Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №752/15481/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15481/26

Провадження №: 3/752/4724/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

відносноОСОБА_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання – АДРЕСА_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер – НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

17.05.2026 о 02:25 у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вул. Академіка Заболотного 25, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису – нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

За змістом ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР 1 № 668768 від 18.05.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (надалі по тексту – Інструкція № 1395) та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376;

- відеозаписи з нагрудної камери поліцейських (вміщений на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху від 18.05.2026;

- розписка про відсторонення від керування транспортним засобом;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7213474 про застосування стягнення у виді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, також невиконання вимог знаку 3.21 “в`їзд заборонено” в порядку ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Також у ході розгляду справи досліджено дані інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України щодо реєстрації транспортного засобу, рапорт інспектора поліції про технічну описку у тексті протоколу про адміністративне правопорушення (рік події).

Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 установлено на підставі паспорта громадянина України НОМЕР_3 , роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень щодо порядку його складання, форми, змісту.

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Тарановим С.І. реалізовано право на ознайомлення з матеріалами справи.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, про відкладення судового розгляду не клопотав, відповідно позиції захисника розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, який заявив клопотання про закриття провадження у справі, тобто довів до відома суду свою позицію по суті справи, в порядку приписів ст. 268 КУпАП, за змістом яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

По суті справи захисник надіслав до суду клопотання, в якому просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з порушенням процедури огляду, зокрема через її невідповідність вимогам ст. 266-1 КУпАП “Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції”, зауважив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, і працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266-1 КУпАП. За таких умов процедура огляду, яку застосовували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, є недійсною, а її результати недопустимими доказами. При цьому захист виходив із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження, значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер. На переконання захисника, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та перебував за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння, він мав бути підданий огляду на стан сп`яніння за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, що проводиться тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши позицію захисту, суд (суддя)не встановив підстав для закриття провадження у справі та вважає, що правомірно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за наявності явних ознак алкогольного сп`яніння) з дотримання принципу доказування “поза розумним сумнівом”, відхиляє доводи захисника.

Зокрема суд (суддя) виходить з того, що авто під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за порушення Правил дорожнього руху, при встановленні особи водія у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема явну ознаку – запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 неодноразово було вказано на його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою відповідного технічного приладу, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду та необхідність застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення – відсторонення водія від керування.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху встановлює обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

Перебуваючи за кермом, ОСОБА_1 виконував функцію водія, а тому на нього розповсюджувалися вимоги Правил дорожнього руху.

У рішенні по справі “О`Галлоран та Френціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Посилання захисника на неправильність процедури огляду водія на стан сп`яніння відхиляються як безпідставні, адже працівники патрульної поліції правомірно керувалися загальними приписами КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

Так, у ситуації, що мала місце ОСОБА_1 вступив у правовідносини з Державою в особі працівників патрульної поліції як учасник дорожнього руху, а саме: як водій, що керує транспортним засобом і до нього було правомірно та обґрунтовано застосовано положення Правил дорожнього руху, а у подальшому, правомірно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керування транспортним засобом особою, яка є військово зобов`язаною, не усуває її обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху. Тоді як Військова служба правопорядку не наділена повноваженнями і компетенцією документувати адміністративні правопорушення, пов`язані з безпекою дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП правопорушень військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Більше того, суд (суддя) зауважує, що захисник та або особисто ОСОБА_1 не були позбавлені права і можливості самостійно звернутися до Військової служби правопорядку для документального оформлення можливого вчинення ОСОБА_1 військового адміністративного правопорушення, до прикладу за ст. 172-20 КУпАП та вирішення питання про притягнення його як до дисциплінарної, так і до адміністративної відповідальності в установленому законодавством порядку.

Позиція захисту ОСОБА_1 не включала у себе допущення інших порушень процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. У клопотанні захисника про закриття провадження у справі інших зауважень до дій працівників патрульної поліції, крім тих, яким надано оцінку судом (суддею) у цьому судовому рішенні, не наведено.

Суд (суддя) не погоджується з доводами захисника та відхиляє клопотання про закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене, висновки суду (судді) з приводу винуватості особи, доведеності події і складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та, відповідно, відхилення заперечень захисту і заявленого клопотання про закриття провадження у справі ґрунтуютьсяна тому, що установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося в цілому відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015.

Отже, оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини ст. 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за ст. 34, 35 КУпАП України не встановлено.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині стягнення судового збору – Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Бушеленко