Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №420/25419/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25419/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010 на посаді лікаря-анестезіолога (кардіолога) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації); та на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону), до стажу роботи у подвійному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 06.06.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010 на посаді лікаря-анестезіолога (кардіолога) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації); та на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону) до стажу роботи у подвійному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, з 07.11.2006 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів трудової книжки позивач у період з 01.12.2000 працювала у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово медичний клінічний центр Південного регіону) лікарем-анестезіологом (кардіологом) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації), та з 01.08.2007 переведена лікарем-анестезіологом відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії , анестезіології, реанімації звільнена із займаної посади. та детоксикації. Згідно розрахунку страхового стажу, органом ПФУ період роботи з 01.12.2000 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу позивача у подвійному розмірі. Однак, період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010, який становить 6 років 5 місяців, протиправно зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі.

06.06.2025 позивачка, через свого представника, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила зарахувати період з 01.01.2004 по 31.05.2010 до її страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії, та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії. Відповідач листом від 23.06.2025 відмовив у зарахуванні до страхового стажу вказаного у заяві періоду роботи в подвійному розмірі, зазначивши, що зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Одеській області у проведенні перерахунку пенсії протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.08.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

Відповідач 19.08.2025 року надав до суду відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, з 07.11.2006 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно записів трудової книжки позивачка у період з 01.12.2000 працювала у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово медичний клінічний центр Південного регіону) лікарем-анестезіологом (кардіологом) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації), та з 01.08.2007 переведена лікарем-анестезіологом відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації. 17.05.2010 року була звільнена із займаної посади.

Згідно розрахунку страхового стажу, органом ПФУ період роботи з 01.12.2000 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу позивачки у подвійному розмірі. Однак, період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010, який становить 6 років 5 місяців, протиправно зараховано до страхового стажу позивачки в одинарному розмірі.

06.06.2025 позивачка, через свого представника, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила зарахувати період з 01.01.2004 по 31.05.2010 до її страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії, та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Відповідач листом від 23.06.2025 відмовив у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 вказаного у заяві періоду роботи в подвійному розмірі, зазначивши, що зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася до суду з даним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 цього Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як передбачено ч.4 цієї статті, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим же Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788-ХІІ.

Як уже встановлено судом, спірним між сторонами стало, зокрема, питання щодо зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи позивачки з 01.01.2004 по 31.05.2010.

За ст.60 Закону №1788-ХІІ ( в редакції станом на спірний період) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або ж хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних та реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у псіхіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.

У цьому контексті, необхідно звернути увагу, що за п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-III, інфекційними хворобами є розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками, продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

У відповідності до вимог ст.7 Закон №1645-III, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених ст.ст.22, 27 та 31 Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Із роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010р. №05.03-18-54/973 слідує те, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або ж відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

За таких обставин, стаж роботи в інших інфекційних закладах (відділеннях) має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено ст.60 Закону №1788-XII.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.12.2021р. у справі №688/2916/17.

Так, з наданого ГУ ПФУ в Одеській області розрахунку стажу вбачається те, що страховий стаж позивачки складає до 01.01.2004 - 44 роки 00 місяців 27 днів, та після 01.01.2004 – 6 років 05 місяців 0 днів. Разом із тим, відповідач фактично і не заперечує наявність у позивачки стажу роботи за спірний період (на займаних посадах), втім заперечує відносно його подвійного зарахування, посилаючись на те, що після 01.01.2004 правові підстави для цього відсутні.

Суд зазначає, що абзац 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, як загальновідомо, редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону №1788-XII та жодним чином не зупиняє дію її приписів.

З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що передбачене ст.60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, від 23.01.2019р. у справі №485/103/17, від 04.12.2019р. у справі №689/872/17 та від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або ж множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов висновку, що пенсійний орган безпідставно не зарахував позивачці в подвійному розмірі її стаж роботи за спірний періоди роботи. Доводи відповідача, щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди з 01.01.2004р. суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Отже слід визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010 на посаді лікаря-анестезіолога (кардіолога) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації); та на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону), до стажу роботи у подвійному розмірі, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 06.06.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010 на посаді лікаря-анестезіолога (кардіолога) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації); та на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону) до стажу роботи у подвійному розмірі.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010 на посаді лікаря-анестезіолога (кардіолога) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації); та на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону), до стажу роботи у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 06.06.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2010 на посаді лікаря-анестезіолога (кардіолога) відділення кардіореанімації клініки (анестезіології та реанімації); та на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації у 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (з 01.12.2006 переформовано у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону) до стажу роботи у подвійному розмірі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА