Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №300/2222/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2222/25 пров. № А/857/23115/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №204950023930 від 26.02.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.05.1991 року по 04.08.1993 року та з 09.03.2000 року по 20.01.2003 року та призначити пенсію за віком з 09.10.2024 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.02.2025 за №204950023930 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1986, а саме з 20.05.1991 по 04.08.1993 та з 09.03.2000 по 21.01.2003.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 09.10.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон №1058).

За принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від 19.02.2025.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 по 31 грудня 2027 - від 24 до 34 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Страховий стаж особи становить 27 років 9 місяців

За доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи в МП Темп з 20.05.1991 по 04.08.1993 згідно довідки № 2/12 від 18.02.2025 (ЕДРПО 23658402 ), оскільки в Єдиному Державному реєстрі відсутні дані про підприємство, та довідка № 27/02 від 17.02.2025 в ППФ Електро-монтаж ( ЕДРПО 14193532) з 09.03.2000 по 21.01.2003 оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 204950023930 від 26.02.2025 (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

З наведеного вбачається, що у Позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, а саме втрутився в дискреційні повноваження Головного управління зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 09.10.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1У від 09.07.2003 .

Також, судом першої інстанції, під час винесення рішення, було проігноровано п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058.

П. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З огляду на вищевказане, після вирішення питання про призначення пенсії Позивачу Головним управлінням сформовану електронну пенсійну справу Позивача було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (як до органу, що призначає пенсію за місцем реєстрації особи).

Станом на сьогодні, завдання з розгляду заяви Позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058 Головним управлінням виконано, надалі правовідносини з Позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за місцем проживання Позивача, а саме - з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

І саме до останнього Позивач мав би позиватись з позовною заявою стосовно будь- яких зобов`язань, а Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно виступати як співвідповідач лише в частині визнання/невизнання протиправними вчинених дій його посадовими особами.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14.10.2024 звернувся до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.89-91).

За наслідками розгляду коментованої заяви із доданими до неї документами Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 18.10.2024 за №204950023930 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Згідно вказаного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 16 років 08 місяців 12 днів (а.с.86-87).

Також ОСОБА_1 19.11.2024 звернувся до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова із заявою у якій просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.95-97).

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та 26.11.2024 прийнято рішення за №204950023930 про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Коментованим рішенням засвідчується, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 08 місяців і 13 днів (а.с.101).

Позивач 04.12.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.92-93).

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке, за наслідками розгляду, прийняло рішення від 10.12.2024 за №204950023930 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Згідно коментованого рішення страховий стаж позивача склав 19 років 09 місяців і 28 днів (а.с.102).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із листом від 13.01.2025 за №2000-0307-9/7242, у якому просило переглянути рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.104-105).

За наслідками розгляду вказаного листа від 13.01.2025 за №2000-0307-9/7242, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області погодило повторний перегляд розрахунку страхового стажу позивача відповідно до поданих документів, про що повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 21.01.2025 за №1300-5306-9/9399 (а.с.106).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 21.01.2025 за №2000-0304-9/12062 повідомило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській про надання доступу до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.107).

В подальшому, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській прийнято рішення за №204950023930 від 29.01.2025 (на заміну рішення від 10.12.2024), яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській визначено страховий стаж позивача у розмірі 25 років 05 місяців (а.с.109).

ОСОБА_1 , вкотре, 19.02.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.111-112).

До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії паспорта громадянина України, витягу з реєстру страхувальників, військовий квиток, диплом, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідок про прийняття на роботу, трудової книжки, виписки по ФОП (а.с.113).

За наслідками розгляду заяви та долучених до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення за №204950023930 від 26.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала обставина відсутності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу 31 рік.

За результатами розгляду документів доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в МП Темп з 20.05.1991 по 04.08.1993 згідно довідки №2/12 від 18.02.2025 (ЄДРПОУ 23658402), оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутні дані про підприємство, та довідка №27/02 від 17.02.2025 в ППФ Електро-монтаж (ЄДРПОУ 14193532) з 09.03.2000 по 21.01.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.121-122).

Як слідує з розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком, до страхового стажу позивача зараховано періоди:

- з 01.09.1982 по 03.11.1983 (період навчання у вищих/середніх навчальних закладах);

- з 04.11.1983 по 21.10.1985 (військова служба, строкова);

- з 25.10.1985 по 29.06.1988 (навчання у вищих/середніх навчальних закладах);

- з 02.07.1988 по 08.09.1988;

- з 12.09.1988 по 31.05.1989;

- з 01.11.1989 по 12.07.1990;

- з 09.08.1993 по 10.06.1999;

- з 01.07.1999 по 23.04.2001;

- з 01.09.2003 по 31.12.2003 (підприємець, спрощена система);

- з 01.01.2004 по 31.08.2004;

- з 01.09.2004 по 30.09.2004 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 02.10.2004 по 31.10.2004;

- з 01.11.2004 по 30.12.2004 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 01.04.2005 по 30.04.2009 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 01.05.2009 по 31.07.2009;

- з 01.08.2009 по 30.06.2010 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 01.07.2010 по 30.09.2014;

- з 01.01.2017 по 31.01.2017;

- з 01.02.2020 по 29.02.2020;

- з 01.03.2020 по 31.05.2020 (ФОП (карантин) 01.03-31.03.2020), ЗУ №533-ІХ;

- з 01.06.2020 по 31.12.2020;

- з 30.03.2021 по 05.10.2021 (безробіття);

- з 01.11.2021 по 28.02.2022.

Загальний страховий стаж згідно вказаного розрахунку становить 27 років 09 місяців і 07 днів (а.с.123).

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №204950023930 від 26.02.2025, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, за змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом першої інстанції зґясовано, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 23.04.1997, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 19.02.2025, останньому виповнилось 60 років (а.с.60-65).

Оскілки пенсійний вік позивача становить 60 років, то суд підставно зауважив, що відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 31 рік.

ОСОБА_1 , 19.02.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.111-112).

До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії паспорта громадянина України, витягу з реєстру страхувальників, військовий квиток, диплом, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідок про прийняття на роботу, трудової книжки, виписки по ФОП (а.с.113).

За наслідками розгляду заяви та долучених до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення за №204950023930 від 26.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала обставина відсутності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу 31 рік.

За результатами розгляду документів доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в МП Темп з 20.05.1991 по 04.08.1993 згідно довідки №2/12 від 18.02.2025 (ЄДРПОУ 23658402), оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутні дані про підприємство, та довідка №27/02 від 17.02.2025 в ППФ Електро-монтаж (ЄДРПОУ 14193532) з 09.03.2000 по 21.01.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.121-122).

Судом першої інстанції з`ясовано, що для призначення пенсії за віком, в частині наявності у позивача страхового стажу, що згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком, до страхового стажу позивача зараховано періоди:

- з 01.09.1982 по 03.11.1983 (період навчання у вищих/середніх навчальних закладах);

- з 04.11.1983 по 21.10.1985 (військова служба, строкова);

- з 25.10.1985 по 29.06.1988 (навчання у вищих/середніх навчальних закладах);

- з 02.07.1988 по 08.09.1988;

- з 12.09.1988 по 31.05.1989;

- з 01.11.1989 по 12.07.1990;

- з 09.08.1993 по 10.06.1999;

- з 01.07.1999 по 23.04.2001;

- з 01.09.2003 по 31.12.2003 (підприємець, спрощена система);

- з 01.01.2004 по 31.08.2004;

- з 01.09.2004 по 30.09.2004 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 02.10.2004 по 31.10.2004;

- з 01.11.2004 по 30.12.2004 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 01.04.2005 по 30.04.2009 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 01.05.2009 по 31.07.2009;

- з 01.08.2009 по 30.06.2010 (підприємець (внески) п. 3.1. ПП ЗУ №1058);

- з 01.07.2010 по 30.09.2014;

- з 01.01.2017 по 31.01.2017;

- з 01.02.2020 по 29.02.2020;

- з 01.03.2020 по 31.05.2020 (ФОП (карантин) 01.03-31.03.2020), ЗУ №533-ІХ;

- з 01.06.2020 по 31.12.2020;

- з 30.03.2021 по 05.10.2021 (безробіття);

- з 01.11.2021 по 28.02.2022.

Загальний страховий стаж згідно вказаного розрахунку становить 27 років 09 місяців і 07 днів (а.с.123).

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також – Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 22.08.1986 (а.с.75-80), яку останній надавав разом із заявою про призначення пенсії від 19.02.2025. Згідно записів трудової книжки позивач працював:

- з 15.08.1986 прийнятий кам`янарем по 2 розряду будівельної ділянки госпслужби в Харківський ПТО ім. Леніна;

- з 14.08.1987 звільнений за власним бажанням;

- з 21.09.1987 прийнятий майстром на участок №2 РСУ-4 2-го Горремстройтреста;

- з 09.08.1988 звільнений за власним бажанням;

- з 12.09.1983 зарахований у відділ охорони контролером Відділу вневідомчої охорони;

- з 31.05. 1989 звільнений за власним бажанням;

- з 01.11.1989 прийнятий на посаду слюсаря в швейний участок №1 при цеху у Виробниче об`єднання «ТОРР» Харківського ОКЛКСМУ;

- з 12.07.1990 звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства;

- з 20.05.1991 прийнятий на посаду директора;

- з 04.08.1993 звільнений у зв`язку з ліквідацією малого підприємства «Темп»;

- з 09.08.1993 прийнятий в ЧФ «Томас» на посаду начальника відділу постачання;

- з 10.06.1999 звільнений за власним бажанням;

- з 15.06.1999 прийнятий на роботу на посаду регіонального представника в АО «Благовест»;

- з 25.02.2000 звільнений у зв`язку з ліквідацією АО «Благовест»;

- з 09.03.2000 прийнятий на посаду контролера участка ЧПФ «Електро-Монтаж»;

- з 20.01.2003 звільнений за власним бажанням.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в МП «Темп» з 20.05.1991 по 04.08.1993 згідно довідки №2/12 від 18.02.2025 (ЄДРПОУ 23658402), оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутні дані про підприємство, та довідка №27/02 від 17.02.2025 в ППФ «Електро-монтаж» (ЄДРПОУ 14193532) з 09.03.2000 по 21.01.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.121-122).

Надаючи оцінку таким аргументам відповідача, суд вірно врахував, що пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 22.08.1986 (а.с.75-80), слідує, що у спірні періоди ОСОБА_1 :

- з 20.05.1991 прийнятий на посаду директора (запис №10);

- з 04.08.1993 звільнений у зв`язку з ліквідацією малого підприємства «Темп» (запис №11);

- з 09.03.2000 прийнятий на посаду контролера участка ЧПФ «Електро-Монтаж» (запис №16);

- з 20.01.2003 звільнений за власним бажанням (запис №17).

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з ним винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту) наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Вказані записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 22.08.1986 містять посилання на записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу, зокрема номери та дати наказів про прийняття та звільнення, а також записи містять відтиски штампу відповідних підприємств.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.

ГУ ПФУ в Одеській області у спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в МП «Темп» з 20.05.1991 по 04.08.1993 згідно довідки №2/12 від 18.02.2025, оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутні дані про підприємство, та згідно довідки №27/02 від 17.02.2025 в ППФ «Електро-монтаж» з 09.03.2000 по 21.01.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.121-122).

Як вбачається з наявних в матеріалах пенсійної справи довідки Малого підприємства «Темп» №2/12 від 18.02.2025, ОСОБА_1 працював на посаді Директора в Малому підприємстві «ТЕМП» з 20.05.1993 по 04.08.1993 (а.с.125).

Згідно довідки, виданої ППФ «Електро-монтаж» №27/02 від 17.02.2025 ОСОБА_1 працював у зазначеному підприємстві на посаді майстра ділянки з 09.03.2000 по 20.01.2003 (а.с.124).

Судом першої інстанції зґясовано, що дійснов Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні дані про реєстрацію Малого підприємства «Темп» за номером ЄДРПОУ 23658402 зазначеному у довідці №2/12 від 18.02.2025.

Однак, як уже зазначалось вище, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 22.08.1986 наявні записи про період роботи ОСОБА_1 з 20.05.1991 по 04.08.1993 в МП «Темп», такі засвідчені печаткою підприємства, а також проставлено підпис уповноваженої особи «Инсп. Иванчихина» (а.с.75-80).

Таким чином, лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

При цьому суд підставно зауважив, що записи внесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1986 за період роботи ОСОБА_1 з 20.05.1991 по 04.08.1993 в МП «Темп» не викликають обґрунтованого сумніву у їх неправильності, такі не містять неточностей, виправлень чи підтирань, належним чином засвідчені, а відтак, вказані періоди роботи позивача підлягають врахуванню до страхового стажу на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1986, а не довідки Малого підприємства «Темп» №2/12 від 18.02.2025.

Крім того, суд правильно зазначив, що позивач, не був єдиною посадовою особою МП «Темп», яка займала посаду, пов`язану із повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в частині заповнення трудових книжок підприємства.

Відтак, суд вірно вважав, що період роботи ОСОБА_1 з 20.05.1991 по 04.08.1993 в МП «Темп» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а доводи відповідачів в частині неврахування означеного періоду до страхового стажу є безпідставними.

Що стосується відмови ГУ ПФУ в Одеській області в частині не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно довідки №27/02 від 17.02.2025 в ППФ «Електро-монтаж» з 09.03.2000 по 21.01.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то суд правильно врахував, що статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №1788-ХІІ).

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 3 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, правильним є твердження суду першої інстанції, що до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, суд підставно погодився із твердженням позивача, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).

Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З огляду на вказане суд вірно вказав, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

У постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 316/1392/16-а, від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналіз норм статті 24 Закону № 1058-IV дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. В той же час обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків відповідно до Закону № 1058-IV покладений на підприємство-страхувальника.

Порушення ж підприємством-страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку з чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише для самого підприємства-страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) і не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового та пільгового (підземного) стажу періоду роботи протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.

Таким чином, правильним є твердження суду, що позивач не може бути позбавлений права на зарахування періоду його роботи в ППФ «Електро-монтаж» з 09.03.2000 по 21.01.2003 до страхового стажу.

З огляду на вказане, суд підставно вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №204950023930 від 26.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають врахуванню періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1986, а саме з 20.05.1991 по 04.08.1993 та з 09.03.2000 по 21.01.2003.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 19.02.2025, позивачу виповнилось 60 років ёа враховуючи викладене вище загальний страховий стаж ОСОБА_1 складе 32 роки 11 місяців і 4 дні, і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Підсумовуючи, суд обґрунтовано вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.02.2025 за №204950023930 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також – Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як хибно зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві.

Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).

Разом з тим, відповідно до пункту 14-6.2. Прикінцевих положень Закону №1058-IV тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною 1 статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:

за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;

у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;

за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

Як слідує зі змісту витягу з реєстру територіальної громади №2025/003488978 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14).

Також згідно довідки від 27.05.2024 за №2615-7002043797 ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.15).

Позивач набув статусу внутрішньо переміщеної особи лише 27.05.2024, що засвідчується довідкою від 27.05.2024 за №2615-7002043797.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1364 від 06 грудня 2022 року (чинного на час звернень позивача із заявами про призначення пенсії) «Про затвердження Порядку формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією», до переліку територій, на яких велися бойові дії, включається територія населеного пункту, де протягом визначеного періоду фіксувалися факти бойових дій.

Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 11.07.2023, м. Харків (Харківська міська територіальна громада) включено до переліку територій, на яких велися бойові дії у період з 15.09.2022.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що територія м. Харків у вказаний період вважалась територією, на якій велися активні бойові дії, що підтверджується, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06 грудня 2022 року (чинного на час звернень позивача із заявами про призначення пенсії) «Про затвердження Порядку формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією».

Таким чином, згідно пункту 14-6.2. Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсію ОСОБА_1 слід призначити з 09.10.2024, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.02.2025 за №204950023930 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1986, а саме з 20.05.1991 по 04.08.1993 та з 09.03.2000 по 21.01.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 09.10.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Підсумовуючи вказане, суд правильно вважав, що позов належить задовільнити частково.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №300/2222/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко