Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №521/26986/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4140/26

Справа № 521/26986/23

Головуючий у першій інстанції Роїк Д.Я.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В. Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лутченко Алла Анатоліїна, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства та внесення відомостей до актового запису,

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним вище позовом у якому просила

- встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , змінивши напис у графі «Батько» з - на ОСОБА_3 .

- звернути судове рішення до виконання Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса).

Позов обґрунтовано тим, що з 2002 року до15.11.2022 року ОСОБА_2 (позивачка) перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2006 року вони проживали в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивачки та ОСОБА_3 народилася дитина - ОСОБА_4 , про що 18.08.2010 року складено актовий запис про народження та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 18.08.2010 року.

При реєстрації народження ОСОБА_4 внесення відомостей про батька було здійснено за вказівкою матері на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, вказано батьком ОСОБА_5 .

Після початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України та приймав безпосередню участь у обороні України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув, захищаючи Батьківщину.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року вказаний вище позов задоволено. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Зобов`язано відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 №788 від 18 серпня 2010 року, складеного Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, вказавши у розділі про батька дитини « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Зобов`язано відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 №788 від 18 серпня 2010 року, складеного Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неодноразове звернення позивачки до суду із тотожними позовами, отримання висновку ДНК-експертизи, із порушенням норм ЦПК України та безпідставне встановлення судом першої інстанції обставин, на підтвердження яких у справі відсутні жодні докази, просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того зазначає, що суд безпідставно зобов`язав відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження дитини, зважаючи на те, що такий не є стороною у справі.

Окремо скаржниця зауважила про неналежне оформлення виданої їй копії оскаржуваного рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу ДНК на батьківство, результату дослідження вбачається, що загиблий ОСОБА_3 з ймовірністю 99,99 %, може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_4 .

Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

У частині першій статті 126 Сімейного Кодексу України вказано, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_2 зазначила, що з 2002 року і до 15.11.2022 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 під час яких у них донька дитина- ОСОБА_4 , про що 18.08.2010 року складено відповідний актовий запис про народження дитини та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.2010 року. При реєстрації народження ОСОБА_4 внесення відомостей про батька було здійснено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до висновку експертизи, що проведеної на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2024 року, вірогідність того, що загиблий ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків.., складає 99,999999974%.

Апеляційний суд відхиляє, як безпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом вимог ЦПК України під час отримання вказаного вище висновку експертизи, звертаючи увагу скаржниці на положення ч.1 ст. 261 ЦПК України, відповідно до якої ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Отже, попри протилежні доводи скаржниці, ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2024 року про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи набрала законної сили негайно після її проголошення, а не після апеляційного оскарження, яке відповідно до вимог ЦПК України, не зупиняло її виконання.

Оскільки висновком проведеної у справі експертизи батьківство є доведеним, апеляційний суд відхиляє твердження скаржниці про те, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У статті 125 СК України передбачено, що, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі N 373/2257/18 (провадження N 61-15136св20).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі N 543/738/16-ц (провадження N 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі N 641/9147/15-ц (провадження N 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі N 225/6301/15-ц (провадження N 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі N 562/1155/18 (провадження N 61-11709св19).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 591/6441/14-ц (провадження N 61-6030св18) зазначено, що Сімейний Кодекс України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Тож, зважаючи на викладене, надані позивачкою фото- та відеоматеріали не є достатніми доказами обставин, на які посилається ОСОБА_2 , проте з огляду на отримання під час судового розгляду справи висновку судово-генетичної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , такі є не суттєвими для предмету доказування.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про звернення ОСОБА_2 до суду із тотожними вимогами, зауважуючи про те, що у справі №52/9333/23 ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту у порядку окремого провадження, яка була повернута судом заявниці без розгляду із роз`ясненням права подати позов на загальних підставах, у зв`язку зі встановленням спору про право. У справі ж №522/15726/23 позовну заяву ОСОБА_2 було повернуто позивачці, через невиконання вимог ст. ст. 175,177 ЦПК України, із роз`ясненням права звернутись до суду повторно, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Щодо зауважень скаржниці про неналежне оформлення виданої їй копії оскаржуваного рішення суду, апеляційний суд зауважує, що це не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, крім того, з долученої до апеляційної скарги копії рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року убачається про посвідчення її секретарем судового засідання із дотримання вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

При цьому, попри слушність доводів скаржниці ОСОБА_1 про безпідставність встановлення судом першої інстанції обставин, які не входять до предмету доказування, зокрема, факту спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , відношення ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , утримання ним позивачки та ОСОБА_4 , наміру ОСОБА_3 укласти шлюб із ОСОБА_2 , їх ставлення один до одного, апеляційний суд зауважує, що встановлення судом таких обставин, не призвело до неправильного вирішення судом першої інстанції справи щодо вимог про встановлення факту батьківства.

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про зміну прізвища дитини, апеляційний суд зауважує, що звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 просила зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , змінивши запис у графі «Батько» з - на ОСОБА_3 .

Вимог про зміну призвіща дитини позивачкою заявлено не було.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, рішення суду у відповідній частині підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання державних органів реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини у графі «Батько», апеляційний суд зазначає про таке.

Статтею 134 Сімейного Кодексу України, встановлений порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, у якому закріплено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження, на підставі рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд виснує, що відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зауважує про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лутченко Алла Анатоліїна, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства змінити, встановивши факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №788 від 18 серпня 2010 року складений, Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зареєстрованим за №00019252481.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року в частині зобов`язання відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 №788 від 18 серпня 2010 року, складеного Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, вказавши у розділі про батька дитини « ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин України»; зобов`язання відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 №788 від 18 серпня 2010 року, складеного Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , змінивши запис у графі «Батько» з - на ОСОБА_3 та звернення судового рішення до виконання Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі ПМУМЮ (М. Одеса).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді В.В. Кострицький

М.В. Назарова