Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №420/23447/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23447/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №80101144 від 20.07.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача зазначає, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80101144 від 27.01.2026 року Головним управлінням листом № 1500-0405-5/18887 від 06.02.2026 року повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 по справі № 420/31204/25.

Як вказує представник позивача, всупереч отриманої інформації щодо повного виконання рішення суду, старшим державним виконавцем винесено постанову ВП №80101144 від 20.07.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

За твердженням представника позивача, станом на день подання даної позовної заяви до суду заборгованість, яка утворилась після виконання рішення суду по справі №420/31204/25, становить – 855583,69 грн.

Представник позивача вказує, що нарахована доплата пенсії за період з 01.02.2022 по 31.07.2026 в сумі 855583,69 грн буде виплачена після виділення Головному управлінню відповідних коштів. Як вказує представник позивача, виділення коштів для виплати не залежить від Головного управління.

На переконання представника позивача, у зв`язку з наведеним, постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №80101144 від 20.07.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн є протиправною.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Станом на день розгляду справи, від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відзиву на позовну заяву не надходило.

Стислий виклад пояснень третьої особи.

Станом на день розгляду справи, від ОСОБА_1 , пояснень до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.08.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 , відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами письмового провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження ВП №80101144.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа від 26.08.2026, судом отримано повідомлення про доставлення до електронного кабінету Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:

адміністративного позову 30.07.2026 о 22 год. 32 хв.;

ухвали про відкриття провадження від 24.08.2026 у справі №420/23447/26 24.08.2026 о 15 год. 33 хв.

Окрім того, довідкою про доставку електронного листа від 27.08.2026 підтверджено, що до електронного кабінету Криса П.С. доставлено:

адміністративний позов – 26.08.2026;

ухвалу про відкриття провадження у справі - 26.08.2026.

За приписами ч.4. ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням наведеного та 15-денного строку для подання відзиву, що встановлений судом в ухвалі суду від 24.08.2026, з урахуванням приписів ст.120 КАС України, останній день для подання відзиву – 09.09.2026.

Водночас, відповідач станом на день розгляду справи відзив на позов не надав, клопотання щодо продовження строку для подання відзиву – не надав.

Третя особа також не скористалась правом на надання відповідних пояснень у справі.

З урахуванням наведеного, суд вирішує справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами по суті справи та наявними в матеріалах справи доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №420/31204/25, яке набрало законної сили 25.11.2025:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року, з 01.07.2025 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року, з 01.07.2025 року пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру на підставі Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

10 грудня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/31204/25.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підставі виконавчого листа від 10.12.2025 №420/31204/25, відкрито виконавче провадження ВП №80101144.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 06.02.2026 №1500-0405-5/18887 направило відповідачу лист про виконання рішення суду, в якому зазначило, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 по справі № 420/31204/25, яке набрало законної сили 25.11.2025, ОСОБА_1 19.01.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022, з 01.02.2023 та з 01.07.2025. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 73512,70 грн.

У вказаному листі зазначено, що сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/31204/25 за період з 01.02.2022 до 31.01.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 572887,27 грн і за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 в сумі 47116,07 грн (поточна заборгованість) та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Крім цього, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відповідача, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

20 липня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення штрафу від 20.07.2026 ВП №80101144, якою, у зв`язку з невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №420/31204/25, накладено на позивача штраф у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення вказано, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною. Отже, з 08.06.2026 (дати набрання законної сили рішенням у справі № 320/51895/25) Порядок № 821 втратив чинність та не підлягає застосуванню.

У вказаній постанові зазначено, що з наведеної дати в Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відсутня будь-яка правова підстава застосовувати до виплати пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної та відстроченої виплати.

В тексті постанови від 20.07.2026 ВП №80101144 зазначено, що з 08.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язане здійснювати виплату пенсії щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону № 2262-XII, а також виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі.

За висновком державного виконавця, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надало належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії с лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили. Отже, незважаючи на наявний обов`язок виконати судове рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи прийняту постанову про накладення штрафу протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

За змістом частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, обов`язковими передумовами накладення штрафу є не лише встановлення факту невиконання рішення у визначений строк, а й з`ясування відсутності поважних причин такого невиконання. Відповідальність за статтями 63, 75 Закону №1404-VIII настає тоді, коли боржник мав реальну можливість виконати рішення, однак не вжив залежних від нього заходів для цього. Сам факт неповного виконання рішення не є достатнім для накладення штрафу без установлення та належного мотивування цієї обставини.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 31.05.2022 у справі №360/940/20. Верховний Суд виходив із того, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може автоматично вважатися невиконанням без поважних причин, а накладення штрафу за таких обставин саме по собі не забезпечує отримання стягувачем бюджетних коштів.

У постанові від 13.11.2025 у справі №260/9788/23 Верховний Суд також погодився з висновком про те, що невиплата перерахованих сум пенсії за відсутності виділення Пенсійним фондом України коштів для їх виплати та без фактичного перерахування коштів територіальному органу може бути зумовлена незалежними від боржника причинами, які є поважними у розумінні статей 63 та 75 Закону №1404-VIII. Водночас така оцінка має надаватися з урахуванням конкретних доказів у кожному виконавчому провадженні.

Судом установлено, що рішення від 24.10.2025 у справі №420/31204/25 складається з двох взаємопов`язаних елементів: здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та виплати пенсії у перерахованому розмірі.

Позивач 19.01.2026 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з визначених судовим рішенням дат, установив її розмір у сумі 73512,70 грн та обчислив належні до виплати суми. Розрахунком на доплату підтверджено нарахування за період з 01.02.2022 по 31.01.2026 суми 572887,27 грн, а за лютий 2026 року - 47116,07 грн. Відомості щодо судового рішення та нарахованої заборгованості внесені до інформаційної системи Пенсійного фонду України, що підтверджується наданим позивачем витягом (скриншотом) з Реєстру судових рішень.

Отже, позивач виконав рішення суду в частині проведення перерахунку та визначення належної стягувачу суми. Водночас рішення в частині фактичної виплати нарахованої заборгованості у повному обсязі виконано не було. Тому доводи позивача про повне виконання судового рішення суд відхиляє.

Разом із тим предметом цієї справи є не встановлення факту повного виконання рішення у справі №420/31204/25, а перевірка наявності передбачених законом підстав для застосування до позивача штрафу станом на 20.07.2026.

На час проведення перерахунку, повідомлення державного виконавця листом від 06.02.2026 №1500-0405-5/18887 та спливу встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження строку діяв Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втратив чинність з 08.06.2026.

Суд погоджується з державним виконавцем у тому, що після 08.06.2026 постанова Кабінету Міністрів України №821 не могла бути самостійною правовою підставою для подальшого відстрочення або пропорційної виплати заборгованості. Проте втрата чинності цим нормативно-правовим актом не спростовує обставин, що склалися під час його дії, не свідчить про автоматичне надходження необхідного фінансування до територіального органу Пенсійного фонду України та сама по собі не доводить, що станом на 20.07.2026 позивач мав фактичну можливість одноразово виплатити нараховану заборгованість.

Наданий позивачем план доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на 2026 рік передбачає окремий, обмежений обсяг коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Водночас матеріали справи не містять доказів надходження до позивача коштів саме для повного виконання рішення у справі №420/31204/25 чи можливості самостійно змінити бюджетне призначення коштів та спрямувати їх на виплату ОСОБА_1 .

При цьому відповідач, попри отримання ухвали про відкриття провадження та витребування матеріалів виконавчого провадження, не подав до суду ані відзиву, ані матеріалів ВП №80101144. З наявних у справі доказів не вбачається, що перед накладенням штрафу державний виконавець витребував у позивача актуальні після 08.06.2026 відомості про фінансування, рух рішення в Реєстрі, черговість виплати, отримані бюджетні асигнування чи звернення до Пенсійного фонду України, надав строк для подання таких відомостей та перевірив фактичну можливість територіального органу здійснити виплату.

Посилання в оскаржуваній постанові на ненадання доказів внесення інформації до автоматизованої бази даних також не узгоджується з установленими судом обставинами, оскільки наявний у матеріалах справи витяг із Реєстру судових рішень підтверджує облік рішення і нарахованих сум. Відповідач доказів, які б ставили під сумнів достовірність цих відомостей, не надав.

Саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення. Однак відповідач не довів, що позивач мав у своєму розпорядженні необхідні кошти або іншу реальну можливість виконати рішення в частині виплати, але без поважних причин цього не зробив. Не доведено й того, що перед застосуванням штрафу державний виконавець здійснив достатню та актуальну перевірку причин невиконання рішення.

За таких обставин висновок державного виконавця про невиконання рішення суду саме без поважних причин є передчасним і не ґрунтується на достатніх доказах. Оскаржувана постанова не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним пунктами 3 і 8 частини другої статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Суд окремо наголошує, що скасування постанови про накладення штрафу не означає визнання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №420/31204/25 виконаним у повному обсязі та не припиняє обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми. Таке скасування свідчить лише про недоведеність на дату прийняття оскаржуваної постанови необхідної умови для застосування штрафу - відсутності поважних причин невиконання.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2023 у справі №815/4246/17, якщо оскарження рішення державного виконавця, не є «компетенційним спором» (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції суб`єкта владних повноважень.

При зверненні одного суб`єкта владних повноважень до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (як суб`єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов`язку звернення до суду (як суб`єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (пункт 5 частини 1 статті 19 КАС України).

Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має належати до повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.

У цьому зв`язку державний орган може бути стороною і звертатися до суду, проте адміністративний позов має свої особливості, зумовлені власне завданнями адміністративного судочинства.

У таких спорах, позивач має право на відшкодування судових витрат у повному обсязі, без обмежень, встановлених ч.2 ст.139 КАС України.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час звернення до суду захищало свої порушені права як боржника у виконавчому провадженні ВП №80101144, не здійснювало у спірних правовідносинах жодних публічно-владно управлінських функцій та спір не пов`язаний із виконанням або невиконанням управлінням таких функцій.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, наявні підстави для стягнення судового збору з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.2, 9, 139, 205,241-246, 262, 268, 269, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницького Богдана, буд. 34, м. Одеса, Одеська обл., 65605, код ЄДРПОУ 45862901), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №80101144 від 20.07.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.287 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО