Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/19973/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Справа № 160/19973/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Міністерства охорони здоров`я України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00012925) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків часткової виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 133 427,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно нарахував та виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання рішення суду, а тому у позивача є право на отримання компенсації втрати частини доходу, у відповідності до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, зокрема, зазначив, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі 640/18872/22 та листа Державної казначейської служби України від 25.07.2025р. №12-06-06/16333, здійснюється безспірне списання коштів на користь ОСОБА_1 з рахунку Міністерства охорони здоров`я України загального фонду за КПКВ 2301010 «Керівництво та управління у сфері охорони здоров`я» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в межах залишку відкритих асигнувань. Тому, вважає, що позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів. Навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

07.09.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої, позивач просить суд стягнути з Міністерства охорони здоров`я України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 00012925) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків часткової виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 171 053,54 грн (сто сімдесят одна тисяча п`ятдесят три гривні 54 копійки), обгрунтовуючи це тим, що у ході судового розгляду справи Відповідачем було здійснено нові (чергові) часткові виплати середнього заробітку на користь позивача. У зв`язку з тим, що вказані виплати проведено з порушенням установлених законом строків, виникла необхідність уточнити та перерахувати розмір компенсації в бік збільшення — з урахуванням доданих періодів та новосплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 262 КАС України, підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У цій справі спрощене позовне провадження відкрито ухвалою від 15.07.2026, суд повідомив сторін про розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З огляду на наведені приписи ч.3 ст. 262 КАС України, строк підготовчого провадження у цій справі закінчився 14.08.2026 року.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог після закінчення підготовчого засідання, суд не приймає до розгляду заяву позивача від 07.09.2026 про збільшення позовних вимог.

Також суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог, оскільки нормами КАС України не передбачено поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог. Тим більш в силу завдань підготовчого провадження та правової природи збільшення позовних вимог в частині збільшення числового показника суми стягнення, поновлення строку на подання такої заяви буде нівелювати мету проведення підготовчого засідання, зокрема, в частині остаточного визначення предмета та підстав позову.

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 640/18872/22 ОСОБА_1 поновлено на посаді державного експерта експертної групи формування політики закупівель медичних послуг Директорату медичних послуг Міністерства охорони здоров`я України з 04.10.2022 року. Цим же рішенням з Міністерства охорони здоров`я України стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 105 664,19 грн.

На виконання вказаного рішення відповідачем на користь позивача виплачено: у січні 2025 року - 43 921,03 грн, жовтні 2025 року - 11 457,66 грн; у листопаді 2025 року - 53 469,08 грн; у грудні 2025 року - 110 757,38 грн; у січні 2026 року - 99 299,72 грн; у лютому 2026 року - 64 926,74 грн; у березні 2026 року - 17 186,49 грн; у квітні 2026 року - 95 480,50 грн; у травні 2026 року - 84 022,84 грн; у червні 2026 року - 105 028,55 грн; у липні 2026 року – 66 167,99 грн; у серпні 2026 року – 73 519,99 грн.

Як вважає позивач, що оскільки виплата середнього заробітку (доходу) була затримана більш ніж на один календарний місяць, у нього виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з інфляцією, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050- III.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону №2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пункти 1, 2 Порядку №159 кореспондуються з положеннями Закону №2050-ІІІ і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд також застосовує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах від 19.05.2022 по справі №200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином, виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов`язує право на компенсацію втрати частини доходів із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, право на яку встановлено рішення суду у справі №640/18872/22.

Водночас компенсація втрати частини доходів підлягає обчисленню окремо щодо доходу, належного позивачу за кожний відповідний місяць, з урахуванням дати фактичної виплати такого доходу.

Так, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що встановлений у рішенні суду у справі №640/18872/22 - 1 105 664,19 грн, не в повному обсязі перерахований позивачу на виконання рішення суду у зазначеній справі.

Позивачу на його банківський рахунок надходили відповідні суми протягом жовтня 2025 року – серпня 2026 року. Сторони зазначили, що станом на час подання позову, рішення у справі №640/18872/22 виконано не у повному обсязі.

У зв`язку із цим компенсація втрати частини доходів щодо сум, виплачених у кожному місяці протягом жовтня 2025 року – серпня 2026 року має бути обчислена за період затримки до місяця, що передував місяцю їх фактичної виплати.

При цьому, суд звертає увагу, що як згідно із Законом №2040 та і згідно з Порядком №159, обов`язок нарахування відповідного розміру компенсації втрати частини доходу належить роботодавцю.

Тому, розрахунок суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення суду є дискреційним повноваженням відповідача, та саме останній на виконання судового рішення має нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що розмір компенсації та її розрахунок до предмету розгляду у даній справі не відноситься, а спірним у даній справі є питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у такій спосіб:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із несвоєчасною виплатою у жовтні 2025 – серпні 2026 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 640/18872/22 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із несвоєчасною виплатою у жовтні 2025 – серпні 2026 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 640/18872/22.

Задоволення позовних вимог саме таким способом буде відповідати завданню адміністративного судочинства та характеру спірних правовідносин.

Отже, у задоволенні позовних про стягнення з відповідача конкретної, визначеної позивачем, суми компенсації втрати частини доходу, слід відмовити.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 067,42 грн, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із несвоєчасною виплатою протягом жовтня 2025 – серпня 2026 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 640/18872/22.

Зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України (ЄДРПОУ 00012925, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із несвоєчасною виплатою протягом жовтня 2025 – серпня 2026 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 640/18872/22.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ 00012925, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1067,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 17.09.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна