Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №522/20252/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1788/26

Справа № 522/20252/23

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Шенцевої О.П. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України просила стягнути з ТОВ «Діком Інвест» на свою користь заборгованість у розмірі 274931,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між сторонами було укладено Договір про спільну діяльність, посвідчений 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., реєстровий № 1756. Предметом Договору є спільна діяльність Сторін без створення юридичної особи по будівництву Об`єкта, на земельній ділянці - 1 та земельній ділянці - 2, із метою отримання кожною зі Сторін своєї частини в збудованому Об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених у Договорі. З метою виконання умов Договору на вищевказаних земельних ділянках здійснено нове будівництво двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами і офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 . Пунктом 4.2 Договору встановлено, що належні позивачу площі Об`єкту, визначені в п. 4.1.1. цього Договору, після введення Об?єкту в експлуатацію передаються відповідачем згідно Актів приймання-передачі приміщень, які є невід`ємними частинами цього Договору та в яких Сторони визначають номери приміщень та інші якісні характеристики. Додатковою угодою № 1 від 29.02.2020 року до Договору про спільну діяльність Сторони визначили перелік майна, який передається у власність позивачу. Так, позивач повинен отримати у власність квартири, що знаходяться у другій секції Об`єкту, зокрема (п.п. 4.1.1.): на 1 поверсі квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; на 10 поверсі квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 ; на 11 поверсі квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 ; на 12 поверсі квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 ; та п`ять паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за № 2, 3, 5, 6, 7.

Крім того, у згаданій угоді Сторони дійшли домовленості про викладення деяких умов Договору у новій редакції.

В результаті виконання сторонами зобов`язань, що витікають із вищевказаного Договору, Об`єкт будівництва було побудовано та введено в експлуатацію.

Оскільки відповідач досі не передав позивачу належні останньому площі Об`єкту, Договір є чинним.

Підпунктом 2.5.23 пункту 2.5 Договору встановлений обов`язок відповідача здійснювати компенсацію на користь позивача розміру земельного податку та орендної плати за земельну ділянку-1, на якій розташований будівельний майданчик на період з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі будівельного майданчику до введення об`єкта в експлуатацію до припинення експлуатації земельної ділянки-1 відповідачем відповідно до наданих позивачем повноважень.

15.05.2019 між Одеською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0664 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137500:54:006:0360, для проектування, будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами та офісними приміщеннями на 1-му поверсі і підземним паркінгом.

Орендна плата за земельну ділянку, площею 0,0664 га, розрахована в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 61582,44 грн на рік (п. 4.1 Договору про внесення змін).

Розмір орендної плати встановлюється згідно з рішеннями ОМР у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися ОМР у межах, передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством (п. 4.2 Договору про внесення змін).

Оскільки відповідач досі експлуатує земельну ділянку, то він зобов`язаний компенсувати позивачу сплачену орендну плату за земельну ділянку за весь час до припинення експлуатації земельної ділянки відповідачем відповідно до наданих повноважень.

За вище вказаний період позивач сплатив 274931,33 грн орендної плати за вище вказаними договорами.

Саме ці обставини й стали підставою для звернення до суду із вказаними позовними вимогами, які позивач просить задовольнити у повному обсязі (а.с. 1-4).

Відповідач ТОВ «Діком Інвест» в особі свого представника адвоката Мухамеджанова О.С. заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до умов Договору про спільну діяльність від 04.10.2017 абсолютно усі витрати щодо підготовки до Будівництва Об`єкта, самого Будівництва Об`єкта та введення закінченого будівництвом Об`єкта в експлуатацію було покладено на Сторону-2 – ТОВ «Діком Інвест». Звертав увагу на те, що з аналізу статті 1137 ЦК України вбачається, що усі понесені витрати щодо виконання умов Договору про спільну діяльність, Сторони повинні нести пропорційно вартості своїх вкладів, навіть якщо ці вклади повністю не були внесені, що мало місце в даному випадку. Враховуючи зазначене, відповідач здійснив повне фінансування будівництва та введення будинку в експлуатацію, здійснював сплату орендної плати за земельну ділянку зі свого боку як учасник Договору, а позивач здійснив оплату орендної плати на земельну ділянку, яку вніс зі свого боку. Саме тому вимоги підпункту 2.5.23 пункту 2.5 Договору, на яку посилається позивач у своєму позові, в силу зазначених вимог є нікчемними, а тому задоволенню не підлягають (а.с. 105-111).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест» про стягнення коштів – залишено без задоволення (а.с. 152-160).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Чебан Світлани Володимирівни просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2025 та задовольнити позов у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що позивач ОСОБА_1 не погоджується із висновками суду першої інстанції, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями Глави 77 ЦК України щодо простого товариства, оскільки не застосував мотиви сторін та суттєві умови укладеного договору про спільну діяльність, а тому, як результат до спірних правовідносин застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню.

Скаржник звертає увагу на те, що суттєвими умовами договору простого товариства є визначення виду та/або складу вкладу; розмір/грошова оцінка вкладу; порядок внесення сторонами вкладу; строки внесення вкладу; співвідношення часток учасників; розмір та порядок покриття витрат та збитків учасниками; розподіл прибутку.

У наявному договорі про спільну діяльність відсутні відомості щодо виду та/або складу вкладу; розмір/грошова оцінка вкладу; порядок внесення сторонами вкладу; строки внесення вкладу; співвідношення часток учасників; розмір та порядок покриття витрат та збитків учасниками; розподіл прибутку, а жодних інших документів, які б визначали порядок внесення вкладів, їх характер та оцінку вартості тощо, сторонами не узгоджувалося і не підписувалося.

У самому договорі про спільну діяльність визначено, що предметом договору є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи по будівництву об`єкта на земельній ділянці -1 та земельній ділянці-2 з метою отримання кожною особою із сторін своєї частини в збудованому об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених в договорі.

У п.п. 7.3 та 7.4 договору сторони стверджують, що при реалізації даного договору право оренди земельної ділянки-1 залишається за стороною-1, земельна ділянка-1 не є вкладом сторони-1 у діяльність по реалізації договору і укладення даного договору не припиняє права оренди земельної ділянки сторони-1, що може бути здійснено лише у встановленому законодавством порядку. Сторони стверджують, що майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності сторін, що їх внесла.

Крім цього, скаржник зазначає, що земельна ділянка, яка належить сторонам на праві оренди, в силу закону, не могла бути вкладом у спільну діяльність.

Тому, оскільки ні сторона-1, ні сторона-2 не є власниками земельних ділянок, визначених Договором про спільну діяльність, останні не могли розпорядитися долею вказаної нерухомості.

Скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» здійснило повне фінансування будівництва, оскільки, аналізуючи умови Договору про спільну діяльність, можливо дійти висновків, що ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» не витрачає власні кошти, а залучає їх задля оплати будівництва об`єкту. При цьому, матеріали справи не містять доказів про те, за рахунок яких саме коштів були понесені витрати, пов`язані з будівництвом об`єкту (за рахунок особистого вкладу ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» чи за рахунок спільних коштів сторін, отриманих ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» від продажу майнових прав на квартири та інші приміщення житлово-готельного комплексу), більш того матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що усі витрати поніс саме відповідач.

Також звертає увагу на те, що, звертаючись до суду із позовом, позивач зазначила, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору про спільну діяльність.

Так, сторони у Договорі про спільну діяльність від 04.10.2017 домовилися, що сторона-2 зобов`язується здійснювати компенсацію на користь сторони-1 розміру земельного податку та орендної плати за земельну ділянку-1, на якій розташований будівельний майданчик, на період з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі будівельного майданчика до введення в експлуатацію до припинення експлуатації земельної ділянки 1 стороною-2 відповідно до наданих стороною-1 повноважень. Внаслідок невиконання відповідачем вказаного обов`язку виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 274931,33 грн і доказів сплати вказаної суми відповідачем позивачу до матеріалів справи не долучено, а факт існування такої заборгованості відповідачем не спростовано.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи (щодо невиконання умов договору), більш того, визнав встановленими обставини, які не підтверджені жодними доказами (щодо понесення саме ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» витрат на будівництво), зробив висновки, які не відповідають обставин справи, що не відповідає положенням ст. 263 ЦПК України (а.с. 164-168).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 18.08.2026 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_2 отримала судову повістку-повідомлення на 18.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 08:40:11, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 192), відповідач ТОВ «Діком Інвест» – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки їх повноважний представник ОСОБА_3 отримав судову повістку-повідомлення на 18.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 08:34:05, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 192 зв.), в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача ТОВ «Діком Інвест» - адвокат Мастістий І.А. 18 серпня 2026 року подав до апеляційного суду клопотання/заяву, в якій просить залучити його до участі у справі як представника відповідача та надати йому доступ до матеріалів справи в електронному вигляді, у зв`язку із чим просить відкласти розгляд справи. На підтвердження своїх повноважень надає Ордер серії ВН № 1713655 від 18.08.2026, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 17.08.2026.

Розглядаючи вказане клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вислухавши думку представника позивачки, яка заперечувала проти такого, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний представник діє на підставі Договору про надання правової допомоги № б/н від 17.08.2026, укладеного із ТОВ «Діком Інвест», натомість про дату, час і місце розгляду справи вказана юридична особа була повідомлена як користувач Електронного суду 26.06.2026 8:34:05, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с. 192зв.), інтереси останньої представлені іншим адвокатом – Мухамеджановим О.С., доказів припинення відносин з яким на виконання свого процесуального обов`язку відповідачем суду не надано.

Справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з жовтня 2025 року, апеляційне провадження відкрито 10.11.2025, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у січні 2026 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і позивачка.

Участь відповідача ТОВ «Діком Інвест» та його представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою. Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, хоча обізнаний про відкриття теперішнього апеляційного провадження ще 13.11.2025 шляхом отримання до електронного кабінету повноважного представника Мухамеджанова О.С. 13.11.2025 13:21:56 електронного документу (а.с. 178зв.).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Заявник не навів у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів у підтвердження викладених ним у заяві про відкладення розгляду справи обставин як поважних.

Крім того, відповідач ТОВ «Діком Інвест» належним чином повідомлений в особі свого повноважного представника Мухамеджанова О.С. 26.06.2026 8:34:05, який є користувачем Електронного Суду, про дату, час та місце розгляду справи, натомість лише 17.08.2026 відбулося укладення договору на представництво його інтересів іншим представником, що вочевидь не відповідає засадам добросовісності здійснення учасниками цивільного процесу своїх процесуальних прав та обов`язків, а відповідач має демонструвати готовність на всіх етапах такого брати участь у судових процедурах.

Отже, у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «Діком Інвест» - адвоката Мастістого І.А. слід відмовити і наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2017 між Одеською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди землі, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрованого в реєстрі під № 2011 (а.с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 2251-VII від 14.06.2017 року надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0664 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (сто один дріб один), кадастровий номер 5110137500:54:006:0360; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначена земельна ділянка кадастровий номер 5110137500:54:006:0360, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси, на підставі Закону України від 06.09.2012 за № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Реєстрація права власності на об`єкт оренди здійснюється згідно із Законом України від 14.05.2013 року за № 233-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням» та відповідно до ст. 28 Закону України від 26.11.2015 року № 834-VII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», одночасно із державною реєстрацією права оренди.

Зазначена земельна ділянка сформована із земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси (п. 1.2 Договору оренди землі від 31.08.2017).

Термін дії договору передбачено п. 3.1, в якому зазначено, що він укладений на 15 (п`ятнадцять) років, до початку реалізації планувальних рішень території, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Пунктом 4.1. передбачено, що орендну плату за земельну ділянку площею 0,0664 га, розраховано у розмірі 0,03% від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 246 (двісті сорок шість) гривень 33 копійки на рік.

Згідно з п. 5.1. Договору про оренду землі земельна ділянка передається в оренду ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель за основним цільовим призначенням – землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель – В.02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 96119288, дата та час формування: 01.09.2017 19:40:08, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:54:006:0360, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1341076851101, площею 0,0664, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_2 , зареєстровано в державному реєстрі 31.08.2017 10:35:16 за ОСОБА_1 ; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди, серія та номер: 2011, виданий 31.08.2017, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36877111 від 01.09.2017 19:24:48, приватний нотаріус Чужовська Наталія Юріївна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31.08.2022, додаткові відомості: до початку реалізації планувань рішень території, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); орендна плата розрахована у розмірі 0,03 % від нормативної грошової оцінки та становить – 246,33 грн на рік; орендодавець: Одеська міська рада, що діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси, код ЄДРПОУ: 26597691, країна реєстрації: Україна (а.с. 22-23).

04.10.2017між ОСОБА_1 (Сторона-1) та ТОВ «Діком Інвест» (Сторона-2) укладений Договір про спільну діяльність, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В. за № 1756.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору предметом цього Договору є спільна діяльність Сторін без створення юридичної особи по будівництву об`єкта, на земельній ділянці-1 та земельній ділянці-2, із метою отримання кожною зі Сторін своєї частини в збудованому Об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених у Договорі. Сторони договору зобов`язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети протягом строку до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності.

Об`єктом будівництва є житлово-готельний комплекс, який планується збудувати на Земельній ділянці 1 та Земельній ділянці 2 (преамбула Договору), а саме:

«Земельна ділянка 1» - земельна ділянка, загальною площею 0,0664 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137500:54:006:0360, знаходиться в оренді у Сторони-1 на підставі Договору оренди землі від 31.08.2017, посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі під № 2011;

«Земельна ділянка 2» - земельна ділянка, загальною площею 0,1116 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 51 10137500:54:006:0322, знаходиться в оренді у Сторони-2 на підставі Договору оренди землі від 24.02.2017 року, посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі під № 2004.

Договором про спільну діяльність визначено права та обов`язки кожної зі сторін (розділ 2 Договору). Так, позивач зобов`язався передати відповідачу будівельний майданчик (розташований на земельній ділянці-1) для її забудови, на кожному з етапів будівництва сприяти відповідачу у отриманні дозвільної документації на звільнення земельної ділянки від об?єктів знесення, отриманні дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт, сприяти в отриманні дозволу на виконання будівельних робіт, своєчасно підписувати звернення, документи, передавати необхідні копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, забезпечити відповідачу та/або третім особам, що ним залучені для виконання цього договору вільний, безперервний та безперешкодний доступ до земельної ділянки-1 протягом періоду будівництва Об?єкта, тощо.

Відповідно до п. 1.3. Договору, за цим Договором: - Сторона-1 делегує Стороні-2 всі функції Замовника Будівництва Об`єкта щодо розробки Проектної документації та Будівництва Об`єкта, а також інших функцій, передбачених даним Договором, окрім права оренди Земельної ділянки-1, з метою отримання Сторонами у власність завершеного Будівництва Об`єкту в частках, визначених даним Договором, та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку та на умовах, визначених умовами Договору; - Сторона-2 приймає на себе на час Проектування Об`єкта та Будівництва Об`єкта виконання всіх функцій Замовника, окрім тих, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов даного Договору покладено на Сторону-1, та зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити Будівництво Об`єкта в цілому на Земельній ділянці-1 та Земельній ділянці-2, відповідно до Проектної документації.

Відповідно до пункту 1.4. Договору, техніко-економічні показники Об`єкта (площа, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) визначаються на підставі Проектної документації, погодженої Стороною-2 у встановленому Законодавством порядку з компетентними органами.

Згідно з пунктом 1.5. Договору, завершений будівництвом Об`єкт повинен відповідати Проектній документації та погоджений у встановленому Законодавством порядку.

Початок та закінчення будівельних робіт на Об`єкті визначається проектною документацією та календарним графіком виконання робіт, який визначається Стороною-2. Сторони погодили, що початок будівельних робіт має бути здійснено до 01.03.2018 року, а закінчення будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію до 01.05.2020 року (пункт 1.6. Договору).

В розділі 4 Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

4.1. Сторони погодили, що розрахунки між Сторонами за Договором здійснюються шляхом отримання у власність житлових та нежитлових площ та/або передачу майнових прав на житлові та нежитлові площі.

4.1.1. Сторона-1 отримує у власність, незалежно від вартості Об?єкта, визначеної п. 3.2. 500 (п`ятсот) кв.м житлових площ Об`єкта (обов`язково після затвердження проектної документації Сторонами підписується Акт розподілу площ Об?єкта із визначенням кількості квадратних метрів з прив?язкою до конкретних приміщень). Стороні-1 з моменту підписання Сторонами Акту розподілу площ Об?єкта належать майнові права на вказані в цьому пункті житлові площі Об?єкта. Окрім цього, Сторона-1 отримує у власність 5 (п?ять) паркомісць у паркінгу (наземному та/або підземному).

4.1.2. У випадку збільшення площі Об?єкта Будівництва, вказаної в п. 1.2. даного Договору, кількість квадратних метрів житлової площі Об?єкта, які передаються Стороні-1 у власність, може бути пропорційно збільшена за домовленістю Сторін.

4.1.3. Сторона-2 отримує решту житлових та нежитлових площ Об?єкта з урахуванням умов, визначених п. 4.1.1. Договору.

4.2. Належні Стороні-1 площі Об?єкту, визначені в п. 4.1.1. цього Договору, після введення Об?єкту в експлуатацію передаються Стороною-2 Стороні-1 згідно Актів приймання-передачі приміщень, які є невід`ємними частинами цього Договору та в яких Сторони визначають номери приміщень та інші якісні характеристики.

4.3. Підставою виникнення майнових прав у Сторони-2 є затверджена у встановленому порядку проектно-кошторисна документація та Акт розподілу площ Об?єкта. Майнові права, належні Стороні-2, зберігають свою силу до моменту реєстрації права власності на відповідні площі.

4.4. Реєстрація права власності на належні їй приміщення Об?єкта кожною стороною здійснюється самостійно на підставі та в порядку передбаченому законодавством (а.с. 6-15).

15.05.2019 між Одеською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору оренди землі від 31.08.2017, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0664 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137500:54:006:0360, для проектування, будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами та офісними приміщеннями на 1-му поверсі і підземним паркінгом.

Відповідно до п. 3.1. Договір укладено на 5 (п`ять) років, для проектування, будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами та офісними приміщеннями у 1-му поверсі і підземним паркінгом.

Орендна плата за земельну ділянку, площею 0,0664 га розрахована в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 61 582,44 грн на рік (п. 4.1. Договору про внесення змін) (а.с. 24-29).

Відомості щодо укладення Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 31.08.2017 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що в матеріалах справи є копія Витягу, індексний номер 166700434 від 15.05.2019 16:04:18 (а.с. 30-31).

29.02.2020 Додатковою угодою № 1 до Договору про спільну діяльність Сторони: виклали абзац 3 пункту 1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Орієнтовна площа об`єкту будівництва складає 7088,5 кв.м»; виклали пункт 1.6. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Початок та закінчення будівельних робіт на Об`єкті визначається проектною документацією та календарним графіком виконання робіт, який визначається Стороною-2. Сторони погодили, що початок будівельних робіт має бути здійснено до 01.03.2018 р., а датою закінчення будівельних робіт та прийняття об`єкту в експлуатацію до 01.05.2021 р.»; визначили, що позивач отримує у власність об`єкти нерухомості у кількості 16 квартир (загальна площа 595.42 кв. м.) та 5 паркомісць; виклали пункт 4.1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «У випадку збільшення площі Об`єкту будівництва, вказаної у п. 1.2 даного Договору, кількість квадратних метрів площі Об`єкта, які передаються Стороні-1 у власність збільшується пропорційно збільшенню площі Об`єкту будівництва»; додали до Договору про спільну діяльність пункт 4.1.4 «У разі, якщо у результаті будівництва у Об`єкті виникнуть приміщення, площі, території, які підлягатимуть або можуть бути окремо відчужені та які за цільовим призначенням будуть відмінними від квартир та внутрішніх паркінгів (наприклад: комори, вуличні паркінги, місця для зберігання велосипедів, тераси, технічні приміщення тощо), такі приміщення також підлягають розподілу між Сторонами цього Договору таким чином, щоб Сторона - 1 отримала у власність не менше 8,3% вказаних приміщень»; інші умови Договору про спільну діяльність залишаються незмінними; додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про спільну діяльність.

В матеріалах справи наявні копії квитанцій, згідно з якими позивач ОСОБА_1 здійснювала орендну плату за земельну ділянку, передану їй у користування Одеською міською радою (а.с. 32-58), а також розрахунок сплати такої, здійснений стороною позивача, за яким загальний розмір орендної плати складає 274931,33 грн (а.с. 59).

Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації від 30.12.2021 нове будівництво двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами і офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_7 вважати закінченим будівництвом, об`єкт готовий до експлуатації (а.с. 69-71зв.).

В матеріалах справи також наявна копія вимоги ОСОБА_1 від 20.09.2023, адресована ТОВ «Діком Інвест», в якій вимагала у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги сплатити на свою користь компенсацію з орендної плати на земельну ділянку в сумі 274931,33 грн, оскільки товариство досі експлуатує земельну ділянку і зобов`язане компенсувати ОСОБА_1 орендну плату за земельну ділянку за весь час до припинення експлуатації цієї земельної ділянки (а.с. 60-65).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кожна зі сторін договору для досягнення результату спільної діяльності (будівництва багатоквартирного будинку) надали для будівництва належні їм на праві оренди земельні ділянки. На вказаних земельних ділянках було збудовано багатоквартирний будинок. З огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, такий вклад не може бути повернуто. Замість вкладу, кожна зі сторін отримує частку від результатів спільної діяльності у вигляді квадратних метрів площі будинку, який розподіляється між сторонами згідно з розділом 4 Договору. Отже, незважаючи на положення пунктів 7.3 та 7.4. Договору, суд з огляду на зміст виниклих між сторонами правовідносин, констатує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення параграфу 2 глави 77 ЦК України про просте товариство як форму спільної діяльності.

Відповідно до умов спірного Договору про спільну діяльність вбачається, що абсолютно усі витрати щодо підготовки до Будівництва Об`єкта, самого Будівництва Об`єкта та введення закінченого будівництвом Об`єкта в експлуатацію було покладено на Сторону-2 – ТОВ «Діком Інвест».

Суд зазначив, що статтею 1137 ЦК України визначено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

З аналізу вказаної норми вбачається, що усі понесені витрати щодо виконання умов Договору про спільну діяльність Сторони повинні нести пропорційно вартості своїх вкладів, навіть якщо ці вклади повністю не були внесені, що мало місце в даному випадку.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Діком Інвест» здійснив повне фінансування будівництва та введення будинку в експлуатацію, здійснював сплату орендної плати за земельну ділянку зі свого боку як учасник Договору, а ОСОБА_1 здійснила оплату орендної плати на земельну ділянку, яку внесла зі свого боку.

При цьому, позивач здійснила свій вклад лише надавши земельну ділянку-1, за яку наразі вимагає компенсацію.

При цьому, суд вважав за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд виходив із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

За таких обставин, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дотримуючись засад добросовісності, розумності та справедливості, а також балансу справедливої рівноваги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Суд, вдавшись до оцінки умов укладеного між сторонами договору про спільну діяльність та дійшовши висновку про недотримання сторонами притаманних цивільному праву засад добросовісності, розумності та справедливості, а також балансу справедливої рівноваги, оскільки усі понесені витрати щодо виконання умов Договору про спільну діяльність сторони мали б нести пропорційно вартості своїх вкладів, навіть якщо ці вклади повністю не були внесені, натомість відповідач здійснив повне фінансування будівництва та введення будинку в експлуатацію, здійснював оплату орендованої ним земельної ділянки, яку вніс зі свого боку, а позивач здійснив свій вклад лише надавши земельну ділянку-1, за яку наразі вимагає компенсацію, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 509 ЦК України. Крім того, незважаючи на положення п. 7.2, 7.4 Договору суд з огляду на зміст виниклих між сторонами правовідноси констатував, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення параграфу 2 глави 77 ЦК України про просте товариство як форму спільної діяльності.

З цього приводу колегія суддів погоджує доводи апеляційної скарги позивачки про помилковість вказаних висновків, оскільки обидві сторони договору не є власниками земельних ділянок, визначених Договором про спільну діяльність, тому і не могли розпорядитися долею такої нерухомості.

Так, відповідно до Цивільного кодексу України договору про спільну діяльність притаманні свої істотні умови: координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ; правовий статус виділеного для спільної діяльності майна; покриття витрат та збитків учасників; їх участь у результатах спільних дій.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Зміст Договору про спільну діяльність 04.10.2017 не містить складу вкладів учасників, розмір оцінки таких; порядок та строків внесення сторонами вкладу, співвідношення часток учасників та, відповідно, розмір та порядок покриття витрат та збитків, а також розподіл учасниками прибутку, а земельна ділянка-1 не є вкладом сторони-1 у діяльність по реалізації Договору і не припиняє права оренди земельної ділянки цією стороною.

Вказане відповідає нижченаведеному.

Договір оренди землі регулюється Законом України «Про оренду землі», який передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умова такого договору є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки,) дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об?єднання вкладів учасників.

Даний вид договору укладається у письмовій формі та не потребує державної реєстрації плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

З наведеного можна зробити висновок, що при укладанні договору оренди землі одна сторона ( орендодавець) має на меті отримання плати за користування земельною ділянкою (орендної плати), а друга сторона ( орендар) – отримання у користування земельної ділянки.

Заявник слушно стверджує, що сторони по справі є лише орендарями земельних ділянок 1 та 2 та не могли розпоряджатися долею такої нерухомості.

Предметом розглядуваної справи не є оспорення укладеного договору як удаваного з передбачених ст. 235 ЦК України підстав.

Як не встановлено і недійсності правочину в силу вимог закону, через що він може бути нікчемним.

Вказане судом не враховано, через що неправильно застосовано норми матеріального права та зроблені висновки, які не ґрунтуються на нормах закону та матеріалах справи, застосовано припущення про повне фінансування будівництва відповідачем та введення будинку в експлуатацію за умови відсутності належних та допустимих у розумінні вимог ст. 77, 78 ЦПК України доказів такого фінансування.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 599 ЦК України підставою для припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином.

Оскільки позивачем було заявлено лише про невиконання взятих на себе за чинним Договором про спільну діяльність відповідачем зобов`язань щодо компенсації понесених витрат зі сплати орендної плати та погодженого сторонами періоду такого, що підтверджено протягом розгляду справи, оскільки докази належного виконання відповідачем взятих на себе згідно п. 2.5.23 зобов`язань з компенсації на користь позивачки як орендаря спірної земельної ділянки розміру земельного податку та орендної плати за земельну ділянку-1 суду не надані, то висновки суду про необґрунтованість позову є помилковими.

Період сплати та розрахований розмір орендної плати відповідачем не оспорюється.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вказане неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову і апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 6872,81 грн (а.с. 5, 169), який з огляду на задоволення позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест» (ЄДРПОУ 41339988) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 274931,33 грн, судовий збір за подання позову і апеляційної скарги у розмірі 6872,81 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький