Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №522/15806/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №522/15806/25

Суддя: Карташов О. Ю.

Номер провадження: 22-ц/813/3054/26

Справа № 522/15806/25

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області

третя особа – державний нотаріус Хаджибейської нотаріальної контори у місті Одесі Ігнатенко Марина Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний нотаріус Хаджибейської нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко Марина Миколаївна про визнання право власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний нотаріус Хаджибейської нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко Марина Миколаївна про визнання право власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що батько позивача ОСОБА_2 , 1969 р.н, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/15899/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Зазначена вище сума складає 143644,89 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/28650/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Зазначена вище сума складає 50000 грн.

За заявою позивачки була відкрита спадкова справа державним нотаріусом Хаджибейської нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко Мариною Миколаївною. Позивачка є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2

ГУПФУ в Одеській області повідомило нотаріуса, що визнає розмір заборгованості, проте вважає що вказана заборгованість до складу спадщини не включається, а судові рішення, які вступили в законну силу не виконанні тривалий час через відсутність фінансування.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , вид. орг 5114 від 15.03.2017, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом не нараховані грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/15899/21 в розмірі 143644,89 грн. та у справі № 420/28650/23 в розмірі 50000 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , вид. орг 5114 від 15.03.2017, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/15899/21 в розмірі 143644,89 грн та у справі № 420/28650/23 в розмірі 50000 грн, всього 193644,89 грн (сто дев`яносто три тис. шістсот сорок чотири грн 89 коп.)

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , вид. орг 5114 від 15.03.2017, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211,2 грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10.11.2025 по справі № 522/15806/25, винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 не є стороною по справах № 420/15899/21, №420/28650/23 в розумінні статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду, вона буде мати у разі зміни сторони виконавчого провадження по вищевказаній справі в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України.

Щодо виплати пенсії яка нараховувалась ОСОБА_2 , стороною скаржника зазначено, що виплата пенсії припинена у зв`язку з його смертю, і нараховані йому суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Акцентується увага на тому, що хоча ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість заміни сторони правонаступником, однак, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є саме правонаступником померлого щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано.

Таким чином, на думку сторони скаржників, враховуючи зазначене, та вимоги статті 1219 Цивільного кодексу України зауважується, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та відповідно й заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Також, сторона скаржників вважає необґрунтованою вимога про стягнення з Головного управління судових витрат, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються на:виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду, і забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, а тому задоволення такої позовної вимоги призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та суперечитиме нормам чинного законодавства.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись з апеляційною скаргою пенсійного фонду, адвокат Панчошак О.Д. діючи в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що спростовуються викладеним у рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу головного управління пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2025 року без змін.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог державний нотаріус Хаджибейської нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко М.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Від представника скаржника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про розгляд за відсутності їх представника.

Представник ОСОБА_1 адвокат Панчошак О.Д. був повідомлений шляхом надсилання судової повістки до свого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку.

Згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Судові повістки надіслані ОСОБА_1 повернулись з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 (мати позивача), 1972 р.н, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За заявою позивача Державний нотаріус Хаджибейської нотаріальної контори у м. Одесі Ігнатенко Марина Миколаївна відкривала спадкову справа.

Позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 .

Загалом сума заборгованості по двом не виконаним судовим рішенням складає всього 193644,89 грн. (сто дев`яносто три тис. шістсот сорок чотири грн. 89 коп.)

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплачених пенсій спадкодавця.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою цієї статті визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №461/5878/22 у справі за аналогічних правовідносин.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Встановивши, що за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримав пенсію, перераховану відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15899/21 в сумі 143644,89 грн, та на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/28650/23 в сумі 50000 грн, а позивачка є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняла спадщину та відповідно набула право на отримання невиплаченої пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а тому задовольнив позов у повному обсязі.

Посилання ГУ ПФУ на необхідність заміни сторони провадження та нібито те, що спірна сума пенсії не включається до складу спадщини є нерелевантними, оскільки така позиція прямо суперечить актуальній практиці Верховного Суду, а тому такі доводи задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки, які порушують вимоги чинного законодавства, судова колегія вважає неспроможними, так як аргументи відповідача викладені у апеляційній скарзі та які ним наводилися в суді першої інстанції не ґрунтуються на чинному законодавстві, суперечать практиці Верховного Суду та зводяться до незгоди відповідача із ухваленим рішенням. Врахувавши наведене, є підстави вважати, що суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, що відповідають обставинам справи, змісту позовних вимог, характеру зазначеного порушеного права та ухвалив рішення, що відповідає нормам законодавства.

Твердження скаржників, що необґрунтованою є вимога про стягнення з головного управління судових витрат, колегією суддів не відхиляється, оскільки зазначене суперечить нормам Закону.

Наведені в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.

Обставини, на які посилається ГУ ПФУ в Одеській області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10.11.2025 року - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення .

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua