Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №501/2156/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4418/26

Справа № 501/2156/22

Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 червня 2024 року

у цивільній справі за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та приведення самочинного будівництва у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.07.2019 року

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У 2022 році Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_3 , у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області - Каменської Олени Андріївни про державну реєстрацію права власності від 27.07.2023 року, індексний номер: 340630657,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873071751108 на підставі якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт тип Р код НОМЕР_1 , виданий в м. Ієрусалим, зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) зареєстровано право власності на реконструкцію квартири шляхом прибудови балкону за адресою: АДРЕСА_3 ;

- припинити право власності на речове право № 32410021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873071751108, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт тип Р код НОМЕР_1 , виданий в м. Ієрусалим, зареєстрований: АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код НОМЕР_2 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на реконструкцію квартири з прибудовою балкону, загальною площею 59,7 м2, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт тип Р код НОМЕР_1 , виданий в м. Ієрусалим, зареєстрований: АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код НОМЕР_2 . фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ). привести будівництво самочинно збудованого нерухомого майна (балкону) за адресою: АДРЕСА_3 у відповідність до договору купівлі-продажу від 16.07.2019 року № 1375 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173962432 від 16.07.2019 року.

В обґрунтування вимог позову міська рада зазначила, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі купівлі-продажу від 16.07.2019 року № 1375.

Із порушенням ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про регулювання будівельної діяльності» та п. 27 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого ПКМУ від 13.04.2011 року № 466 відповідачем виконані роботи з реконструкції вказаної квартири шляхом будівництва балкону розмірами 1, 50 м на 6, 11 м з виходом на нього з приміщення кухні, у зв`язку з чим загальна площа квартири збільшилася на 59,7 кв.м. (виконані роботи з втручанням в несучі та огороджуючи конструкції).

Вказаний незаконно збудований балкон знаходиться на даху музею образотворчих мистецтв ім. О. Білого, що впливає на права громади, оскільки збільшується навантаження на дах музею, який є загальнодоступним освітницьким закладом та в подальшому унеможливлює ремонт покрівлі.

У пункті 4 договору купівлі-продажу квартири від 16.07.2019 року зазначено, що свавільні переобладнання та інші поліпшення квартири - відсутні, також в технічному паспорті реєстраційний № 30-ПР-34-68 виданому 18.04.2012 року, прибудова балкону відсутня, що підтверджується планом квартири АДРЕСА_4 .

20.07.2023 року ТОВ «Одеське бюро технічної інвентаризації» (виконавець Якименко Р.К.) на замовлення ОСОБА_6 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , в якому зазначено незаконну прибудову балкону загальною площею 7,3 кв.м., житлова 32, 7 кв.м.

ОСОБА_5 здійснив державну реєстрацію на реконструкцію балкону в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Державна реєстрація підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 27.07.2023 № 340630657, загальна площа об`єкту 59,7 кв.м., номер відомостей про речове право: 32410021, розмір частки 1/1. Державну реєстрацію проведено державним реєстратором Василівської сільської ради Болградського району Одеської області - Каменською Оленою Андріївною на підставі заяви ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію речових прав №68623704).

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 932/2020 складеного 09.01.2020 року (судовий експерт Дзінька А.І), в за адресою: АДРЕСА_3 виконана прибудова, яка не є балконом. Дозвільні документи на реконструкцію балкону для проведення дослідження не надано. Досліджена реконструйована квартира за адресою: АДРЕСА_3 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва: ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», в якому зазначено, що по ширині підсобних приміщень не менше: кухні - 1,8 м-п. 5.22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову Чорноморській міській раді Одеського району Одеської області у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та приведення самочинного будівництва у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.07.2019 року.

Рішення суду мотивовано тим, що реконструкцію балкону в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 не є самочинними та не потребує введення об`єкта в експлуатацію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з рішенням зазначила, що таке прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням процесуального і матеріального права. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що прибудова балкону є самочинною, так як забудовником було проведено втручання в огороджуючи та несучі конструкції, а саме: демонтовано підвіконну стіну з виходом на прибудову балкону з приміщення кухні, що підтверджується фото фіксацією та висновком експертного будівельно- технічного дослідження від 09.01.2020 року № 932/2020 року.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 заперечуючи проти її задоволення, просив залишити рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 червня 2024 року без змін, як законне та обґрунтоване, крім того зазначив,

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні представник Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Березніченко А.В. надав пояснення по суті справи, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Дубінчук Ж.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

За вказаною адресою відповідачем виконані роботи з реконструкції квартири шляхом будівництва балкону розмірами 1, 50 м на 6,11 м з виходом на нього з приміщення кухні, у зв`язку з чим загальна площа квартири збільшилася на 59,7 кв.м.

20.12.2019 року Відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області винесено припис №01-07/43 з вимогою привести в первинний вигляд самостійно реконструйовану квартиру або оформити правовстановлюючі документи на реконструйовану квартиру (балкон).

Постановою від 23.12.2019р. №01-07/70 начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Липач О.О., притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,0 грн. (а.с.11-12). Постанова мотивована тим, що власником квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_7 виконані роботи з реконструкції квартири шляхом будівництва балкону розмірами 6100мм*1460мм з виходом на нього з приміщення кухні. Дозвіл на виконання будівельних робіт ДАБК не подавався, відомості щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або повідомлення про початок виконання будівельних робіт за зазначеною адресою відсутні.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30.06.2021 року, залишеним без змін П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2021 року, у справі 501/311/20 визнано противоправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №01-07/70 від 23 грудня 2019 року, складену начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Липач Оленою Олександрівною, згідно якої ОСОБА_8 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.96 КпАП України, притягнуто до відповідальності та накладено штраф у розмірі 25 500 грн.

Згідно висновку судового експерта №932-2020 від 09.01.2020р., об`єктом дослідження є квартира за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами проведеного дослідження встановлено, що реконструкція квартири в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (крім мінімальної ширини влаштованої кухні), при цьому технічний стан квартири задовільний, прибудови - добрий, рівні природного освітлення та інсоляції досліджуваної квартири, сусідніх квартир та розташованих поруч будинках не нижче нормативних, прибудови - добрий, рівні природного освітлення та інсоляції досліджуваної квартири, сусідніх квартир та в розташованих поруч будинках не нижче нормативних.

Висновком також встановлено, що виконана прибудова, яка не є балконом. Судовим експертом встановлено, що реконструкція квартири полягала в об`єднанні вбиральні та ванни в санвузол, збільшено площу житлової кімнати за рахунок демонтування перегородок з кухнею та коридором, зменшення площі коридору, улаштування балкону розміром 1,50 х 6,11 кв.м.

Дозвільні документи на реконструкцію балкону для проведення дослідження не надано. Отже, загальна площа квартири АДРЕСА_4 збільшилася за рахунок прибудови балкону.

Досліджена реконструйована квартира за адресою: АДРЕСА_3 не відповідає наступним вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва: ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» в якому зазначено, що по ширині підсобних приміщень не менше: кухні - 1,8 м - п. 5.22.

Приміщення збільшилося шляхом демонтажу підвіконної стіни та об`єднання з лоджією, радіатор опалення винесено на лоджію.

Відповідно до технічного паспорту виготовленого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації», виготовленого 20.07.2023 року, під час реконструкції квартири була збільшена площа балкону, загальний розмір балкону в квартирі складає 7,3 кв.м.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509ЦК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).Відповідно до статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництвом вважається в тому числі реконструкція об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. ч. 1-2 статті 26 цього Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджуються замовником.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю – щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється, а також ч. 8 ст. 39 Закону забороняється експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст.ст. 32, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті містобудування надається після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 7 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

А згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а відтак право власності на таке майно не може бути зареєстровано в загальному порядку відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (пункт 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466).

За обставинами цієї справи, як слушно зауважено скаржником, проведені ОСОБА_9 роботи з будівництва балкону були виконані із втручанням в огороджуючи та несучі конструкції, а саме, було демонтовано підвіконну стіну з виходом на прибудову балкону з приміщення кухні, тож попри протилежний висновок суду першої інстанції реконструйований відповідачем об`єкт, відповідно до положень постанови КМУ від 07.06.2017 року № 406, підлягав прийняттю в експлуатацію, а проведення відповідних робіт вимагало отримання дозвільних документів.

При цьому, визнання незаконними та скасування реєстрації, рішень державних реєстраторів про реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поділу, дарування не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі N 509/11/17.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законом визначено, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлення презумпції правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів, необхідних для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набутого права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Результат аналізу положень статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідно до наведених вище положень законодавства та норм частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, частини четвертої цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження N 12-115гс19).

З викладених вище підставі апеляційний суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 на самочинне забудоване майно, а крім того зауважує про безпідставність вимог позивача про припинення права власності відповідача на квартиру у цілому, зважаючи на законність набуття останнім права власності на таку за договором купівлі-продажу від 16.07.2019 року № 1375.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати та задовольнити позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про зобов`язання ОСОБА_3 привести будівництво самочинно збудованого нерухомого майна (балкону) за адресою: АДРЕСА_3 у відповідність до договору купівлі-продажу від 16.07.2019 року № 1375 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173962432 від 16.07.2019 року. У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області – задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 червня 2024 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та приведення самочинного будівництва у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.07.2019 р. – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт тип Р код НОМЕР_1 , виданий в м. Ієрусалим, зареєстрований: АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код НОМЕР_2 . фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ), привести будівництво самочинно збудованого нерухомого майна (балкону) за адресою: АДРЕСА_3 у відповідність до договору купівлі-продажу від 16.07.2019 року № 1375 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173962432 від 16.07.2019 року.

У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт тип Р код НОМЕР_1 , виданий в м. Ієрусалим, зареєстрований: АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код НОМЕР_2 . фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 25932851) судові витрати у суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 6202,5 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький