Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №522/9318/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4661/26

Справа № 522/9318/25-Е

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Одеська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голосов Юрій Валерійович

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в штаті Каліфорнія, Держава Сполучені Штати Америки помер чоловік позивачки, ОСОБА_2 , та який мав на праві власності квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Запольської В.О. із заявою про прийняття спадщини, однак, листом від 29.04.2025 року № 01-16 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу повідомила, що видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини та роз`яснила про право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом – залишено без задоволення.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та не зазначено поважних причин для надання додаткового строку для подання заяви на прийняття заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Белл Рубі в інтересах якої діє адвокат Голосов Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2025 року та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом - задовольнити у повному обсязі. Встановити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Свідоцтва про смерть N° НОМЕР_2 ОСОБА_3 терміном на три місяці.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачка пропустила встановлений строк на звернення із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із кількома поважними причинами, а саме, введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні, суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для позивачки, яка є громадянкою Сполучених штатів Америки та постійно там проживає, що створює значну відстань до місця знаходження спадкового майна, що в кінцевому етапі стало наслідком пропущення строку подачі заяви про прийняття спадщини.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Від представника Приморської нотаріальної контори у м. Одесі надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Скаржниця ОСОБА_4 повідомлена через свого адвоката Голосова Ю.В., який в свою чергу повідомлений шляхом надсилання судової повістки до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку.

Згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_2 в штаті Каліфорнія, Держава Сполучені Штати Америки помер чоловік позивачки, про що свідчить перекладений згідно Апостилю штату Каліфорнія засвідчено 28.03.2025 м. Сакраменто свідоцтво про смерть в № НОМЕР_3 (місцевий реєстр номер), ОСОБА_5 у віці 45 років у м. Сан-Хосе, одруженого- Белл Рубі. Дата видачі свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Спадковим майном є позивачка зазначає: квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Листом від 29.04.2025 року № 01-16 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська В.О. (а.с.11) повідомила, що видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини та роз`яснила про право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З відповіді на ухвалу суду нотаріус повідомила суд, спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до апеляційної скарги Банком оскаржується рішення лише в частині стягнення комісійної винагороди та судового збору з Банку, в решті рішення суду не оскаржено та апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Главою 86 Кодексу встановлено черговість спадкування за законом. Спадкоємці одержують право на спадкування почергово, залежно від ступеня спорідненості. Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Всього існує 5 черг спадкоємців за законом, і перша черга це діти спадкодавця, та той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців).

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.

Дружина спадкодавця відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, перебіг якого починається з дня смерті спадкодавця. У цей строк спадкоємець, вправі подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо протягом указаного строку спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він є таким, що не прийняв її.

У разі пропущення спадкоємцем шестимісячного строку для прийняття спадщини з поважних причин суд може визначити додатковий строк для її прийняття.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тобто, при вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд повинен встановити, чи були у спадкоємця перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та чи виникли ці перешкоди з поважних причин.

Якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) зазначила, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Зі слів заявниці, вона є спадкоємцем свого чоловіка ОСОБА_3 , першої черги за законом, проте, до заяви не долучено достовірних доказів перебування їх у подружніх стосунках, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

Крім того, з пояснень представника Белл Рубі, пропуск строку стався внаслідок глибокого потрясіння, пошук кваліфікованого спеціаліста для звернення до суду та введення військового стану на території України, та місце її проживання у Сполучених Штатах Америки, але разом з тим судом першої інстанції вірно зауважено, що названі причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними, внаслідок чого підстави для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Твердження сторони скаржника, щодо пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правомірно дослідив ті докази, які були фактично подані та містилися в матеріалах справи згідно з описом, та прийшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голосов Юрій Валерійович - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький