Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №705/1240/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1240/26

2-а/705/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2006,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2006, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративного порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2006 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн, та провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2026 поліцейським Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Семчуком В.В. було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2026 у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, згідно якої він нібито порушив п.9.2.б ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Із вищевказаною постановою позивач не згоден, вважє її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правила дорожнього руху він не порушував. Інспектор у постанові вказав лише загальні ознаки правопорушення, а саме те, що 21.02.2026 23:30:00 в м. Умань по вул. Грушевського (Урицького) 14, водій керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.6 ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Проте, 21.02.2026 він не знаходився за кермом зазначеного транспортного засобу, оскільки був лише пасажиром та сидів на пасажирському сидінні, а керування транспортним засобом він не здійснював. Фактично він не виконував жодних дій, які б відповідали визначенню «керування транспортним засобом» у розумінні ПДР, адже транспортним засобом керувала інша особа. Працівники поліції при винесенні постанови безпідставно зробили висновок про керування ним автомобілем і про нібито порушення ним ПДР. В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що працівники поліції зупинили автомобіль під його керуванням чи будь-яким іншим способом самі безпосередньо виявили факт керування останнім автомобілем. Матеріали справи не містять жодних доказів, які би вказували на доведеність факту керування саме ним транспортним засобом, що дало б поліцейським підстави для висунення йому вимоги про необхідність вмикати поворот. Ha доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, може бути додано диск відеозапису, здійсненого працівниками поліції, однак відеозапис із нагрудної камери поліцейського не підтверджує, що він був за кермом, також не підтверджено факту керування транспортним засобом та не зафіксовано моменту зупинки керованого ним автомобіля. Тобто, прямих та достовірних доказів того, що саме позивач керував транспортним засобом за обставин, описаних у протоколі, матеріали справи не містять. Більше того, інспектор не навів у постанові жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт керування позивачем автомобілем чи відсутність у нього посвідчення водія, тому йому невідомо чому саме відносно нього складено постанову, адже жодного правопорушення він не вчиняв, транспортним засобом взагалі не керував. Таким чином, викладені у постанові обставини не відповідають фактичним даним, а сама постанова підлягає скасуванню як така, що винесена без повного, всебічного та об?єктивного з?ясування всіх обставин справи, з порушенням вимог ст. 280 КУпАП.

За вх. № 7742 від 25.03.2026 в системі «Електронний суд» від представника Департаменту патрульної поліції Трохименко В.М. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, обгрунтоване тим, що предметом позову є рішення співробітника групи реагування патрульної поліції Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та до позову долучено копію оскаржуваної постанови, винесеної поліцейським групи реагування патрульної поліції Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Семчуком В.В., а Департамент патрульної поліції та його посадові особи не мають будь-якого відношення до подій 21.02.2026 та зупинки транспортного засобу марки Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_2 , та не має у розпорядженні жодних матеріалів та доказів у даній справі. Департамент патрульної поліції та ГУНП в Черкаській області це дві самостійних, діючих окремо один від одного державних органа без територіального та/або галузевого підпорядкування. Поліцейський, який склав адміністративні матеріали, є службовою особою у підпорядкуванні Головного управління Національної поліції в Черкаській області, який у відповідності до ст. 13 Закону України «Про національну поліцію» є структурним підрозділом Національної поліції. Отже, прийняте судом рішення по даній справі може вплинути на права та інтереси не Департаменту патрульної поліції, а Головного управління Національної поліції в Черкаській області, як органу державної влади, тому саме він має бути відповідачем у даній справі.

За згодою позивача ОСОБА_1 , ухвалою суду від 21.05.2026 у даній справі замінено відповідача Департамент патрульної поліції на належного відповідача Головне управління Національної поліції у Черкаській області.

За вх. № 15533 від 08.06.2026 від представника ГУНП в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ГУНП в Черкаській області вважає, що зазначений позов не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 21.02.2026 о 23.30 год. по вул. Грушевського, 14 в м. Умань водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку руху при повороті, чим порушив п. 2.9. б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 9.2 б ПДР України передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз?їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв?язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1408/27853 від 10.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі передбачених частиною другою статті 122 КУпАП.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, а саме записи технічних приладів та засобів, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення. Із наявних матеріалів, а саме: постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2026, відеозаписів, які є додатками до постанови, а також рапорту поліцейського ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, вбачається, що 21.02.2026 під час перебування у добовому наряді, працівниками поліції було виявлено транспортний засіб, Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_2 , яких рухався по м. Умань по вул. Грушевського, водій якого при зміні напрямків руху не включав покажчики поворотів. Даний автомобіль було зупинено за допомогою проблискових маячків та після зупинки транспортного засобу, поліцейські відразу підійшли до автомобіля та побачили, що водій пересів на пасажирське сидіння. При цьому інших осіб, окрім поліцейських та водія, ані в автомобілі, ані на місці зупинки не знаходилось, що зафіксовано на відеозаписі. Позивач вийшов з автомобіля, працівники поліції повідомили останнього, що відповідно до ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» ведеться фото та відеофіксація. Запитали у водія чому він пересів із сидіння водія, на що отримали відповідь, що він не знає чому прийняв таке рішення. Окрім того, під час спілкування позивач вказав, що поспішав до дівчини, зазначив, що в автомобілі інших осіб немає та відкрив двері автомобіля для підтвердження. Після зупинки по телефону комусь говорив, що він керував транспортним засобом і заїхав на паркінг, а патрульна поліція його зупинила. Таким чином, встановлені обставини свідчать про наявність в діянні ОСОБА_1 ознак та складу адміністративного правопорушення, зазначеного у постанові серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2026. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2026 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач керував автомобілем, при зміні напрямку руху не користувався показниками повороту, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а ГУНП в Черкаській області, як суб`єкт владних повноважень, під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністартвної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини. На підтвердження та в обґрунтування позиції, викладеної відповідачем у відзиві, надано диск, на якому зафіксовано подію, яка мала місце 22.02.2026, та розгляд справи про адміністративне правопорушення, у результаті чого була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2006.

Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2026, винесеною старшим сержантом поліції Семчуком В.В., позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення ним п.9.2.б ПДР.

Із зазначеної постанови вбачається, що 21.02.2026 о 23.30 год. по вул. Грушевського, 14 в м. Умань водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку руху при повороті, чим порушив п. 2.9. б ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 9.2 б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз?їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв?язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що він не керував транспортним засобом та не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто не допускав порушень п. 9.2 б ПДР, а був в автомобілі у якості пасажира, а автомобілем керував інший водій.

Проте, на спростування зазначеного та на підтвердження позиції, викладеної відповідачем у відзиві, відповідачем надано диск, на якому зафіксовано подію, яка мала місце 21-22.02.2026, та розгляд справи про адміністративне правопорушення, в результаті чого була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2006.

Із відеозапису вбачається, що 21.02.2026 о 23.30 год., коли працівники поліції підійшли до автомобіля марки Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_2 , на пасажирському сидінні вказаного автомобіля перебував громадянин ОСОБА_1 та було помітно, що він пересів із сидіння водія на сидіння пасажира. На запитання працівників поліції чому він пересів на сидіння пасажира, він двічі зазначив, що : «…не знаю, щось таке прийшло мені в голову». При цьому, на прохання працівників поіції, він продемонстрував, що в автомоіблі, крім нього, нікого більше не було.

У перші хвилини, після того, як працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , він не зазначав, що не керував транспортним засобом, а лише після того, як працівники поліції повідомили, що вони вбачають у його стані та поведінці ознаки алкогольного сп`яніння, а у його діях порушення ПДР, та неодноразово поспілкувавшись із кимось по телефону, почав говорити, що не керував автомобілем, знаходився там у якості пасажира, а його привіз водій. При цьому, ОСОБА_1 не вказав на жодну сторонню особу, яка на той час могла б керувати зазначеним автомобілем, або особу, якій він передоручив керування вказаним транспортним засобом.

Тобто, із зазначеного вбачається, що саме ОСОБА_1 керував зазначеним автомобілем, тому саме він, як водій, допустив порушення ПДР, а саме завчасно не подав сигнал щодо зміни напрямку руху, не ввімкнувши покажчик повороту, тому судом установлено, що зазначені у постанові обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких доказів, зокрема, належать пояснення осіб, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також інші документи.

Оцінюючи надані докази, суд виходить із того, що вони підлягають оцінці не ізольовано один від одного, а в їх сукупності та взаємному зв`язку.

Посилання позивача на те, що він не керував автомобілем суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому сам по собі факт незгоди особи з постановою про накладення адміністративного стягнення не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення та не може бути достатньою підставою для скасування постанови за наявності інших належних та допустимих доказів.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем надано суду докази, які дають можливість встановити фактичні обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, та підтверджують правомірність винесеної постанови.

Суд не встановив таких порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, які б свідчили про незаконність оскаржуваної постанови або перешкоджали встановленню фактичних обставин події.

Отже, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що позивачем було порушено вимоги пункту 9.2 «б» Правил дорожнього руху України, а зазначене порушення утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, за наявності передбачених законом підстав та підтверджених доказами фактичних обставин, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 72 - 77, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6703974 від 22.02.2006.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І. Єщенко