Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №500/2075/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2075/25 пров. № А/857/24297/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (головуючий суддя Грицюк Р.П., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.03.2025 №192350010206 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з січня 1982 по травень 1983, з липня 1985 по березень 1995; з листопада 1987 по червень 1995, з 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.03.1995, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.03.2025 № 192350010206 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2025 року, подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 11.03.2025 №192350010206 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки.

За результатами розгляду документів Позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання в ДТСААФ з 19.04.1982 по 13.07.1982, згідно Свідоцтва №345541 від 05.08.1982, оскільки ДТСААФ є масовою організацією працівників і таким чином не відноситься до закладів передбачених ст. 56 Закону №1788;

- період роботи в колгоспі з січня 1982 по травень 1983, з липня 1985 по березень 1995 згідно архівної довідки №65/06-06 від 26.02.2021, оскільки в довідці відсутнє по батькові;

- період роботи в колгоспі з листопада 1987 по червень 1995 згідно архівної довідки №66/06-06 від 26.02.2021, оскільки в довідці відсутнє по батькові, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.07.1985, оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі;

- період роботи з 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.03.1995, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними.

Частина перша статті 26 Закону визначає, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 25 років.

У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законом визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років.

Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

З 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Тому, Управлінням згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 15.03.1995 правомірно було не зараховано до страхового стажу Позивача вище зазначені періоди роботи.

Основний документ про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку зокрема вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.

У випадку відсутності трудової книжки колгоспника, або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарств, в якому набуто стаж.

У трудовій книжці Позивача НОМЕР_2 від 10.07.1985 року відсутня інформація про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.

Тому, Управлінням згідно записів вище зазначеної трудової книжки правомірно було не зараховано до страхового стажу Позивача період роботи в колгоспі.

Ще раз звертає увагу, що надані Позивачем архівні довідки №65/06-06 від 26.02.2021, №66/06-06 від 26.02.2021, видані Лановецькою міською радою Кременецького району Тернопільської області, не можуть бути взяті до уваги, оскільки виявлено невідповідність паспортним даним Позивача (паспорт НОМЕР_4 ), а саме відсутнє по батькові.

Згідно п. 26 Порядку №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Відповідно до п. д) ч. 3 ст. 56 Закону 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Управлінням правомірно було не зараховано до страхового стажу Позивача період навчання в ДТСААФ з 19.04.1982 по 13.07.1982, згідно Свідоцтва №345541 від 05.08.1982, оскільки ДТСААФ е масовою організацією працівників і не відноситься до закладів передбачених ст. 56 Закону №1788.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності.

Інші документи, відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637 відсутні.

Таким чином, підтверджено належними документами страховий стаж Позивача 27 років 06 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому Позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закону), становить 60 років. Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону становить 32 роки.

Згідно з п. 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

У зв`язку з тим, що 03.03.2025 позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою щодо призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.03.2025 № 192350010206.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначено, що причиною відмови є відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, визначеного ст. 26 Закону № 1058-IV.

Як вбачається у рішенні про відмову у призначенні пенсії, Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було зараховано до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком наступні періоди:

- період навчання в ДТСААФ з 19.04.1982 по 13.07.1982 згідно Свідоцтва №345541 від 05.08.1982, оскільки ДТСААФ є масовою організацією працівників і таким чином не відноситься до закладів передбачених ст. 56 Закону №1788;

- період роботи в колгоспі з січня 1982 по травень 1983, з липня 1985 по березень 1995 згідно архівної довідки №65/06-06 від 26.02.2021, оскільки відсутнє по батькові, не відповідає паспортним даним МС236477;

- період роботи в колгоспі з листопада 1987 по червень 1995 згідно архівної довідки №66/06-06 від 26.02.2021, оскільки відсутнє по батькові, не відповідає паспортним даним НОМЕР_4 , у трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.07.1985 відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі;

- період роботи з 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.03.1995, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Зазначено, що особа матиме право на пенсійну виплату з 28.02.2028, або при набутті необхідного страхового стажу.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм ст. 26 Закону № 1058-IV з 01.01.2025 по 31.12.2025 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.

Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

З огляду на вказане суд вірно вважав, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки чи уточнюючих довідок, оскільки такі записи вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки такого заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17. Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Страховий стаж - це період, протягом якого людина підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески.

Поняття «страховий стаж» запроваджено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004.

Ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, встановлених цим Законом.

Отже, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 - Законом № 1058-IV.

Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.07.1985 вбачається, що:

- 10.07.1982 позивача прийнято в колгосп ім. Матросова різноробочим (запис №1);

- з 1983-1985 служба в рядах Радянської армії (запис №2);

- 01.07.1985 – прийнято в колгосп ім. Матросова шофером (запис №3);

- 18.02.1986 звільнений з робот згідно поданого листа Ланівецького РВВС від 14.02.1986 року (запис №4);

- 20.03.1986 – прийнятий на роботу бетонщиком другого розрядку (запис №5);

- 30.10.1987 – звільнений з роботи у зв`язку з закінченням терміну трудового договору п. 2 ст. 36 КЗоТ УССР (запис №6);

- 10.11.1987 – прийнятий в ПП ім. Матросова їздовим (запис №7);

- 15.04.1995 – звільнений з роботи за власним бажанням (запис №8).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.03.1995:

14.03.1995 – прийнятий на роботу шляховим робітником по 2-у розряду (запис №1);

07.07.1995 – переведений тимчасово помічником машиніста гудронатора по ІV розряду (запис №2).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.03.1995:

08.07.2019 – прийнятий на роботу сторожем по переводу з філії «Лановецький райавтодор» (запис №44);

18.11.2019 – звільнений з роботи у зв`язку з переведенням до філії «Тернопільська ДЕД» п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис №45);

19.11.2019 – Філія «Тернопільська ДЕД». Прийнято на роботу сторожем у Лановецьке ДРП по переведенню з філії «Збаразький райавтодор» (запис №46);

31.07.2020 – звільнений з роботи у зв`язку з переведенням в філію «Кременецька ДЕД» п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис №49);

02.03.2023 – ДП «Тернопільський облавтодор». Філія «Великоберезівицька ДЕД». Прийнятий на роботу сторожем філії в порядку з переведенням з філії «Кременецька ДЕД» (запис №52).

У архівній довідці трудового архіву Лановецької міської ради від 26.02.2021 № 65/06-06 зазначено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1982-1983, 1985-1986, 1987-1995 є відомості про відпрацьовані людинодні ОСОБА_2 у «ПП ім. Матросова».

У архівній довідці трудового архіву Лановецької міської ради від 26.02.2021 № 66/06-06 зазначено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1987-1995 є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 .

При цьому суд слушно зауважив, що відсутність інформації про вироблені вихододні в колгоспі за наявності трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з 1982-1983, 1985-1995 з трудового стажу позивача, оскільки право позивача на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії не може ставитись в залежність від виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо ведення кадрової документації, зокрема передання документів на архівне зберігання.

Щодо періодів роботи позивача з 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 15.03.1995, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд правильно врахував, що відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відтак суд підставно зазначив, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 дійшов висновку, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

В подальшому цей правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17 та від 11.10.2023 по справі №340/1454/21.

Тому, відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу даних про сплату страхових внесків за окремі періоди роботи позивача з 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025, за наявності в трудовій книжці відповідних записів про зазначений період роботи, не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування вказаного періоду до страхового стажу.

Крім цього, як зазначалося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Враховуючи вказане суд першої інстанції правильно вважав, що період роботи позивача з 01.08.2019 по 18.11.2019, з 19.11.2019 по 31.07.2020, з 02.03.2023 по 31.01.2025 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначено, що ним не зараховано до страхового стажу період з листопада 1987 по червень 1995 оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі.

Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі Інструкція № 162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, (далі Інструкція № 58) трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції № 58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Враховуючи вказане, суд підставно зауважив, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

При цьому, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахування страхового стажу. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві позивачем в його трудовій книжці дійсно не зазначені, однак суд правильно вказав, що відсутність інформації і зазначення інформації з порушенням порядку ведення трудової книжки це різні обставини, які мають різні наслідки. Крім того зазначені записи засвідчені печатками колгоспу, що свідчить про їх достовірність.

З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області безпідставно не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі у спірний період з урахуванням кількості відпрацьованих трудоднів, зазначених у трудовій книжці колгоспника і архівній довідці від 21.01.2021.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 03.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №500/2075/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко