намір вилучити вказаний транспортний засіб, однак несподіванно «користувач» автомобіля марки HONDA сів за кермо, запустив його двигун та мав розпочати рух, на що він ( ОСОБА_3 ) сів за кермо транспортного засобу SKODA моделі OCTAVIA (д.н.з. НОМЕР_1 ) та перегородив дорогу транспортному засобу HONDA (д.н.з. НОМЕР_2 ), внаслідок чого і відбулося зіткнення.

Аналізуючи обставини, що передували події дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджуються долученими стороною захисту доказами (витягом із ЄРДР у кримінальному провадженні №12026100050000964 від 12.05.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України, постановою слідчого від 12.05.2026 про визнання потерпілою ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_3 ), а також обставини, які мали місце після настання події дорожньо-транспортної пригоди (те, що сам ОСОБА_3 повідомив до поліції про настання події, відмову ОСОБА_5 (іншого учасника) від надання пояснень з приводу дорожньо-транспортної пригоди, що зафіксовано у долученому до матеріалів справи рапорті поліцейського р2 б3 п1 (з ОПБ) сержанта поліції В.Соколова від 12.05.2026), суд приходить до висновку, що зазначені вище обставини в даному конкретному випадку у своїй сукупності об`єктивно свідчать про наявність обставин, передбачених ст. 18 КУпАП, оскільки 12.05.2026 ОСОБА_3 хоча й вчинив дії, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП, але вони вчинені в стані крайньої необхідності, оскільки пов`язані з обставинами проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12026100050000964 від 12.05.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Керуючись статтями 7, 9-11, 17, 18, 245, 247, 251-252, 255, 280, 283-285 КУпАП, суд —

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Касьян