Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №207/6606/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 207/6606/25

Провадження № 2/209/2833/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "Таліон плюс" Шох І.В. звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №357293732 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12600,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалось надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід`ємною частиною договору, текст якого розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua. 18 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/27, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. У період перебування права вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з боку відповідача не здійснювалось погашення заборгованості за Кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позову за Кредитним договором становить 37220,81 грн, яка складається з: 12600,00 грн - заборгованість по кредиту, 24620,81 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 630,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту. Просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Таліон плюс" заборгованість за кредитним договором в розмірі 37220,81 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

27 жовтня 2025 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02 березня 2026 року Дніпровським районним судом міста Кам`янського ухвалено заочне рішення по справі №207/6606/25, згідно якого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволені в повному обсязі. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Таліон плюс" заборгованість за Кредитним договором в розмірі 37220 (тридцять сім тисяч двісті двадцять) гривень 81 копійок, судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 29 червня 2026 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 02 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін по справі.

06 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Ворона А.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 13877,44 грн., судові витрати стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам, у решті позовних вимог відмовити. На обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначив, що згідно із заявкою на отримання коштів в кредит від 13.01.2025 року, відповідач ОСОБА_1 просив надати йому кредит зі строком кредитування 30 (тридцять) днів. Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», строк кредиту вказано 30 (тридцять) днів. У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення 30-денного строку (Дисконтного періоду), Позичальником не були сплачені грошові кошти відповідно до п. 8.8. для його продовження, відтак після 12.02.2025 (дата повернення кредиту) нарахування процентів за вказаним договором відбувалося поза межами строку кредитування. Отже, з наданих позивачем розрахунків вбачається, що за кредитним договором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" відсотки нараховані за період поза межами строку кредитування. При цьому, позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідача неустойки в порядку, установленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст.1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти. За наведених обставин, нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 12.02.2025 року, є безпідставним. Відповідно до Контррозрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором Договору №357293732 від 13.01.2025 р. станом на 12.02.2025 з урахуванням виданих кредитних коштів та проведених позичальником оплат (що надавався разом із заявою про перегляд заочного рішення), борг відповідача становить 1 877,44 грн. Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ "Таліон Плюс" заборгованості за кредитним договором №357293732 від 13.01.2025 р. на суму 13877,44 грн. Крім того, позивачем заявлена до стягнення заборгованість по процентам у розмірі 24620,81 грн., тобто, розмір процентів, які просить стягнути позивач, не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами. Відповідно до умов договору №357293732 від 13.01.2025 року, процентна ставка 357,70 % річних, реальна річна процентна ставка становить 2467,92 % річних. З огляду на зазначене, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за вказаним договором по процентах становить 24620,81 грн не є співрозмірною сумі тіла кредиту у розмірі 12600,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором /а.с. 203-206/.

15 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ "Таліон плюс" Дорошенко О.В. надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що строк у 30 днів, на який посилається сторона відповідача у Відзиві на позовну заяву, умовами договору кредитної лінії визначається, як строк Дисконтного періоду. Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь- якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. Пунктом 7.3 Договору визначено, що Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 12.02.2030. Кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги Фактор, яким є позивач ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору, виключенням може бути лише застосування Кредитодавцем або Фактором п.9.1.1.7. Договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць. Порядок нарахування процентів за Договором передбачено Розділом 8. Як вбачається з розрахунку заборгованості Первісного кредитора, відповідач в межах дії строку Дисконтного періоду не вносив оплат в рахунок нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, тому Дисконтний період закінчився 12.02.2025 рокі з подальшим нарахування відсотків за користування кредитними коштами по Базовій відсотковій ставці 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних (п. 8.3 Договору). Відповідач після закінчення останнього строку Дисконтного періоду свої зобов`язання відповідно до умов Договору не виконав, не вчиняв конклюдентних дій щодо продовження строку Дисконтного періоду, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до дати дострокового розірвання Договору - 10.08.2025 року включно). Укладений між сторонами кредитний договір, який є предметом даного спору, повністю відповідає вимогам спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносин, а заявлена до стягнення сума заборгованості є співмірною обсягу порушеного зобов`язання, підтверджується матеріалами справи та розрахунком заборгованості, а доводи відповідача щодо її надмірності є безпідставними та не підтверджені належними доказами /а.с. 210-216/.

Представник позивача ТОВ "Таліон плюс" Дорошенко О.В. у судове засідання не з`явилася, в тексті відповіді на відзив /а.с.216/ просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Таліон плюс" та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Ворон А.І. у судове засідання не з`явився, в тексті відзиву на позовну заяву просив розглянути справу без його участі та без участі відповідача. Просив задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 13877,44 грн., судові витрати стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам, а у решті позовних вимог відмовити.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №357293732 в електронній формі з використанням електронного підпису DZBJ (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у сумі 3166,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 158,30 грн., що підтверджується копією договору, паспортом споживчого кредиту продукту "Смарт", правилами надання грошових коштів та банківських металів у кредит, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с.21-22, 23-34, 44-47, 48/.

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 Договору кредитної лінії, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до п. 3.2. розділу 3 Договору кредитної лінії, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 3.3. розділу 3 Договору кредитної лінії, для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 237 грн. 60 коп. та нараховану комісію за надання кредиту у розмірі 158 грн.30 коп. Про суму нарахованих процентів та комісії, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі отримання додаткового траншу протягом визначеного на момент укладення договору дисконтного періоду, сума нарахованих процентів та комісії, яку необхідно сплатити для першої пролонгації також зазначається у Особистому кабінеті позичальника. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після Поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору

Згідно п. 7.1 Договору кредитної лінії, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 12.02.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Згідно п. 7.2., п. 7.3. Договору кредитної лінії, в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніш протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 12.02.2030.

17 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №357293732 від 13 січня 2025 року в електронній формі з використанням електронного підпису 7973 (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу транш в сумі 1450,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 72,50 грн., що підтверджується копією додаткової угоди, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с.35-36, 48 оберт/.

20 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №357293732 від 13 січня 2025 року в електронній формі з використанням електронного підпису 8023 (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу транш в сумі 1200,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 60,00 грн., що підтверджується копією додаткової угоди, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с.36 оберт - 37,49/.

23 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №357293732 від 13 січня 2025 року в електронній формі з використанням електронного підпису 2218 (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу транш в сумі 1650,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 82,50 грн., що підтверджується копією додаткової угоди, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с.38-39, 49 оберт/.

27 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №357293732 від 13 січня 2025 року в електронній формі з використанням електронного підпису 8537 (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу транш в сумі 1650,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 82,50 грн., що підтверджується копією додаткової угоди, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с.39 оберт - 40,50/.

30 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №357293732 від 13 січня 2025 року в електронній формі з використанням електронного підпису 4812 (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу транш в сумі 1481,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 74,05 грн., що підтверджується копією додаткової угоди, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с 41-42, 50, оберт/.

02 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №357293732 від 13 січня 2025 року в електронній формі з використанням електронного підпису 7883 (одноразовий ідентифікатор), за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу транш в сумі 2003,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту (базова процентна ставка) та комісією в розмірі 100,15 грн., що підтверджується копією додаткової угоди, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів /а.с.42 оберт - 43,51/.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та додатковим угодам, надавши відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 12600,00 гривень на банківську картку АТ КБ "Приват банк" № НОМЕР_2 , що підтверджується заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 13 січня 2025 року, довідками про перерахування коштів та випискою АТ КБ "Приват банк" за період з 13 січня 2025 року - 02 лютого 2025 року /а.с.20, оберт, 51, оберт - 54, оберт, 98-100/.

Відповідач не надавав первісному кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі. За період з 13 січня 2025 року по 18 березня 2025 року позивачем було сплачено по кредиту 20,00 грн. (20 лютого 2025 року - 15,00 грн. та 08 березня 2025 року - 5,00 грн.), таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по поверненню кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с.17, оберт - 18/.

18 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/27 /а.с.12, оберт - 14/. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу №МВ-ТП/27 підписали Реєстр прав вимоги від 18 березня 2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №357293732 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги /а.с.15/.

11 серпня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору /а.с.55/.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №357293732 від 13 січня 2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в розмірі 44150,81 грн. /а.с.18 оберт - 20/. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог, тому, згідно розрахунку, заборгованість позивача перед ТОВ «Таліон Плюс» складає 37220,81 грн., яка складається із: 12600,00 грн - заборгованість по кредиту, 24620,81 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 630,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ст.ст.1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно зіст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлено законом; якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалась; якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст цих дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, цивільне законодавство містить імперативну норму, яка регулює заміну кредитора в зобов`язанні, тобто норму, яка містить чітку вичерпну вказівку на склад прав та обов`язків під час вчинення такої юридичної дії.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, докази встановлюються на підставі... пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не надавав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с.17 оберт -18/, 20 лютого 2025 року відповідачем було сплачено 15,00 грн. та 08 березня 2025 року було сплачено 5,00 грн. У той же час, позивачем не надано доказів того, що відповідач сплачував нараховані проценти та відповідно продовжував строк дії дисконтного періоду після 12 лютого 2025 року.

Проте, як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором №357293732, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснювало нарахування процентів за понадстрокове використання кредитних коштів у період з 16 лютого 2025 року по 18 березня 2025 року, а ТОВ "Таліон Плюс", в свою чергу, нараховував проценти за понадстрокове користування кредитом за період з 18 березня 2025 року по 10 серпня 2025 року, що підтверджується розрахунками заборгованості /а.с.17 оберт -18, 18 оберт - 20/.

Одночасно, відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Суд приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та вважає, що після 12 лютого 2025 року (дата повернення кредиту) нарахування процентів за вказаним договором відбувалося поза межами строку кредитування. Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 24620,81 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 12600,00 грн., а встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінніст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" /а.с.17 оберт -18/ за кредитним договором №357293732 від 13 січня 2025 року станом на 12 лютого 2025 року з урахуванням виданих кредитних коштів та проведених позичальником оплат становить 13877,44 грн., та відповідно, сума заборгованості в розмірі 13877,44 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в зв`язку з тим, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам закону, а зобов`язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем певного обсягу послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

П.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною справою, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку. На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням "Ліга юридичних технологій та інновацій" то ТОВ "Таліон плюс", додаткову угоду №1583 від 02 вересня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг на суму 5000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Колінько А.В., ордер на надання правничої допомоги та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів на суму 5000,00 грн. /а.с.56, оберт - 64/.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 896,29 грн. (13877,44/37220,81 (ціна позову))=0,37 та 0,37*2422,40), оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" (ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м.Чернігів, вул.Жабинського, буд.13) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" (ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13) заборгованість за Кредитним договором №357293732 від 13 січня 2025 року у розмірі 13877 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 44 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" (ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 896 (вісімсот дев`яносто шість) гривень 29 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 вересня 2026 року.

Суддя А.Б. Ковальова-Писарева