Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №480/5622/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 480/5622/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 р. (постановлену суддею Шаповал М.М.) за заявою ОСОБА_1 , поданою в порядку ст. 383 КАС України, по справі № 480/5622/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 р., яке набрало законної сили, задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оформлену листом № 1800-0202-8/7802 від 13.02.2024 р. про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про перерахунок та доплату йому пенсії, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 10.11.2025 р. заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення відповідача на виконання рішення суду у справі № 480/5622/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 р. по справі № 480/5622/24 скасовано. Прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду задоволено, а саме: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області вчинені на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 р. у справі № 480/5622/24; зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 р. у справі № 480/5622/24, а саме повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про перерахунок та доплату пенсії, з урахуванням висновків, зазначених у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі № 480/5622/24; встановлено ГУ ПФУ в Сумській області місячний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 р. у справі № 480/5622/24.

Ухвалою суду від 31.03.2026 р. прийнято та визнано звіт ГУ ПФУ в Сумській області таким, що підтверджує виконання рішення суду від 26.08.2024 р. у справі № 480/5622/24.

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду, що полягає у здійсненні відповідачем повторного перерахунку пенсії без урахування висновків суду, викладених у рішенні від 26.08.2024 р. у справі № 480/5622/24, та фактичній відмові у проведенні перерахунку і доплати пенсії з 01.04.2020 р. у належному, на думку позивача, розмірі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 р. та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично незгоден з правильністю визначення відповідачем розміру пенсії за результатами подальшого перерахунку його пенсії, а не з протиправністю рішень, дій чи бездіяльності відповідача саме під час виконання рішення суду від 26.08.2024 у справі № 480/5622/24.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 р. у справі № 480/5622/24 відповідач рішенням про перерахунок пенсії позивача від 28.01.2026 р. визначив вид перерахунку "Згідно рішень суду", а підставою такого перерахунку зазначено рішення суду у справі № 480/5622/24 від 26.08.2024 р.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 17.02.2026 р. сформований відповідачем , вид перерахунку "Індивідуально (масовий) (у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму)", позивачу здійснено перерахунок пенсії, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, а не на виконання рішення суду у справі № 480/5622/24 від 26.08.2024 р.

Тобто, позивач фактично не погоджується з новим перерахунком його пенсії, який здійснений не на виконання рішення суду у справі № 480/5622/24 від 26.08.2024 р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 р. по справі № 480/5622/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін