Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №320/61463/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року справа №320/61463/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (адреса АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (адреса АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від № 136/п від 10.06.2025 року «Про відмову в наданні компенсації за знищені об`єкти», оформлене Протоколом №55 від 10.06.2025, в частині відмови у наданні компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна:

МИТЬКО СВІТЛАНІ МИКОЛАЇВНІ, за заявою №ЗВ-11.04.2025-187342 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 36/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_7 (з 27.06.2025 змінила прізвище на ДРОЗДОВСЬКА) – за заявою №ЗВ-11.04.2025-187343 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 37/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_8 (за заявою №ЗВ-11.04.2025-187190 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 27/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_9 (за заявою №ЗВ-11.04.2025-187212 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 83,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_8 )

ОСОБА_10 (за заявою №ЗВ-10.04.2025-186949 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 65,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_9 )

ОСОБА_11 (за заявою №ЗВ-10.04.2025-186940 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 63,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_10 .

-Зобов`язати Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України) прийняти рішення про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна:

МИТЬКО СВІТЛАНІ МИКОЛАЇВНІ - за знищений об`єкт нерухомості 36/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , шляхом видачі житлового сертифіката;

ОСОБА_12 - за знищений об`єкт нерухомості - 37/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , шляхом надання грошових коштів для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку;

ОСОБА_8 за знищений об`єкт нерухомості 27/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , шляхом видачі житлового сертифіката;

ОСОБА_9 за знищений об`єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 83,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_8 , шляхом видачі житлового сертифіката;

ОСОБА_10 за знищений об`єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 65,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_9 , шляхом видачі житлового сертифіката;

ОСОБА_11 за знищений об`єкт нерухомості житловий будинок загальною площею 63,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_10 , шляхом видачі житлового сертифіката.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Позиція позивачів обґрунтована тим, що позивачі є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 307,4 кв. м, що підтверджується технічним паспортом від 04.02.2020 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.05.2024. У березні 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації будинок був повністю знищений пожежею, яка виникла після потрапляння ворожого боєприпасу, що підтверджується витягом із технічного звіту від 12.07.2022. При цьому 7/200 частин будинку залишалися неоформленими спадкоємцями попереднього співвласника, у зв`язку з чим позивачі не могли подати заяви на отримання компенсації за знищений будинок за програмою єВідновлення. Тому у 2025 році за спільною згодою та на підставі нотаріально посвідчених заяв усіх зареєстрованих співвласників, які сукупно володіли 193/200 частинами будинку, позивачі здійснили виділ у натурі належних їм часток. На підставі технічної документації державний реєстратор відкрив нові розділи в Державному реєстрі речових прав та зареєстрував чотири окремі житлові будинки: будинок площею 89,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_7 , співвласниками якого є ОСОБА_13 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; будинок площею 83,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_8 , власником якого є ОСОБА_4 ; будинок площею 65,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_9 , власником якого є ОСОБА_5 ; будинок площею 63,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_10 , власником якого є ОСОБА_6 . Водночас розділ у Державному реєстрі речових прав щодо неоформлених 7/200 частин будинку залишився відкритим, що, як зазначають позивачі, дає можливість спадкоємцям попереднього співвласника оформити право власності на цю частку. 10.04.2025 позивачі додатково замовили технічні звіти щодо результатів обстеження та оцінки технічного стану і експлуатаційної придатності новостворених житлових будинків 10/3, 10/4, 10/5 та 10/6, у яких зазначено, що вони були зруйновані внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Після виділу позивачі подали через портал «Дія» заяви про надання компенсації за знищене нерухоме майно. 10.06.2025 у додатку «Дія» з`явилися повідомлення про відхилення поданих заяв з підстав виявлення недостовірних даних. Оскільки в повідомленнях не було зазначено, які саме дані вважаються недостовірними, позивачі звернулися до відповідача із запитами про надання письмового рішення із зазначенням причин відмови. З отриманих відповідей позивачам стало відомо, що рішенням комісії виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 10.06.2025 № 136/п їм відмовлено у наданні компенсації у зв`язку з виявленням недостовірних даних, а саме через виділ у натурі частки з об`єкта нерухомого майна без згоди іншого співвласника, частка якого не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав. При цьому копії рішення № 136/п надавалися позивачам неодноразово, однак у випадках, коли воно було надано, містило лише загальну фразу про відмову через виявлення недостовірних даних без зазначення конкретних даних, які визнано недостовірними, та причин такої відмови. Водночас отримані позивачами редакції протоколу комісії № 55 від 10.06.2025 відрізнялися за змістом: лише одна з них містила зазначені комісією причини відмови. Таким чином, позивачі зазначають, що відмова у наданні компенсації ґрунтується на рішенні комісії від 10.06.2025 № 136/п, оформленому протоколом № 55, а підставою для відмови визначено виділ у натурі частки без згоди співвласника, частка якого не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав. 10.09.2025 ОСОБА_6 подала заперечення в порядку адміністративного оскарження рішення комісії. Листом від 10.10.2025 № 01-04/5941 відповідач залишив оскаржуване рішення без змін, повторно пославшись на відсутність згоди іншого співвласника при виділі. Позивачі вважають рішення комісії відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

06.02.2026 скеровано письмовий відзив.

Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі.

Зазначає, що позивачі є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 307,4 кв. м, який у березні 2022 року був повністю знищений внаслідок пожежі після потрапляння ворожого боєприпасу. При цьому 7/200 частин будинку залишалися неоформленими спадкоємцями попереднього співвласника. У 2025 році позивачі за спільною згодою на підставі нотаріально посвідчених заяв усіх зареєстрованих співвласників здійснили виділ у натурі своїх часток із спільної часткової власності. На підставі технічної документації державний реєстратор відкрив нові розділи у Державному реєстрі речових прав та зареєстрував чотири окремі житлові будинки з окремими адресами. Після виділу позивачі подали через портал «Дія» заяви про надання компенсації за знищене нерухоме майно. 10.06.2025 у додатку «Дія» з`явилися повідомлення про відхилення заяв з підстав виявлення недостовірних даних. У зв`язку з відсутністю в повідомленнях конкретизації таких даних позивачі звернулися до відповідача із запитами про надання письмового рішення із зазначенням причин відмови. Щодо правових підстав відповідач зазначає, що порядок розгляду заяв на отримання компенсації за програмою «єВідновлення» визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 зі змінами. Відповідно до цього Порядку уповноваженим органом з розгляду питань щодо надання компенсації є комісія, положення про яку та її персональний склад затверджує уповноважений орган. Комісія розглядає заяви та приймає рішення про надання або відмову в наданні компенсації. Засідання комісії є правомочним за присутності не менш як двох третин її складу, а рішення приймається більшістю голосів членів, які беруть участь у засіданні та мають право голосу. Згідно з витягом із протоколу № 55 засідання комісії від 10.06.2025, на засіданні були присутні 8 із 11 членів комісії, і всі 8 проголосували за відмову в наданні компенсації за заявою № ЗВ-11.04.2025-187190. Отже, відповідач вважає, що заява про надання компенсації розглядалася належним суб`єктом, у межах його повноважень та з дотриманням вимог щодо правомочності засідання і прийняття рішення. 10.06.2025 комісія прийняла рішення про відмову в наданні компенсації із зазначенням підстави – виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Рішення комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 10.06.2025 № 136/п. Таким чином, відповідач зазначає, що під час прийняття рішення про відмову в наданні компенсації комісією та виконавчим комітетом Ірпінської міської ради були виконані передбачені процедурні дії та дотримано встановлений порядок їх здійснення.

13.02.2026 представник позивачів подав додаткові письмові докази, зокрема витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідку Бюро технічної інвентаризації, заяви про виділ та поділ майна, реєстраційні номери облікових карток платників податків, копії паспортів, технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна та витяг про судимість.

25.02.2026 подано письмову відповідь на відзив.

Позивачі не погоджуються з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та вважають їх формальними, оскільки відповідач не спростував основних доводів позовної заяви.

Позивачі зазначають, що у позовній заяві чітко визначили порушене право – право на компенсацію за знищене нерухоме майно відповідно до Закону України від 30.12.2022 № 2923-IX, обставини його порушення – відмову у наданні компенсації з підстав, не передбачених законом, та спосіб захисту – скасування оскаржуваного рішення і зобов`язання вчинити відповідні дії. На думку позивачів, посилання відповідача на дотримання комісією процедурних вимог не підтверджує правомірності оскаржуваного рішення по суті. Наявність кворуму та необхідної кількості голосів не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. У цій справі позивачі не оскаржують порядок проведення засідання комісії, а заперечують проти змісту рішення, яким відмовлено у компенсації з підстав, які, на їх думку, не передбачені законом, а також через перевищення комісією повноважень. Позивачі звертають увагу, що в оскаржуваному рішенні підставою відмови зазначено лише «виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна». Водночас ні рішення, ні відзив не містять конкретного зазначення, які саме дані у заявах позивачів є недостовірними. Дані щодо права власності, технічних характеристик та факту знищення майна відповідають відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним звітам. Позивачі вважають, що комісія фактично надала оцінку правомірності державної реєстрації речових прав та виділу часток, хоча такі повноваження не належать комісії. Питання державної реєстрації речових прав належать до компетенції державного реєстратора, Міністерства юстиції України та суду відповідно до законодавства. Отже, посилання комісії на обставини проведення виділу не може саме по собі свідчити про недостовірність даних, зазначених у заявах. Щодо виділу часток позивачі зазначають, що його здійснено на підставі нотаріально посвідчених заяв співвласників та відповідної технічної документації, після чого державним реєстратором зареєстровано нові об`єкти нерухомого майна. При цьому 7/200 частин, право на які не було зареєстровано, залишилися у первісному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому, на думку позивачів, права особи, яка може претендувати на цю частку, не порушені. Позивачі вважають безпідставним посилання комісії на постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, оскільки вона регулює питання державної реєстрації речових прав, а не підстави здійснення виділу частки із спільної власності. Підстави та порядок такого виділу визначаються Цивільним кодексом України. Крім того, оформлення спадкового майна є правом, а не обов`язком спадкоємця. Позивачі посилаються на практику Верховного Суду, відповідно до якої виділ частки можливий без згоди спадкоємців, які не оформили свої спадкові права. Також позивачі зазначають, що Закон України № 2923-IX встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні компенсації. Оскільки позивачі подали передбачений законодавством пакет документів і, на їхню думку, підстав для відмови не було, комісія не мала дискреційних повноважень щодо обрання іншого варіанта рішення. Позивачі вважають неефективним спосіб захисту у вигляді повторного розгляду їхніх заяв, оскільки відповідач уже підтвердив свою позицію щодо правомірності відмови листом від 10.10.2025 № 01-04/5941. У зв`язку з цим позивачі вважають належним способом захисту скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача надати компенсацію за наявності передбачених законом умов. Таким чином, позивачі вважають, що відзив не спростовує доводів позовної заяви щодо протиправності оскаржуваного рішення, перевищення комісією повноважень, відсутності встановлених недостовірних даних та наявності підстав для надання компенсації.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Позивачі були співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 307,4 кв. м.

У березні 2022 року будинок був повністю знищений внаслідок пожежі після влучання боєприпасу, що підтверджується технічним звітом від 12.07.2022.

Частки позивачів були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тоді як 7/200 частин будинку залишалися неоформленими спадкоємцями попереднього співвласника.

У 2025 році на підставі нотаріально посвідчених заяв усіх зареєстрованих співвласників, які сукупно володіли 193/200 частинами будинку, та технічної документації було здійснено виділ у натурі їх часток. Державним реєстратором відкрито нові розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєстровано чотири окремі житлові будинки:

- будинок № 10/3 загальною площею 89,9 кв. м, співвласниками якого є ОСОБА_13 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- будинок АДРЕСА_8 загальною площею 83,5 кв. м, власником якого є ОСОБА_4 ;

- будинок АДРЕСА_9 загальною площею 65,9 кв. м, власником якого є ОСОБА_5 ;

- будинок АДРЕСА_10 загальною площею 63,1 кв. м, власником якого є ОСОБА_6 .

Розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо 7/200 частин первісного будинку залишився відкритим.

10.04.2025 складено технічні звіти щодо результатів обстеження та оцінки технічного стану будинків № 10/3, 10/4, 10/5 та 10/6, у яких зазначено, що вони були зруйновані внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Після виділу часток позивачі подали через портал «Дія» заяви про надання компенсації за знищене нерухоме майно: ОСОБА_1 - № ЗВ-11.04.2025-187342, ОСОБА_13 - № ЗВ-11.04.2025-187343, ОСОБА_3 - № ЗВ-11.04.2025-187190, ОСОБА_4 - № ЗВ-11.04.2025-187212, ОСОБА_5 - № ЗВ-10.04.2025-186949, ОСОБА_6 - № ЗВ-10.04.2025-186940.

10.06.2025 комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна проведено засідання, на якому були присутні 8 із 11 членів комісії. За заявою № ЗВ-11.04.2025-187190 8 членів комісії проголосували за відмову в наданні компенсації.

Цього ж дня комісією прийнято рішення № 136/п про відмову в наданні компенсації з підстав виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Рішення комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 136/п від 10.06.2025.

У наданих позивачам відповідях та документах зазначено, що підставою для відмови було здійснення 31.03.2025 виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , без відома та згоди іншого співвласника, частка якого не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

04.09.2025 виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області надав ОСОБА_3 відповідь на адвокатський запит та копію протоколу № 55 від 10.06.2025, але рішення № 136/п йому не надано.

05.09.2025 аналогічну відповідь та витяг із протоколу № 55 було надано ОСОБА_6 без рішення № 136/п.

Редакції протоколу № 55, отримані за запитами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , відрізнялися; лише одна з них містила зазначення причин відмови.

20.11.2025 виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області надав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 копію рішення № 136/п від 10.06.2025. У рішенні зазначено підставу відмови - виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві, без конкретизації таких даних та причин їх недостовірності.

10.09.2025 ОСОБА_6 подала заперечення в порядку адміністративного оскарження рішення комісії.

Листом від 10.10.2025 № 01-04/5941 виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області залишив рішення комісії без змін, повторно пославшись на відсутність згоди іншого співвласника при здійсненні виділу.

Позивачі вважають рішення комісії відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернулись до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 23 лютого 2023 року № 2923-IX "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України" (далі Закон №2923-IX) визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, починаючи з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті Закону України від 23 лютого 2023 року № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна це об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №2923-IX отримувачами компенсації є, зокрема, власники знищених об`єктів нерухомого майна.

Підстави для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна визначені виключним переліком у ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX, а саме:

1) подання заяви особою, яка не може бути отримувачем компенсації або не має повноважень для подання заяви;

2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві;

3) подання заяви після спливу встановленого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі ДРРП).

Відомості, внесені до ДРРП, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації права власності, обтяження цього права іншою особою (ст. 3 Закону №1952-IV).

Відповідно до ст. 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, оцінка правомірності проведеної державним реєстратором реєстраційної дії віднесена законом до компетенції органів юстиції або суду, і жодним нормативним актом така компетенція не покладена на комісію з розгляду питань надання компенсації.

Судом встановлено, що позивачі є особами, право власності яких на об`єкти нерухомого майна за адресами: м. Ірпінь, вул. Донцова Матвія, буд. 10/3, 10/4, АДРЕСА_11 , було зареєстроване в ДРРП станом на дату подання заяв про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (10-11.04.2025).

Зазначені об`єкти утворені в результаті виділу в натурі часток зі спільного майна (житлового будинку загальною площею 307,4 кв.м), здійсненого позивачами у 2025 році на підставі нотаріально посвідчених заяв усіх зареєстрованих у ДРРП співвласників, які в сукупності володіли 193/200 частками будинку, на підставі ст. 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Реєстрація виділу здійснена державним реєстратором на підставі технічної документації, внесеної до ЄДЕССБ, з відкриттям чотирьох нових розділів у ДРРП.

7/200 часток будинку залишалися незареєстрованими за спадкоємцем попереднього співвласника й у виділі участі не брали; розділ ДРРП щодо цих часток залишився відкритим і не зачепленим оскаржуваним рішенням.

Рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 10.06.2025 №136/п (далі оскаржуване рішення), оформленим Протоколом №55 від 10.06.2025, позивачам відмовлено в наданні компенсації з підстави, передбаченої п. 2 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX, у зв`язку з виявленням недостовірних даних, зазначених у заявах про надання компенсації.

Зі змісту рішення Комісії від 10.06.2025 №136/п вбачається, що воно викладене у загальній формі й не містить жодного зазначення того, які саме дані є недостовірними, стосовно якої особи та на підставі яких доказів.

Конкретизація підстави відмови міститься лише в подальшому листуванні: зокрема, у листі Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 10.10.2025 №01-04/5941 (наданому у відповідь на заперечення ОСОБА_6 ) зазначено, що підставою для висновку про недостовірність даних стало те, що 31.03.2025 відбулося виділення в натурі частки з об`єкта нерухомого майна без відома та згоди іншого співвласника, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Постанова №1127).

Отже, судом встановлено, що єдиною фактичною підставою оскаржуваного рішення є незгода Комісії з процедурою, у порядку якої державним реєстратором було проведено реєстрацію виділу часток, а не встановлення будь-яких обставин, які спростовують достовірність відомостей про право власності позивачів, площу, адресу чи факт знищення об`єктів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з доводами позивачів про те, що поняття «недостовірні дані, зазначені у заяві» у розумінні п. 2 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX має розумітися буквально як невідповідність поданої заявником інформації об`єктивній дійсності або даним офіційних державних реєстрів на момент подання заяви (декларування прав на майно, яке не належить, подання підроблених документів, приховування факту відновлення об`єкта тощо), а не як незгода Комісії з процедурою, за наслідками якої ці дані виникли.

Судом встановлено, що на момент подання позивачами заяв про надання компенсації (10-11.04.2025) відомості про належність їм на праві власності відповідних часток знищених об`єктів нерухомого майна за адресами буд. 10/3, 10/4, 10/5, 10/6 по вул. Донцова Матвія в м. Ірпінь були внесені до ДРРП, є чинними, не скасованими і не оспореними у судовому порядку. Судового рішення про визнання недійсною чи скасування державної реєстрації права власності позивачів матеріали справи не містять і відповідачем не надано.

За таких обставин доводи Комісії про недостовірність даних зводяться, по суті, до незгоди із правомірністю дій державного реєстратора під час проведення реєстрації виділу часток, що є питанням оцінки законності адміністративної процедури державної реєстрації, вирішення якого віднесено ст. 37 Закону №1952-IV до компетенції Міністерства юстиції України або суду, а не Комісії, повноваження якої за Порядком №600 обмежені перевіркою наявності та комплектності визначеного законом переліку документів.

Надаючи оцінку правомірності виділу часток без згоди власника незареєстрованої частки, Комісія фактично вийшла за межі наданих їй повноважень, здійснивши функцію, яка законом на неї не покладена, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним у відповідній частині.

Суд також враховує, що текст рішення Комісії №136/п від 10.06.2025 обмежується формулюванням про «виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві», без зазначення того, які саме дані є недостовірними, стосовно якого об`єкта та якого позивача. Як було встановлено, конкретизація підстави (посилання на відсутність згоди власника 7/200 часток) з`явилася лише у подальшому листуванні за наслідками адміністративного оскарження, при цьому із наданих суду редакцій Протоколу №55 позивачам надано неоднакові за змістом документи.

Відповідно до принципів обґрунтованості та вмотивованості, визначених ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний акт повинен містити чітке обґрунтування підстав його прийняття, що дозволяє особі, стосовно якої його прийнято, ефективно реалізувати право на оскарження.

Ця вимога узгоджується з принципом правової визначеності як фундаментальним елементом верховенства права, закріпленим у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003, заява №37801/97, ЄСПЛ вказав, що обов`язок національних судів і органів влади наводити достатньо ясні підстави для своїх рішень випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є необхідною умовою для того, щоб особа могла зрозуміти мотиви рішення, яке прийняте не на її користь, і скористатися правом на його ефективне оскарження. ЄСПЛ підкреслив, що саме належне обґрунтування є ключовим запобіжником проти свавільного здійснення дискреційних повноважень публічною владою, оскільки дозволяє особі переконатися, що рішення ухвалене на підставі закону, а не на розсуд органу владних повноважень.

Застосовуючи ці стандарти до обставин цієї справи, суд зазначає, що рішення Комісії №136/п від 10.06.2025 не відповідає зазначеним критеріям. Суд вважає, що рішення не містить самостійного, вичерпного і конкретизованого обґрунтування, яке дозволило б позивачам на момент його отримання зрозуміти дійсну фактичну підставу відмови та ефективно її оскаржити.

Така практика прийняття рішення, зміст якого розкривається особі поступово, у відповідь на її власні неодноразові звернення, а не викладається вичерпно в самому акті на момент його ухвалення, суперечить самій суті обов`язку обґрунтування, як його розуміє ЄСПЛ у справі «Суомінен проти Фінляндії», і є самостійним порушенням процедури прийняття акта, яке окрім невідповідності оскаржуваного рішення вимогам ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» додатково підтверджує його протиправність з огляду на порушення права позивачів на справедливий адміністративний процес та ефективний судовий захист.

Окрім цього, суд зазначає, що питання про те, чи набув спадкоємець попереднього співвласника прав на 7/200 часток будинку в розумінні цивільного законодавства, чи прийняв він спадщину, і чи потребувався його підпис для виділу часток інших співвласників, є питанням цивільно-правового характеру, вирішення якого перебуває поза межами предмета розгляду цієї адміністративної справи та поза межами компетенції Комісії. Суд не входить в оцінку цього питання по суті, оскільки достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення є встановлений судом факт відсутності у Комісії повноважень здійснювати таку оцінку, а також відсутність будь-якого судового рішення цивільної юрисдикції, яким право власності позивачів було б поставлене під сумнів.

Крім вищезазначеного, суд відхиляє посилання Комісії на порушення позивачами Постанови №1127 як на підставу відмови, оскільки зазначена постанова регулює процедуру державної реєстрації речових прав, а не підстави виникнення чи припинення права спільної часткової власності, які визначені главою 26 ЦК України, а саме: ст. 364, 367 ЦК України.

Право співвласника на виділ у натурі частки зі спільного майна на підставі нотаріально посвідчених заяв співвласників прямо передбачено ЦК України, який має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним нормативно-правовим актом (ст. 8 Конституції України). Крім того, сама Постанова №1127 (у витягу з протоколу №55) допускає підтвердження домовленості співвласників письмовою заявою з нотаріально засвідченими підписами як альтернативу договору чи судовому рішенню, що додатково спростовує позицію Комісії.

Щодо обраного позивачами способу захисту.

Оцінюючи позовну вимогу про зобов`язання Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (Комісії) прийняти рішення про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна визначеним кожним позивачем способом (шляхом видачі житлового сертифіката або надання грошових коштів), суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо ж прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під дискреційним повноваженням розуміються такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно, на власний розсуд, обрати один з кількох варіантів рішення. При цьому адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами такої перевірки, оскільки зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити конкретну дію (прийняти конкретне рішення) можливе лише за умови послідовного встановлення судом двох обставин:

(1) позивач на момент звернення забезпечив виконання всіх без винятку визначених законом умов для отримання конкретного рішення;

(2) повторний розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним з огляду на об`єктивну безальтернативність рішення, яке може бути прийняте суб`єктом владних повноважень за встановлених судом обставин (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №806/965/17).

Застосовуючи наведені критерії до обставин цієї справи, суд зазначає, що хоча судом і встановлено відсутність у Комісії правових підстав для відмови у наданні компенсації з мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні (недостовірність даних щодо виділу часток), сам факт визнання цієї підстави протиправною не є тотожним встановленню судом виконання позивачами усіх без винятку умов, визначених Законом №2923-IX та Порядком №600, для отримання компенсації саме визначеним кожним позивачем способом.

Зокрема, розгляд заяви про надання компенсації охоплює, крім перевірки права власності та факту знищення об`єкта, також перевірку інших передбачених законодавством умов та обставин, передбачених ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX, а також меж бюджетних асигнувань, передбачених на такі виплати, оцінка яких Комісією по суті не здійснювалася, оскільки відмову було обґрунтовано виключно предметом спору, а саме питанням правомірності виділу часток.

Суд вказує, що встановлення відповідності заяв позивачів усім іншим умовам надання компенсації є питанням фактичного розгляду, віднесеним законом саме до компетенції Комісії, а не суду.

За таких обставин зобов`язання суду безпосередньо прийняти рішення про надання компенсації у визначений позивачами спосіб означало б підміну судом повноважень суб`єкта владних повноважень та втручання у дискреційні повноваження Комісії, оскільки відповідні обставини не були предметом дослідження під час прийняття оскаржуваного рішення і не можуть вважатися такими, що вже отримали оцінку Комісії.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачів у цій справі є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Комісії в частині відмови у наданні компенсації позивачам та зобов`язання Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (Комісії) повторно розглянути заяви позивачів про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, суд дійшов висновку у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Комісії прийняти рішення про надання компенсації визначеним позивачами способом відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачам був сплачений судовий збір у розмірі 5 813,76 грн (п`ять тисяч вісімсот тринадцять гривень 76 копійок) грн, що підтверджується квитанціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Враховуючи часткове задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачів пропорційно у розмірі 484,48 грн за рахунок Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (адреса АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (адреса АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від № 136/п від 10.06.2025 року «Про відмову в наданні компенсації за знищені об`єкти», оформлене Протоколом №55 від 10.06.2025, в частині відмови у наданні компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна:

- МИТЬКО СВІТЛАНІ МИКОЛАЇВНІ, за заявою №ЗВ-11.04.2025-187342 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 36/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_7 (з 27.06.2025 змінила прізвище на ДРОЗДОВСЬКА) – за заявою №ЗВ-11.04.2025-187343 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 37/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_8 (за заявою №ЗВ-11.04.2025-187190 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 27/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_9 (за заявою №ЗВ-11.04.2025-187212 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 83,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_8 )

- ОСОБА_10 (за заявою №ЗВ-10.04.2025-186949 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 65,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_9 )

- ОСОБА_11 (за заявою №ЗВ-10.04.2025-186940 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 63,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_10 .

3. Зобов`язати Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України) повторно розглянути заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні:

- МИТЬКО СВІТЛАНИ МИКОЛАЇВНИ за заявою №ЗВ-11.04.2025-187342 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 36/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_14 за заявою №ЗВ-11.04.2025-187343 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 37/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_15 за заявою №ЗВ-11.04.2025-187190 відносно знищеного об`єкта нерухомості - 27/100 частки житлового будинку загальною площею 89,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_16 за заявою №ЗВ-11.04.2025-187212 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 83,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_8 ;

- ОСОБА_17 за заявою №ЗВ-10.04.2025-186949 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 65,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_9 ;

- ОСОБА_18 за заявою №ЗВ-10.04.2025-186940 відносно знищеного об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 63,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_10 .

4. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

5. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) на користь ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

6. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) на користь ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

7. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) на користь ОСОБА_4 (адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

8. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) на користь ОСОБА_5 (адреса АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

9. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (адреса вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київська область, 08205; ЄДРПОУ 05408846) на користь ОСОБА_6 (адреса АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

10. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

11. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.