Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №560/17451/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17451/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №79983112 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №560/6246/25 здійснив з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 №ХС51505. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 склав 20930,00 грн, а сума доплати за період з 01.02.2023 по 30.09.2026 визначена у розмірі 133137,50 грн.

Позивач вказує, що виплата нарахованих сум здійснювалась частково в межах виділених бюджетних коштів. Зокрема, у березні-червні 2026 року ОСОБА_1 здійснювались виплати як частини сум за минулий час, так і частини сум пенсії, перерахованої на виконання судового рішення. Посилаючись на бюджетне законодавство та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, позивач вважає, що невиплата всієї нарахованої суми зумовлена відсутністю необхідного бюджетного фінансування та не залежить від волевиявлення територіального органу Пенсійного фонду України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2026 відкрито провадження в цій справі, судове засідання призначено на 18.09.2026.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що рішення суду передбачало не лише проведення перерахунку, а й виплату пенсії, однак фактично пенсія продовжувала виплачуватися у попередньому розмірі, у зв`язку з чим заборгованість за виконавчим документом продовжувала збільшуватися. Також відповідач вказує, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови Порядок №821 вже втратив чинність унаслідок набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/51895/25.

У судове засідання, призначене на 18.09.2026, учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, суд вважає, що справу №560/17451/26 необхідно розглянути без участі учасників справи за наявними матеріалами справи у письмовому проваджені.

Згідно з приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №560/6246/25, яке набрало законної сили 08.12.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 №ХС51505 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

08.01.2026 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №560/6246/25.

Постановою державного виконавця від 14.01.2026 відкрито виконавче провадження №79983112 та зобов`язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду у спосіб та порядку, встановлені виконавчим документом.

На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки від 21.03.2025 №ХС51505. Розмір пенсії після проведеного перерахунку станом на 01.02.2023 склав 20930,00 грн.

У березні-червні 2026 року позивачем здійснено окремі часткові виплати на виконання судового рішення. Так, у березні 2026 року виплачено 101,00 грн та 982,00 грн, у квітні - 100,00 грн та 1776,69 грн, у травні - 100,00 грн та 780,00 грн, у червні - 132,00 грн та 936,00 грн.

12.06.2026 до Відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача, в якій зазначено, що рішення суду в частині виплати пенсії у перерахованому розмірі фактично не виконується.

13.08.2026 до державного виконавця надійшло повідомлення боржника щодо стану виконання судового рішення. За результатами перевірки державним виконавцем встановлено, що перерахунок пенсії проведено, проте фактична виплата здійснюється у попередньому розмірі, а розмір заборгованості за виконавчим документом за період з 01.02.2023 по 31.07.2026 становить 118332,20 грн.

17.08.2026 державним виконавцем складено акт про невиконання судового рішення у повному обсязі.

Постановою державного виконавця від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №79983112 на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404-VIII виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, визначена статтею 75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, обов`язковою умовою застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд враховує, що резолютивною частиною рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №560/6246/25 на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області покладено два взаємопов`язані обов`язки: здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі визначеної судом довідки та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Матеріали справи підтверджують, що перерахунок пенсії позивачем проведено.

Разом з тим, проведення самого перерахунку та визначення суми, яка підлягає виплаті, не свідчать про повне виконання рішення суду, оскільки його резолютивна частина прямо передбачає також обов`язок провести виплату пенсії у перерахованому розмірі.

Наведені позивачем відомості підтверджують лише здійснення окремих часткових виплат. Натомість доказів виплати ОСОБА_1 всієї визначеної за результатами перерахунку суми матеріали справи не містять.

Більше того, станом на 31.07.2026 заборгованість за виконавчим документом становила 118332,20 грн та продовжувала збільшуватися у зв`язку з виплатою пенсії не у розмірі, визначеному внаслідок проведеного на виконання рішення суду перерахунку.

Отже, станом на 17.08.2026 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №560/6246/25 залишалося невиконаним у частині фактичної виплати перерахованого розміру пенсії та погашення утвореної заборгованості.

Щодо доводів позивача про відсутність бюджетного фінансування та застосування Порядку №821 суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Разом з тим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін; постанова апеляційного суду набрала законної сили 08.06.2026.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, з 08.06.2026 постанова Кабінету Міністрів України №821 втратила чинність, а тому на дату винесення оскаржуваної постанови державного виконавця - 17.08.2026 - її положення не могли бути правовою підставою для невиконання судового рішення в частині фактичної виплати пенсії.

При цьому здійснення позивачем окремих виплат у березні-червні 2026 року свідчить про часткове виконання судового рішення, однак не змінює того факту, що на дату прийняття оскаржуваної постанови рішення у повному обсязі виконане не було.

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» також не впливає на оцінку правомірності спірної постанови, оскільки постанова №1046 прийнята 19.08.2026, тобто після винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 17.08.2026.

Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці виходячи з фактичних обставин та правового регулювання, які існували на момент його прийняття.

Суд також зазначає, що сама по собі наявність бюджетних обмежень не є безумовним доказом поважності причин невиконання судового рішення. Для визнання таких причин поважними боржник повинен підтвердити конкретними доказами існування об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які унеможливлювали виконання рішення, а також вжиття ним усіх залежних від нього заходів для його виконання.

У цій справі позивач посилається на загальні положення бюджетного законодавства та здійснення окремих часткових виплат, однак матеріали справи не містять належних доказів того, що станом на 17.08.2026 ним були вжиті всі залежні від нього заходи для забезпечення повної виплати перерахованої пенсії та погашення заборгованості.

Не містять матеріали справи й доказів надання позивачу відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу чи порядку його виконання або інших судових рішень, які б змінювали обсяг покладеного на нього виконавчим документом обов`язку.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, проведення перерахунку, здійснення окремих часткових виплат та намір здійснити виплату решти коштів у майбутньому не є тотожними фактичному виконанню рішення суду у повному обсязі.

Суд враховує також тривалість невиконання рішення. Виконавче провадження відкрито 14.01.2026, тоді як станом на 17.08.2026, тобто більш ніж через сім місяців після його відкриття, судове рішення у повному обсязі виконане не було.

За таких обставин суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не забезпечило виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №560/6246/25 у повному обсязі та не довело наявності поважних причин такого невиконання.

Тому державний виконавець, встановивши факт невиконання рішення суду та відсутність належно підтверджених поважних причин його невиконання, мав передбачені статтями 63, 75 Закону №1404-VIII підстави для накладення на боржника як юридичну особу штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Відтак постанова державного виконавця від 17.08.2026 у виконавчому провадженні №79983112 про накладення штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а підстави для її скасування відсутні.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, а доводи позивача не спростовують встановленого факту неповного виконання судового рішення та не підтверджують наявності поважних причин його невиконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - відмовити повністю.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)

Головуючий суддя Є.В. Печений