Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №520/16660/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 р. Справа № 520/16660/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. (постановлену суддею Полях Н.А.) по справі № 520/16660/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2014 р., з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 р. по 12.01.2018 р. в нульовому розмірі; зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2014 р., з врахуванням заробітної плати в розмірі: за 2014 рік: червень - 9261,63 грн., липень - 7477,80 грн., серпень - 9722,31 грн., грудень - 867,14 грн.; за 2015 рік: січень - 867,13 грн., травень - 1699,86 грн., червень - 5120,95 грн., липень - 5921,87 грн., серпень - 3782,87 грн., вересень - 361,17 грн.; за 2016 рік: січень - 20659,12 грн., лютий - 25032,78 грн., березень - 26337,02 грн., квітень - 23074,52 грн., травень - 26503,56 грн., червень - 13519,80 грн., липень - 33374,72 грн., серпень - 29164,34 грн., вересень - 29666,30 грн., жовтень - 23519,66 грн., листопад - 21251,74 грн., грудень - 28830,76 грн.; за 2017 рік: січень - 26397,60 грн., лютий - 26453,16 грн., квітень - 12054,80 грн., жовтень - 3712,68 грн.; за 2018 рік: січень - 11182,42 грн. Одночасно позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 р. визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом та позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Позивачем подано заяву, в якій позивач просив визнати поважними причину пропуску строку для звернення до суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом та позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 р. по справі № 200/2275/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 р. у справі №200/2275/24, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у незарахувані ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2014 р. по 12.01.2018 р. у ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 28.11.2023 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 28.11.2023 р. повторно розглянути питання зарахування до страхового та пільгового стажу період роботи гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним підземним робочим днем з 01.06.2014 р. по 12.01.2018 р. у Публічному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Донбас», з урахуванням висновків суду.

Відповідач на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року повторно розглянув заяву про призначення пенсії по інвалідності та зараховано до страхового та пільгового стажу роботи за провідними підземними професіями період роботи з 01.06.2014 по 12.01.2018, та до заробітної плати вніс період роботи з 01.06.2014 по 12.01.2018 нулями, мотивуючи тим, що відсутня інформація про нараховану заробітну плату, сплачені внески.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вих. № 0500-0301-8/53577 від 18.05.2026 р. представнику позивача повідомлено, що листом вих. № 0500-0202-8/25605 від 21.03.2025 р. на адресу представника позивача надавалась інформація про результати виконання, покладених рішенням суду зобов`язань та пропонувалось узгодити подальші дії, проте, відповіді не отримано.

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2014 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення “Голдер проти Великої Британії” від 21.02.1975 р., “Жоффр де ля Прадель проти Франції” від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 р. у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії: для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 р. у справі № 160/2250/24, від 01.07.2025 р. у справі № 420/23756/24, від 10.02.2026 р. у справі № 560/18689/24.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області протиправно проведено розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2014 р., з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 р. по 12.01.2018 р. в нульовому розмірі, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2014 р., з врахуванням заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з вказаним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 16.06.2026 р., тобто, позивачем пропущено визначений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду з цим позовом за період з 01.06.2014 р. до 15.12.2025 р.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову ОСОБА_1 з позовними вимогами за період з 01.06.2014 р. до 15.12.2025 р.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що з позовними вимогами в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 р. по 12.01.2018 р. в нульовому розмірі та зобов`язння Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за період з 16.12.2025 р. по 16.06.2026 р. позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 16.12.2025 р. по 16.06.2026 р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали в частині повернення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 р. по 12.01.2018 р. в нульовому розмірі та зобов`язння Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за період з 16.12.2025 р. по 16.06.2026 р. порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування в цій частині ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. з направленням справи в скасованій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 205, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. по справі № 520/16660/26 - скасувати в частині повернення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за період з 16.12.2025 р. по 16.06.2026 р.

Справу № 520/16660/26 в скасованій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін