Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №522/908/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/681/26

Справа № 522/908/25

Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Сільницького Ігоря Володимировича

на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Чорнухи Ю.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 524, 533, 535, 625 ЦК України та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно утримувані грошові через невиконання взятого на себе зобов`язання кошти у розмірі 126570,00 гривень, 3% річних – 12275,56 гривень, 68665,92 гривень – інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у січні 2019 року позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 3000,00 доларів США для вирішення питання відновлення та оформлення необхідних документів на нерухоме майно та земельну ділянку. Письмовий договір не укладався, позивач стверджує, що факт передання коштів підтверджується перепискою у месенджері. 15.05.2019 позивач повідомив про своє рішення припинення подальших дій щодо виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань і повернення 3 тисяч доларів США. Постановою Одеського апеляційного суду від 13.09.2022 по справі № 522/17548/21 встановлено, що «зі вказаної переписки у месенджері Viber вбачається підтвердження факту знайомства позивача з відповідачем, а також те, що відповідач повинен був надати допомогу позивачу у вирішенні питання стосовно відновлення та оформлення необхідних документів на нерухоме майно та земельну ділянку. Щодо вартості таких послуг, то переписка містить відомості про те, що відповідач отримав від позивача за виконання послуги за оформлення документів на нерухоме майно суму у розмірі 3000,00 доларів США. При цьому у переписці відповідач не заперечував проти отримання саме такої суми від позивача».

Оскільки відповідач до теперішнього часу свої зобов`язання перед позивачем не виконав та гроші кошти не повернув, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом (т. 1, а.с. 1-5, 156-158).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що позивач, окрім переписки у месенджері, не надав суду належних і допустимих доказів передання коштів позивачем відповідачу, у позові відсутні обґрунтування нарахування 3% річних та інфляційних саме з 14.01.2022, відсутні докази передачі коштів та відмови у поверненні коштів. Вважає, що переписка у месенджері не є належним доказом укладення договору (т. 1, а.с. 129-133).

Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник просить позов задовольнити. У відповіді на відзив посилається на те, що рішення апеляційного суду встановлено, що з переписки вбачається, що сторони знайомі, що відповідач повинен був надати допомогу позивачу у вирішенні питання стосовно відновлення та оформлення необхідних документів на нерухоме майно та земельну ділянку. Переписка містить відомості про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 3000,00 доларів США. Посилається на преюдиційність встановлених фактів. Зазначає, що просить стягнути з відповідача еквівалент 3000,00 доларів США у гривні (т. 1, а.с. 194-197).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено.

11.07.2025 через підсистеми «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 30040 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу – 30000 грн і направлення кореспонденції – 40 грн (т. 1, а.с. 213-216зв.).

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2025 заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Гришка Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення по цивільній справі № 522/908/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

В іншій частині вимог відмовлено (т. 1, а.с. 247-248зв.).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого ОСОБА_4 просить додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2025 року по справі № 522/908/25 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 – адвоката Гришко Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- стягнення вартості послуг, визначених у рішенні суду першої інстанції, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника відповідача;

- даний спір є спором невеликої складності. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Об`єм доказів, який наявний в даній справі вже був об`єктом дослідження в справі № 522/17548/21, де представником відповідача був ОСОБА_3 , а тому дослідження таких доказів не потребувало багато часу;

- докази оплати витрат на правову допомогу у даній справі відсутні (т. 2, а.с. 16-23).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника Гришка Сергія Олександровича просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення – без змін, зазначаючи, що суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення від 12.08.2025 року, ґрунтовно проаналізував усі обставини справи, включаючи критерії реальності та розумності з урахуванням наданих заперечень зі сторони представника ОСОБА_1 , керуючись ч. 4 ст. 137 ЦПК України, зменшив розмір заявлених судових витрат ОСОБА_2 у три рази, до суми в 10 000,00 грн, що є співмірними з обсягом наданих послуг адвокатом та складністю справи (т. 2, а.с. 40-42).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 18.08.2026, представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як їх повноважні представники ОСОБА_4 (представник позивача) та ОСОБА_3 (представник відповідача) отримали судові повістки-повідомлення на 18.08.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 08:34:05 та 08:40:11, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 60), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу 30000,00 гривень не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки справа незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши акти прийняття-передачі наданих послуг від 13.03.2025 та 10.07.2025, суд вважав, що не всі визначені у ній витрати підлягають відшкодуванню, зокрема: роздрукування позовної заяви, складення юридичного звіту, складення заяви про відкладення розгляду справи, участь у судовому засіданні 03.06.2025, яке не відбулось у зв`язку із оголошенням у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги та у матеріалах справи відсутні відомості про явку представника у зазначене засідання.

За таких обставин, суд вважав, що співмірним та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню, є 10000,00 гривень.

Суд також вважав, що витрати на направлення кореспонденції по справі у розмірі 40,00 гривень не підлягають задоволенню, оскільки відшкодування таких витрат не передбачене ст. 133 ЦПК України.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вказане додаткове рішення, яким задоволено частково заяву відповідача та стягнуто на його користь з позивача 10000 грн судових витрат за правову допомогу, відповідачем не оскаржувалося.

Отже, предметом апеляційного перегляду є лише стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн за доводами апеляційної скарги позивача.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша, друга статті 15 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16 (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268).

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Сільницького Ігоря Володимировича задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 дол. США.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Верховний Суд послідовно підтверджує, що додаткове судове рішення (ст. 270 ЦПК України) є невід`ємною складовою основного рішення і не може існувати самостійно, а лише усуває недоліки неповноти основного рішення, не змінюючи його по суті. Якщо основне рішення скасовується, додаткове рішення також втрачає свою чинність (постанова КЦС ВС від 24.01.2024 у справі № 752/1058/23).

Натомість, вказане не усуває обов`язку позивача відшкодувати відповідачу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені останнім судові витрати на правову допомогу пропорційно розміру вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

Оскільки визначена судом сума судових витрат у 10000 грн відповідачем не оскаржена, а становища скаржника не може бути погіршене (правило «заборони повороту до гіршого» (non reformatio in peius - постанова КЦС ВС від 24.05.2023 у справі № 179/36), то з позивача на користь відповідача до стягнення належить: 73393,04 грн (сума, у стягненні якої відмовлено судовим рішенням позивачу) х 10000 грн (сума витрат на правову допомогу, визначена судом та не оскаржена відповідачем) : 199963,04 (ціна позову) = 3670,30 грн.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом під час ухвалення додаткового рішення ч. 4 ст. 137 ЦПК України не спростовують наведеного, оскільки судом враховано критерії реальності адвокатських витрат, розумність їхнього розміру, конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін, та з урахуванням всіх доказів по справі зменшено заявлений відповідачем до стягнення розмір судових витрат на правову допомогу з 30040 грн до 10000 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За ч. 1-2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є помилковими та не відповідають обставинам справи, а додаткове рішення (щодо розподілу судових витрат) є похідним від рішення по суті спору, то колегія суддів вважає за потрібне частково задовольнити апеляційну скаргу та скасувати додаткове рішення і ухвалити нове, яким задовольнити заяву відповідача ОСОБА_2 частково та стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу у сумі 3670,30 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Сільницького Ігоря Володимировича задовольнити частково.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2025 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький