Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №580/7579/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року справа № 580/7579/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Південого міжрегіонального управління Державної міграційної служби, про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (ЦПМУ ДМС), яке викладене в листі відповідача від 22.05.2026 р. №3501.4-4848/35.1-26, щодо відмови у прийнятті від позивача ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документу про припинення громадянства російської федерації;

-зобов`язати Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЦПМУ ДМС) прийняти декларацію ОСОБА_1 від 05.11.2025 р. про відмову від іноземного громадянства, а також надіслати до Державної міграційної служби України висновок про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 разом із поданою позивачем декларацією про відмову від іноземного громадянства замість документу про припинення громадянства російської федерації від 05.11.2025 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач протиправно відмовив прийняти від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства, замість документа про припинення громадянства російської федерації, оскільки відмовитись від такого іноземного громадянства позивач не може, так як існують незалежні від неї обставини, що перешкоджають отриманню документа про припинення російського громадянства, а саме: нездійснення процедури припинення громадянства консульствами російської федерації внаслідок припинення їх діяльності в Україні.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.07.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначає,що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 580/13406/25, ЦПМУ ДМС повторно опрацювало заяву представника позивача від 05.11.2025 № 05-11/3 про надання адміністративної послуги щодо реєстрації декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства рф та за результатами її розгляду надіслано представнику позивача відповідь від 22.05.2026 № 3501.4-4848/35.1-26. У відзиві представник стверджує, що саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Від дати набуття громадянства України (19.03.2021) ОСОБА_1 не звертався до уповноваженого органу рф з клопотанням про припинення іноземного громадянства, тобто особисто не вчиняв дій, спрямованих на припинення громадянства рф.

Ураховуючи викладене, правові підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства у ОСОБА_1 відсутні.

Для завершення процедури набуття громадянства України ОСОБА_1 необхідно до ЦПМУ ДМС подати документ про припинення громадянства рф.

Крім того у відзиві зазначає, що припинення діяльності закордонних дипломатичних установ рф на території України не впливає на здійснення російськими уповноваженими органами процедури припинення російського громадянства, отже не може вважатися незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення громадянства рф.

Процедура припинення громадянства рф за ініціативою особи здійснюється на території рф та у третіх країнах де діють дипломатичні представництва та консульські установи рф.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) народився у м. Черкаси.

У 2014 році позивач повернувся з російської федерації до України, де з того часу постійно проживає.

01.11.2018 р. ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 , а згідно довідки Управління ДМСУ у Черкаській області від 05.11.2022 місцем постійного проживання позивача є АДРЕСА_1 .

Після цього позивач звернувся до Управління ДМС у Черкаській області з метою набуття громадянства України.

29.04.2021 начальником управління ДМСУ У Черкаській області було видано довідку за №171/21 про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України.

Позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України від 03.06.2021 серії № НОМЕР_2 , строк дії якого продовжено 05.02.2025, терміном на 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

З метою отримання паспорту громадянина України 05.11.2025 ОСОБА_1 заповнено та подано до Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС (надалі — відповідач або ЦПМУ ДМС) через свого представника декларацію про відмову від іноземного громадянства країни-агресора (форма 45).

Представник позивача подав відповідачу заяву від 05.11.2025 №05-11/3, де повідомив, що з незалежних від нього причин клієнт (позивач) не зміг завершити процедуру виходу з російського громадянства у 2022 році, оскільки брав участь в складі місцевої ТРО під час початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

За результатами розгляду вказаної заяви про реєстрацію декларації (форми 45) ЦПМУ ДМС листом від 10.11.2025 №3501.4-9268/35.1-25 повідомило позивача, що оскільки від дати набуття ним громадянства України - 19.03.2021 р. - позивач не звернувся до уповноваженого органу РФ клопотанням про відмову від громадянства, підстави для прийняття такої декларації відсутні.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №580/13406/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнати протиправною бездіяльність Центрально-Південного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби щодо розгляду заяви адвоката Пилипенка Р.Б. від імені ОСОБА_1 від 05.11.2025 №05-11/3 про надання адміністративних послуг та зобов`язати його порядку, межах і спосіб, визначених законом, повторно її розглянути та прийняти обгрунтоване рішення.

29.05.2026 відповідач на електронну пошту представника позивача надіслав лист вих. №3501.4-4848/35.1-26 від 22.05.2026, де повідомив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №580/13406/25 прийнято рішення про відмову у прийнятті до реєстрації декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства.

Зі змісту листа вбачається, що відповідач не врахував обставин, зазначених у декларації, зокрема того, що відповідно до законодавства України підставою для подання декларації є, серед іншого, нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом № 2235.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2235 громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Положенням ст. 6 Закону № 2235 закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Приписами ч. 1 ст. 8 Закону № 2235 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2235 передбачено, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства на іноземця покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства. Водночас, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від особи причин, іноземець подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

За правилами абзаців 12, 13 ст. 1 Закону № 2235:

зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Згідно з абзацом 16 ст. 1 Закону № 2235 декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235 особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Зразок декларації про відмову від іноземного громадянства затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715 Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку (далі - Наказ № 715).

Відповідно до затвердженого Наказом № 715 зразка, заявник має зазначити в декларації строк, установлений законодавством іноземної держави, протягом якого заявник не отримав документ про припинення громадянства цієї держави.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї документів, 05.11.2025 ОСОБА_1 заповнено та подано до ЦПМУ ДМС через свого представника декларацію про відмову від іноземного громадянства країни-агресора (форма 45).

Представник позивача подав відповідачу заяву від 05.11.2025 №05-11/3, де повідомив, що з незалежних від нього причин клієнт (позивач) не зміг завершити процедуру виходу з російського громадянства у 2022 році, оскільки брав участь в складі місцевої ТРО під час початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

29.05.2026 відповідач на електронну пошту представника позивача надіслав лист вих. №3501.4-4848/35.1-26 від 22.05.2026, де повідомив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №580/13406/25 прийнято рішення про відмову у прийнятті до реєстрації декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства.

У листі ЦПМУ ДМС вих. №3501.4-4848/35.1-26 від 22.05.2026 зазначено підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, а саме: «відповідно до частини статті 8 Закону, особи, які взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, зобов`язані подати документ про припинення громадянства іноземної держави, виданий уповноваженим органом такої держави, або декларацію про відмову від іноземного громадянства виключно у випадках наявності незалежних від особи причин неотримання такого документа.

При цьому, законодавством визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких можливе подання декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства.

Факти, наведені у заяві, щодо припинення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацію (далі -рф), введення воєнного стану, неможливості виїзду до рф, а також особистих обставин заявника, були предметом розгляду піж час прийняття попереднього рішення та не спростовують відсутності документального підтвердження звернення заявника до уповноважених органів рф із клопотанням про припинення громадянства рф.

Крім того, припинення діяльності дипломатичних установ рф на території України саме по собі не свідчить про відсутність можливості реалізації процедури виходу з громадянства через дипломатичні установи російської федерації в інших державах або на території російської федерації.

Також повідомляємо, що надані заявником пояснення не підтверджують наявності передбачених законом незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства в розумінні статті 1 Закону.

Ураховуючи викладене, правові підстави для прийняття декларації про відмову від громадянства рф у ОСОБА_1 відсутні...».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і триває на час розгляду справи.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.

Визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.

Викладене вище свідчить про те, що позивачем вчинялися необхідні дії з метою припинення громадянства російської федерації, однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.

Як вже зазначалось, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.

З огляду на обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки позивач позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 9 та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України», у разі якщо іноземець не може отримати документ про припинення іноземного громадянства з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з нездійсненням процедури припинення, він має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Закон прямо передбачає таку можливість, і додаткового нормативного обов`язку особи вживати заходів щодо звернення до органів іноземної держави через третю країну не встановлено.

При цьому суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують факт нездійснення процедури припинення громадянства. Законодавець виходив із припущення, що в умовах зовнішньополітичного конфлікту та перешкод у доступі до компетентних органів іноземної держави, достатньою підставою є сама об`єктивна неможливість реалізувати процедуру, встановлену законодавством цієї держави.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства у спосіб, передбачений законом, за наявності об`єктивних і незалежних від неї причин, які унеможливлюють виконання зобов`язання щодо подання документа про припинення громадянства рф. Факт нездійснення процедури підтверджується як змістом поданої декларації, так і матеріалами справи, зокрема загальновідомими відомостями про відсутність функціонування консульських установ рф в Україні.

Наведене свідчить про безпідставність висновку відповідача щодо відсутності у позивача правових підстав для подання декларації. Суд вважає, що відмова ЦПМУ ДМС у прийнятті декларації про відмову від громадянства є такою, що не відповідає положенням чинного законодавства, є необґрунтованою, суперечить меті правового регулювання і порушує права позивача.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов`язати Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняти декларацію ОСОБА_1 від 05.11.2025 про відмову від іноземного громадянства, а також надіслати до Державної міграційної служби України висновок про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 разом із поданою позивачем декларацією про відмову від іноземного громадянства замість документу про припинення громадянства російської федерації від 05.11.2025.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, яке викладене в листі відповідача від 22.05.2026 №3501.4-4848/35.1-26 про відмову у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документу про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язати Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняти декларацію ОСОБА_1 від 05.11.2025 про відмову від іноземного громадянства та надіслати до Державної міграційної служби України висновок про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 разом із поданою декларацією про відмову від іноземного громадянства замість документу про припинення громадянства російської федерації від 05.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 18.09.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО