Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №380/2524/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №380/2524/25

Суддя: Іщук Лариса Петрівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2524/25 пров. № А/857/52202/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (головуючий суддя Мричко Н.І., м. Львів) у справі №380/2524/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 12.09.2024 №39054/13-0124-08, №39053/13-01-24-08, №39052/13-01-24-08 та №39051/13-01-24-08.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано обставин порушення відповідачем порядку перевірки та відсутність підстав для її проведення. Наголошує, що позивач не отримував ні наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ні запиту про надання податкової декларації та документів та пояснень щодо джерел надходження коштів на картковий рахунок позивача, ні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вважає, що у зв`язку з цим, в силу підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України у позивача не було обов`язку надання контролюючому органу будь-яких документів чи пояснень. Зазначає, що відповідачем не було отримано банківських виписок чи іншої інформації з банків, у яких відкриті рахунки ОСОБА_1 , не перевірено джерела походження коштів, що призвело до прийняття незаконних рішень та нарахування позивачу податкових зобов`язань та штрафних санкцій на загальну суму 1 119 536.20 грн. Вказує, що протягом 2023 року на поточні банківські рахунки позивача надійшли грошові кошти в загальній сумі 2 758 867,80 грн., які не підлягають оподаткуванню, оскільки це заробітна плата позивача, переказ коштів між своїми рахунками, та отримання коштів як позики від родичів першого та другого ступеня споріднення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 29.07.2024 по 02.08.2024 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України та наказу ГУ ДПС у Львівській області № 3187-ПП від 13.06.2024 документальна позапланова невиїзна перевірка платника податку-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та cвоєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки від 05.08.2024 №33001/13-01-24-08-03/3803404778, в якому встановлені такі порушення:

1. пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. „в” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІV із змінами та доповненнями, в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік. 2. п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.

2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 823470,48 грн.

3. п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військовий збір за 2023 рік на загальну суму 68 622,54 грн.

4. п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.08.2024 №39001/13-01-24-08-03/3802404778 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та акт від 02.08.2024 №1008/13-01 24-08 “Про ненадання документів до перевірки” скеровано платнику податків на його юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 06.08.2024 квитанція 0600949548063.

На підставі Акта перевірки від 05.08.2024 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №39054/13-01-24-08 від 12.09.2024 на суму 340,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання заперечень, письмових пояснень, додаткових документів та ненадання інформації яка спростовує вину платника податків, свідчить про наявність пом`якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності;

- №39051/13-01-24-08 від 12.09.2024 на суму 1020 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання заперечень, письмових пояснень та додаткових документів;

- №39053/13-01-24-08 від 12.09.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 823 470, 48 грн та також застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 205 867, 62 грн. по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами.

- №39052/13-01-24-08 від 12.09.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 68 622, 54 грн. по результатах річного декларування за 2023 рік за платежем військовий збір, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17155, 63 грн.

05.11.2024 позивач подав скаргу до ДПС України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 09.01.2025 №668/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за результатами перевірки було встановлено та підтверджено під час розгляду справи отримання позивачем у 2023 році грошових коштів у сумі 4 574 836 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), і доказів про походження таких коштів позивачем не надано та вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до положень п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно абз. 2 п. 79.2 ст. 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію щодо значних обсягів переказів коштів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема щодо позивача.

У вказаному листі визначено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов`язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов`язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.

З огляду на отримання відповідачем від ДПС України інформації, наданої Національним банком України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у контролюючого органу були законні підстави після отримання в установленому законодавством порядку такої інформації, здійснити документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пункт 164.2 статті 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого, до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

При цьому у статті 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у статті 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.

Відповідно до пункту164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

За загальним правилом ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Пункти 167.2-167.5 статті 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.

Згідно з підпунктом “в” пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (підпункт 79.1 статті 179 ПК України).

Відповідно до п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов`язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв`язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно з інформацією, наданою Національним банком України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ, отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України, в розмірі 4574836 грн.

Як вже було встановлено вище, доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбачених статтею 165 ПК України.

Колегія суддів наголошує, що будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе, що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені статтею 165 ПК України.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 4574836 грн у вигляді інших доходів.

Не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів до перевірки податковому органу не надав, податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подав, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем не було направлено на його адресу запиту про надання податкової декларації та пояснень щодо джерел надходження коштів на картковий рахунок позивача за 2023 рік, відтак в силу підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України у позивача не було обов`язку надання контролюючому органу будь-яких документів чи пояснень.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (пояснень та їх документального підтвердження), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Разом з тим, зазначена норма надає контролюючому органу право витребувати інформацію у платника податків, однак не встановлює обов`язковості направлення такого запиту як єдиної передумови для здійснення податкового контролю.

Крім того, відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Таким чином, обов`язок платника податків надати документи виникає саме під час проведення перевірки, а не виключно у відповідь на письмовий запит контролюючого органу.

Також апелянт стверджує, що не був належним чином повідомлений про проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки на адресу платника податків ОСОБА_1 було надіслано повідомлення від 14.06.2024 №479/13-01-24-08-08, в якому доведено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було повідомлено письмовим повідомленням від 14.06.2024 №479/13-01-24-08-08 та копією наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.06.2024 №3188-ПП Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зазначені документи були направлені на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення (номер трекінгу 0600931891240, 0600961661762), відповідно до яких лист повернуто “за закінченням терміну зберігання”.

Згідно з пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. У цій же постанові Судова палата виснувала, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема, податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Такий висновок підтримано Верховним Судом також у постанові від 29.04.2025 у справі №420/35624/23.

Позивач не надав суду доказів того, що податкова адреса була змінена чи некоректно вказана контролюючим органом, відтак повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки здійснено належним чином, у встановленому порядку та за податковою адресою, яка була в обліку податкового органу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ні під час, ні після завершення перевірки позивачем не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на її банківські рахунки та нездійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення, позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.

Колегія суддів констатує, що скаржником не надано будь-якого документального підтвердження правової природи (походження) отриманих на його банківські рахунки коштів, що вказує на недоведеність доводів скаржника про те, що такі кошти не є доходом.

Доводи апеляційної скарги про те, що значна частина коштів є переказами коштів від родичів або поповнення між власними рахунками також не доведені позивачем належними та допустимими доказами.

Отже, скаржником не спростовано висновки податкового органу про отримання ним у 2023 році доходів без їх належного обліку, звітності і оподаткування.

Враховуючи наведене, а також факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання спірних коштів, податковий орган підставно вказав на необхідність сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 823470,48 грн (4574836грн х 18%), а також військового збору у розмірі 68622,54 грн (4 574 836 грн х 1,5%), відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень №39053/13-01-24-08 від 12.09.2024, №39052/13-01-24-08 від 12.09.2024

Щодо податкового повідомлення-рішення №39054/13-01-24-08 від 12.09.2024.

Як встановлено, позивач за 2023 рік податкову декларацію про майновий стан і доходи, в тому числі, про отриманий дохід за 2023 рік, у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), не подав, чим порушив вимоги п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. “в” п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 No2755-VI із змінами та доповненнями.

Неподання податкової декларації про майновий стан і доходи не заперечується самим скаржником.

Згідно вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи факт неподання податкової декларації, за виявлені порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.09.2024 №39051/13-01-24-08.

Відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Контролюючий орган повідомив позивача про необхідність надання до перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій, однак такі не документи до перевірки не надані, як і не надані пояснення щодо неможливості їх надання, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, рішення яких оскаржується, довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх скасування.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо нового розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 у справі №380/2524/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua