Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №908/1688/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/127/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Справа № 908/1688/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетвін” (вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпро, 49083; код ЄДРПОУ 41086901)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Васильченка Андрія Федоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 33 125,40 грн.

Без участі представників сторін,

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.07.2026 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетвін” до фізичної особи-підприємця Васильченка Андрія Федоровича про стягнення 33 125,40 грн.

14.07.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1688/26 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 13.08.2026, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 26.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Маркетвін” (Постачальник, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Васильченком Андрієм Федоровичем (Покупець, Відповідач) укладений договір поставки № 488-ДНЕ (Договір), відповідно до якого Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 4.2. договору визначено, що Покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 21 календарного дня з дати її поставки. На виконання умов Договору, 05.01.2026 Позивачем поставлено Відповідачу товар на суму 13 307,22 грн. за видатковою накладною № 5068 від 05.01.2026 згідно із товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв № 5068 від 05.01.2026. В порушення умов договору, Відповідач на виконав свій обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 13 307,22 грн. У зв`язку з порушенням умов договору в частині здійснення оплати за отриманий товар, ТОВ “Маркетвін” просить суд на підставі п. 6.7. договору стягнути з ФОП Васильченка А.Ф. штрафні санкції за період з 06.02.2026 по 05.07.2026 на суму 19 140,52 грн. та інфляційні витрати за період з лютого по травень 2026 включно у розмірі 677,66 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до даних “Діловодство спеціалізованого суду” Господарського суду Запорізької області у фізичної особи-підприємця Васильченка Андрія Федоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС.

Згідно Безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.07.2026, місцезнаходженням ФОП Васильченко А.Ф. (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали суду від 20.07.2026 № 908/1688/26 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи міститься копія ухвали господарського суду Запорізької області від 20.07.2026 № 908/1688/26, яка направлена судом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась до суду з відміткою АТ “Укрпошта” причина повернення – «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи № 908/1688/26 в суді.

Станом на 18.09.2026 відповідач запропонований ухвалою суду від 20.07.2026 № 908/1688/26 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

18.09.2026 судом прийнято рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Маркетвін” (Постачальник, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Васильченком Андрієм Федоровичем (Покупець, Відповідач) укладений договір поставки № 488-ДНЕ (Договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, Постачальник зобов`язався передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка товару на склад Покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється окремими партіями транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2010) (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін накладної.

Згідно з п. 3.1. договору, асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у видаткових накладних.

Ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, Покупець зобов`язався оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 21 календарних днів з дати її поставки.

У випадку прострочки оплати Покупцем за поставлений товар, Постачальник має право не виконувати замовлення Покупця та не поставляти товар доки Покупець не розрахується з Постачальником. При цьому Постачальник не несе відповідальність за невиконання зобов`язань за Договором (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 5.1. договору, поставка Постачальником товару Покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні Покупця на поставку, які узгоджуються з Постачальником, за цінами вказаними у накладних.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється Постачальнику не менше ніж за 3 (три) дні до дати поставки, факсом, поштою, електронною поштою (email), через представника Постачальника, або в будь-яким іншим способом, який дає можливість ідентифікувати Покупця.

Відповідно до п. 5.4. договору, поставка здійснюється Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення.

Згідно з п. 5.7. договору, керуючись положеннями ст.ст. 237, 243-246 Цивільного кодексу України, п. 2.4 і п. 2.5. Наказу Мінфін України №88 від 24.05.1995, Покупець зобов`язується надати довіреність, що підтверджує поповноваження відповідної особи Покупця на прийняття цінностей, що поставляються Постачальником за цим Договором із зазначенням актуальної інформації щодо такої особи осіб і зразків підписів за формою, що узгоджена Сторонами у Додатку 1 до цього Договору. Підпис особи, уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у довіреності, наданій Покупцем, вважається достатнім доказом того, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця. При цьому, у випадку зміни таких осіб, Покупець зобов`язаний попередньо повідомити про таку зміну шляхом надання нової довіреності протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту виникнення даних змін.

В разі виникнення між сторонами спірної ситуації щодо відповідності (оригінальності) підписів які зазначені на видаткових та товарно-транспортних накладних саме тим довіреним, матеріально відповідальним, особам, що вказані в наданих довіреностях Сторони домовились, що додатковим фактом підтвердження приймання товару Покупцем буде виступати зареєстрована в базі ДПС України податкова накладна (п. 5.8. договору).

Відповідно до п. 5.9. договору, підписання Покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що Покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.

Згідно з п. 5.10. договору, постачальник щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, надає Покупцеві у двох екземплярах підписаний. Акт звірки взаємних розрахунків. Покупець протягом 5 (п`ять) календарних днів зобов`язаний підписати та повернути один з екземплярів Постачальнику або направити вмотивовані зауваження з приводу Акту. Якщо протягом вказаного строку Покупець не підписує Акт та не направляє зауважень, Акт звірки взаємних розрахунків вважається вірним у редакції Постачальника та є достатнім доказом заборгованості Покупця.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах реалізації, більше ніж на 10 (десять) календарних днів від останнього дня строку, коли Товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 відсотків річних (п. 6.7. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.01.2028 року.

В матеріалах справи міститься Додаток № 1 до договору поставки № б/н, від – б/д «Форма довіреності» (довіреність № б/н, б/д, на одержання цінностей), в якому зазначено бармена – Берелета Віталія. У вказаному додатку зазначено – на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетвін” (код ЄДРПОУ 41086901) цінностей згідно Договору поставки № б/н, від - б/д (а.с. 12).

Також, в матеріалах справи міститься Додаток № 2 до договору поставки № б/н, від – б/д «Форма повідомлення про печатку», в якому ФОП Васильченко А.Ф. підтвердив, що здійснює свою господарську діяльність без використання печатки.

Як зазначено у позовній заяві, 05.01.2026 на виконання умов договору ТОВ “Маркетвін” поставив ФОП Васильченку А.Ф. товар на загальну суму 13 307,22 грн. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на видаткову накладну № 5068 від 05.01.2026 та товарно-транспортну накладну № 5068 від 05.01.2026.

Крім цього, Позивачем наданий Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ “Маркетвін” та ФОП Васильченком А.Ф. № 5105 від 16.06.2026, в якому за даними ТОВ “Маркетвін” дебетне сальдо на 16.06.2026 становить 13 307,22 грн.

Вищевказаний Акт звірки взаєморозрахунків не містить підписів та відбитку печатки з боку ТОВ “Маркетвін” та ФОП Васильченка А.Ф. (а.с. 13).

Оскільки відповідач порушив умови договору в частині здійснення оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості у розмірі 13 307,22 грн., а також штрафних санкцій за період з 06.02.2026 по 05.07.2026 на суму 19 140,52 грн. та інфляційних витрат за період з лютого по травень 2026 включно у розмірі 677,66 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, виникнення у покупця обов`язку сплатити вартість товару передбачає встановлення факту передачі йому відповідного товару, якщо інше не випливає з умов договору або закону.

У позовній заяві ТОВ “Маркетвін” зазначає, що 05.01.2026 на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 13 307,22 грн. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на видаткову накладну № 5068 від 05.01.2026 та товарно-транспортну накладну № 5068 від 05.01.2026.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ має містити, зокрема, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте судом встановлено, що надана позивачем видаткова накладна № 5068 від 05.01.2026 містить у графі про отримання товару підпис, однак не містить прізвища, імені, по батькові, посади або інших відомостей, які дозволяли б ідентифікувати фізичну особу, яка поставила цей підпис та фактично отримала товар.

Сам по собі такий підпис без відомостей про особу підписанта не дає змоги встановити, що товар був прийнятий особисто ФОП Васильченком А.Ф.

Крім того, наявний в матеріалах справи Додаток № 1 до договору, в якому зазначено бармена Берелета Віталія як уповноважену особу не містить дати його видачі, у зв`язку з чим зазначений документ сам по собі не дає змоги встановити, чи існували відповідні повноваження саме 05.01.2026 — на дату спірної поставки.

Також, видаткова накладна № 5068 від 05.01.2026 не містить відомостей про те, що товар за нею отримував саме Берелет Віталій, як уповноважена особа Відповідача згідно з п. 5.7. Договору.

Стосовно товарно-транспортної накладної № 5068 від 05.01.2026 суд зазначає, що наявність ТТН може підтверджувати обставини перевезення товару, однак для доведення заявленої у цій справі вимоги має бути встановлено не лише факт переміщення товару, а й факт його фактичного вручення саме відповідачу або уповноваженій ним особі.

Проте, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що дозволяють встановити особу, яка від імені Відповідача прийняла спірний товар за ТТН № 5068 від 05.01.2026, а також наявність у неї повноважень на таке прийняття.

Отже, ТТН № 5068 від 05.01.2026 у сукупності з видатковою накладною № 5068 від 05.01.2026 не усуває невизначеності щодо особи фактичного отримувача товару та сама по собі не доводить виникнення у Відповідача обов`язку сплатити 13 307,22 грн.

Крім цього, Позивачем не надано та в матеріалах справи відсутнє відповідне замовлення ФОП Васильченка А.Ф. на товар, зазначений у накладній № 5068 від 05.01.2026, а також інших доказів направлення Відповідачем такого замовлення, як це передбачено п. 5.2. Договору.

За встановлених у цій справі обставин відсутність замовлення має доказове значення в сукупності з неможливістю ідентифікувати отримувача за видатковою накладною та відсутністю належного підтвердження його повноважень.

Таким чином, матеріали справи не містять доказу, який би підтверджував ініціювання відповідачем саме спірної поставки 05.01.2026 на суму 13 307,22 грн.

Наданий Позивачем Акт звірки взаємних розрахунків № 5105 від 16.06.2026 також не містить підписів Позивача та Відповідача.

За таких обставин цей документ не підтверджує визнання ФОП Васильченком А.Ф. існування спірної заборгованості.

Акт, не підписаний відповідачем та складений в односторонньому порядку, може відображати дані бухгалтерського обліку позивача, однак сам по собі не підтверджує ані факту прийняття товару відповідачем, ані визнання ним відповідного боргу.

Оцінюючи зазначені докази, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо доказування фактичного здійснення господарської операції.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у справі № 916/43/18 від 27.08.2018 акт звірки за своєю правовою природою не є первинним документом, а лише відображає дані бухгалтерського обліку і сам по собі не породжує прав та обов`язків сторін. При вирішенні спору про стягнення вартості товару було враховано, що зі змісту спірної видаткової накладної неможливо було ідентифікувати особу, яка отримала товар, у зв`язку з чим за встановлених у тій справі обставин факт передачі товару не був підтверджений належними доказами.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 наголошено на необхідності дослідження обставин, які дають змогу з максимально можливим за конкретних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Водночас суд враховує і протилежний за фактичними обставинами підхід, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, відповідно до якого відсутність у видатковій накладній окремих відомостей про особу отримувача не є достатньою підставою для невизнання поставки, якщо підпис отримувача засвідчений печаткою покупця та існують інші первинні документи, які підтверджують господарську операцію.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 також виходила з необхідності оцінювати реальність господарської операції на підставі всієї сукупності доказів, а не лише формальних недоліків окремого первинного документа.

При цьому суд враховує узагальнюючий висновок, відповідно до якого неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що вони не перешкоджають ідентифікації осіб та обсягу операції. Однак, у цій справі недоліки документів мають істотне значення саме тому, що унеможливлюють ідентифікацію особи отримувача та підтвердження обсягу й факту передачі товару відповідачу.

Таким чином, визначальним для цієї справи є не сам факт відсутності прізвища, імені, по батькові чи посади біля підпису та не сама по собі відсутність належно оформленої довіреності, а те, чи довів позивач сукупністю доказів фактичне передання товару саме відповідачу.

Надані позивачем видаткова накладна № 5068 від 05.01.2026, товарно-транспортна накладна № 5068 від 05.01.2026, додаток № 1 до договору поставки № б/н, б/д не є належними та допустимими доказами фактичної передачі Відповідачу спірного товару, та як наслідок виникнення у ФОП Васильченка А.Ф. перед ТОВ «Маркетвін» грошового зобов`язання у розмірі 13 307,22 грн., а отже заявлені позовні вимоги про стягнення основної суми є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми у розмірі 13 307,22 грн. судом відмовлено, то й відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 19 140,52 грн. та інфляційних витрат у розмірі 677,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зігдно з ч.ч. 1 та 4 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 № 4659-ІХ, з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 328 гривень.

Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 2 662,40 грн.

Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетвін» сплачений судовий збір на суму 3 328,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 18513 від 07.07.2026 на суму 3 328,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного, питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн. може бути вирішено судом після надходження відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетвін».

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.