Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №160/6316/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/6316/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (вул. Левка Лук`яненка, 39/41, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 42788347), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 06.02.2026 року № 22 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі його заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.01.2026 року звернувся до відповідача з заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначив, що з 2003 року проживав у м. Донецьк та надав відповідні докази. Підставою для його внутрішнього переміщення з постійного місця проживання у м. Донецьк у вересні 2014 року стала тимчасова окупація території у Донецькій та Луганській областях та проведення антитерористичної операції. Відтак, позивач вважає, що він має право на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, і законом не обмежений строк звернення з заявою для отримання такого статусу, оскільки визначальним у даних правовідносинах є саме факт проживання особи на території, же виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на момент їх виникнення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/6316/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

08.04.2026 року Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Пунктом 4 Порядку №509 передбачено, що у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію/декларації місця проживання на території адміністративно – територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно – територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення. Так, 23.01.2026 року до управління звернувся ОСОБА_1 з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно інформації, зазначеної у заяві та письмових поясненнях до неї фактичне місце проживання заявник з 2003 року у м. Донецьк, однак заявник має зареєстроване місце проживання з 08.02.2005 року у АДРЕСА_2 та останній перемістився з 10.09.2014 року до цієї ж адреси. За результатами розгляду заяви позивача та поданих до неї документів встановлено, що останній з 08.02.2005 року по теперішній час має постійне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на викладене відповідач вважає оскаржувану відмову правомірною та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.04.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач при розгляді заяви позивача щодо переміщення його з м. Донецьк у вересні 2014 року взагалі не прийняв до уваги долучені до заяви докази. Доводи відповідача, що позивач на дату подання заяви зареєстрований у м. Дніпрі, яке не входить до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії, на думку позивача не можуть братися судом до уваги, адже позивач порушує питання щодо переміщення його з м. Донецьк у вересні 2014 року, а обмеження строку звернення з такою заявою законом не передбачено. З цих підстав, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб, у зв`язку з чим, відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у взятті на облік як внутрішньо переміщену особу. Дії відповідача суперечать положенням Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Відповідачем у наданому відзиві не спростовані доводи позивача щодо порушення його прав оскаржуваним рішенням відповідача, отже, на думку позивача позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 23.01.2026 року звернувся до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи.

До заяви було додано копії: паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 08.09.1998; РНОКПП ОСОБА_1 , посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата видачі – 25.09.2023, копію трудової книжки ОСОБА_1 , договору купівлі – продажу квартири від 16.12.2013, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2013, витягу з актового запису про шлюб, рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 17.04.2014 про розірвання шлюбу, свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 .

Також в заяві ОСОБА_1 надано письмові пояснення за якими позивач зазначає, що в 2003 році переїхав з м. Дніпро, де проживав в квартирі своїх батьків та був зареєстрований, до м. Донецьк. В м. Донецьк проживав до вересня 2014 року та був змушений покинути постійне місце проживання через його окупацію російськими військами. При цьому зазначає, що протягом періоду проживання у м. Донецьку одружився, там же було народжено доньку та в подальшому шлюб між подружжям було розірвано на підставі рішення місцевого суду. Також зазначає, що протягом зазначеного періоду працював на підприємстві у м. Донецьку.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та наданих копій документів встановлено, що заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 08.02.2005. Згідно зазначеної у заяві інформації, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 10.09.2014 року.

06.02.2026 року Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради прийнято рішення №22 «Про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 », в якому зазначено, що місто Дніпро Дніпропетровської області не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад на території України від 28.02.2025 №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786 (зі змінами). Акт зруйнованого або непридатного для проживання житлового приміщення заявник не надав.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 цієї статті.

Облік внутрішньо переміщених осіб регламентує стаття 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Згідно частин 1-4 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень та мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у випадку, якщо не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені у ст. 1 цього Закону.

Згідно абзаців 1-3 частини 7 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Підстави для відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визначає частина 10 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Так, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи передбачено Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок №509).

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад..

Згідно з абзацами 9 та 10 Пункту 2 Порядку№509 на отримання довідки мають право також студенти, учні професійно-технічних навчальних закладів, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень і мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки, якщо вони не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені в статті 1 Закону.

Згідно пункту 4 Порядку №509 у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

Підстави для відмови у видачі довідки визначає пункт 8 Порядку № 509. Ці підстави є аналогічними тим, що визначені частиною 10 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абз.2 п. 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що для отримання довідки особі слід подати заяву встановленої форми, а також документ, що посвідчує особу заявника, його громадянство (чи інший документ, який підтверджує особливий статус). Для цього необхідно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання. Повнолітні та неповнолітні особи з заявою звертаються особисто. Форму заяви затверджує Мінсоцполітики. Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік.

Також, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, вбачається, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 12.09.2018 у справі №310/8280/16-а, від 06.03.2018 у справі №234/8701/17, від 22.11.2018 у справі № 265/3453/17.

З досліджених матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.02.2005 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів зміни реєстрації місця проживання ОСОБА_1 матеріали адміністративної справи не містять.

Рішенням Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради № 22 від 06.02.2026 року «Про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 », відмовлено позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб у зв`язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

В рішенні зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та наданих копій документів встановлено, що заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 08.02.2005. Згідно зазначеної у заяві інформації, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 10.09.2014 року.

Станом на 06.02.2026 року м. Дніпро Дніпропетровської області не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач після 10.06.2014 року проживав на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією або був змушений залишити таку територію внаслідок обставин, визначених статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Також судом враховується надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Довідки №1 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.01.2023, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності позивачу з 09.06.2004 року згідно договору купівлі продажу квартири від 07.05.2004.

Крім того, суд враховує, що після переїзду з м. Донецьк у вересні 2014 року року позивач не звертався до відповідного органу соціального захисту населення із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та не отримував відповідної довідки, а був зареєстрований у встановленому законодавством порядку у м. Дніпро Дніпропетровської області, про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Отже, при зверненні позивача до відповідача з заявою його паспорт містив відмітку про постійну реєстрацію в м. Дніпро, відповідно у позивача відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті.

В свою чергу, станом на 06.02.2026 року м. Дніпро Дніпропетровської області не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для видачі позивачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а тому рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради № 22 від 06.02.2026 року «Про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 » є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна