Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №521/15055/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5823/26

Справа № 521/15055/25

Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання – Губар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Веріковська Тетяна Анатоліївна

на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 березня 2026 року

за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У лютому 2026 року за вх.№12241 через підсистему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Веріковської Тетяни Анатоліївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №521/15055/25, у якій представник відповідача просить суд: заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача задовольнити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги заяви, заявниця вказала, що зі змістом та вимогами позовної заяви ОСОБА_2 відповідачка ОСОБА_1 категорично не погодилась та вважала позов необґрунтованим. Обставини, що викладені в ньому не відповідають дійсності, позов вважала таким, що не підлягає задоволенню. Позивач, як біологічний батько, зовсім не цікавиться і не цікавився життям дитини, не надає матеріальної допомоги, взагалі донька не знає свого біологічного батька. Позивач ніде офіційне не працював, уникав і уникає виконання рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дитини, заборгованість по сплаті аліментів на момент подання даного позову складала понад 300 000,00 грн. А тільки після того, як позивач був мобілізований до лав ЗСУ та за контрактом мав отримувати кошти від держави і відповідно сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частину від всього доходу на дитину і звернувся із даним позовом з метою уникнення матеріальної відповідальності по сплаті аліментів на утримання дитини.

Заявниця, посилаючись на процесуальні рішення суду у даній справі, зауважила, що своїм позовом до суду про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів, невизнання спільної дитини, ОСОБА_2 , спричинив позивачці ОСОБА_1 тяжкі моральні страждання та образу за дитину, яка весь час була позбавлена батьківської турботи, любові та уваги.

На переконання заявниці, наразі, відповідачка має відстоювати свої права та права малолітньої дитини, доводити ганебні звинувачення, що «начебто» ввела в оману колишнього чоловіка, більш того, розуміти, що рідному батьку дитина не потрібна і надавати матеріальну допомогу він не бажає, вже не кажучи про приймання участі у вихованні дитини.

У даному разі, заявниця, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 142 ЦПК України, вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 березня 2026 року постановлено заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Веріковської Тетяни Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення (вх.№12241) від 24.02.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30 Б, ЄДРПОУ:37947454), Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 22) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів – залишити без задоволення.

Ухвала суду вмотивована тим, що відповідачем не доведено, що понесені нею витрати на правову допомогу виникли внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача (саме дій, а не позову) і є неминучими та виправданими, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав, передбачених ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Веріковська Т.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, просить скасувати додаткову ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси по справі № 521/15055/25 від 05.03.2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача – задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що процесуальні рішення суду у даній справі, спричинили позивачці ОСОБА_3 тяжкі моральні страждання та образу за дитину, яка весь час була позбавлена батьківської турботи, любові та уваги, а тому на переконання сторони скаржників, відповідачка має відстоювати свої права та права малолітньої дитини, доводити ганебні звинувачення, що «начебто» ввела в оману колишнього чоловіка, більш того, розуміти, що рідному батьку дитина не потрібна і надавати матеріальну допомогу він не бажає, вже не кажучи про приймання участі у вихованні дитини. З огляду на викладене, та посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 142 ЦПК України, сторона скаржників вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Крім того, в скарзі акцентується увага на тому, що на підтвердження понесених судових витрат стороною скаржників було додано наступні документи: Ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Веріковською Тетяною Анатоліївною ВЕ №1171758; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.01.2017 року МК №001039; Акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 20.02.2026 року за яким сума витрат на правничу допомогу складає 29000 грн.; Детальний опис робіт, наданих відповідачці для захисту її прав із зазначенням обсягу і вартості робіт від 20.02.2026 року на загальну суму 29000 грн.; Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги ВТА 0033 від 13.10.2025 року, Договору про надання правничої допомоги ВТА 0033 від 13.10.2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Веріковська, Дяченко і партнери» адвокатом Веріковською Тетяною Анатоліївною і ОСОБА_1 .

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Веріковська Т.А. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила задовольнити її з зазначених у ній підстав.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку осіб, що з`явились, щодо розгляду справи за відсутності осіб які не з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились та були повідомлені належним чином.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 15.09.2025 року у справі №521/15055/25 відкрито провадження за правилами загального провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 27.10.2025 року у справі №521/15055/25 залучено до справи №521/15055/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 22).

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10.11.2025 року у справі №521/15055/25 було призначено судову молекулярно - генетичну експертизу, провадження у справі зупинене.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 02.02.2026 року у справі №521/15055/25 провадження у справі поновлено, призначено дату судового засідання у підготовчому провадженні.

20.02.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника позивача адвоката Боднара М. О. через канцелярію надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх. №11477).

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.02.2026 року у справі №521/15055/25 заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Боднара Максима Олександровича від 20.02.2026 року за вх.№11477 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів залишено без розгляду.

У лютому 2026 року за вх. №12241 через підсистему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Веріковської Тетяни Анатоліївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №521/15055/25, у якій представник відповідача просить суд: заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача задовольнити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

До зазначеної заяви представником заявниці було додано наступні документи: Ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Веріковською Тетяною Анатоліївною ВЕ №1171758; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.01.2017 року МК №001039; Акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 20.02.2026 року за яким сума витрат на правничу допомогу складає 29000 грн.; детальний опис робіт від 20.02.2026 року на загальну суму 29000 грн.; Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги ВТА 0033 від 13.10.2025 року.

Окрім цього, судом встановлено, що 05.03.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника позивача у даній справі – адвоката Боднара Максима Олександровича за вх. №14819 через підсистему «Електронний Суд» надійшло заперечення на клопотання представника відповідача про судові витрати у даній справі, за вимогами яких сторона позивача просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 29000 грн до 3000 грн, з огляду на необґрунтованість заявлених вимог реальним витратам на правничу допомогу адвоката.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За правилами ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому норма ч. 5 ст. 142 ЦПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом із тим, колегія суддів приймає до уваги, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожним таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі 922/2017/17).

Крім того, поняття «необґрунтовані дії позивача» не є тотожним поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору позов. Таким чином, предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.

Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №922/3422/18, від 26 квітня 2021 року у справі №910/12099/17, від 19 квітня 2021 року у справі №924/804/20, від 25 квітня 2024 року у справі № 903/1079/23 та інших.

Оскільки наведена норма ч. 5 ст. 142 ЦПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками, наведеними у додатковій постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №905/460/21.

Реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач при зверненні до суду та під час розгляду справи вчиняв необґрунтовані дії, діяв недобросовісно чи зловживав процесуальними правами. При цьому відповідач, заявляючи вимогу про відшкодування судових витрат, не навела, які саме дії позивача вважає необґрунтованими, та не зазначила обставин, що свідчили б про недобросовісне здійснення позивачем своїх процесуальних прав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною п`ятою статті 142 ЦПК України підстав для покладення на позивача обов`язку відшкодувати відповідачу понесені судові витрати.

У постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц Верховний Суд констатував, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Зважаючи на наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для висновку про необґрунтованість дій позивача як на стадії звернення з цим позовом, так і в ході судового розгляду. Звернення позивача до суду за захистом порушеного, на його думку, права та подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчать про зловживання ним процесуальними правами і також не тягне за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на проведення експертизи на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів, зауважує, що відповідачем не доведено, що понесені нею витрати на правову допомогу виникли внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача (саме дій, а не позову) і є неминучими та виправданими.

Загалом доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, та зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, які перевірені та відхиляються апеляційним судом.

Оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи і підстав в межах доводів апеляційної скарги для її скасування не вбачається.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини де вказано, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Веріковська Тетяна Анатоліївна - залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький