Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/23808/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/23808/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі – представник позивача, Єрьоміна В.А.) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДСНС у Дніпропетровській області), з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив таке.

ОСОБА_1 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та на цей час позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

За період з 01 березня 2018 року по 02 січня 2025 року їй не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Як стверджує представник позивача, 23 липня 2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/22818/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

20 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з такого.

Право позивача на отримання індексації, встановлене, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року у справі №160/22818/25, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду. Цим рішенням суд зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення. Виплату коштів відповідачем було здійснено добровільно (без примусового виконання органами ДВС). Доказів ухилення відповідача від виконання цього рішення позивачем не надано. Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2017 року № 2a-1102/09/2670, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.

Згідно зі ст. 23, п.п. 20, 29 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі в бюджетному процесі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 грудня 2001 року № 574, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 січня 2002 року за № 3/6291 визначено МВС як головний розпорядник бюджетних коштів, а ДСНС відповідальним виконавцями бюджетних програм.

Листом Головне управління звернулось до ДСНС про додаткове виділення коштів по загальному фонду державного бюджету за КПКВ 1006280 для виконання рішень судів. Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Після надходження з ДСНС бюджетних асигнувань, платіжною інструкцією Головне управління добровільно виконало рішення Суду у справі, яким на підставі заяви позивача та доданими до цієї заяви банківські реквізити, перерахована доплата грошового забезпечення.

Головне Управління звертає увагу суду, що доплата грошового забезпечення виконана добровільно за рішенням суду, яке вступило в законну силу. Тобто рішення суду виконано з моменту подання стягувачем заяви та отриманням органом Казначейства платіжної інструкції для добровільного списання коштів з боржника.

За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Представник відповідача посилається на те, що саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Представник відповідача звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи доказів звернення ОСОБА_1 , або його законного представника до Головного управління із заявою про виплату компенсації, відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 та у свою чергу відмови відповідача у виплаті відповідної компенсації, а тому, на його думку, право позивача на даний час не порушено суб`єктом владних повноважень, у зв`язку із чим звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є передчасним.

Також представник відповідача посилається на те, що серед видів доходів населення відсутній такий вид доходу населення, як грошові кошти отримані на виконання рішення судів, оскільки виплата грошових коштів на виконання рішення суду не має багаторазового характеру і не може визнаватися доходом населення, оскільки звернення до суду з метою вирішення спору не є трудовою діяльністю населення, за яку отримують доходи, до того ж виплата таких грошових коштів не є соціальною виплатою.

Представник відповідача вважає, що наведене свідчить про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та перерахунку індексації, які за своєю правовою природою є одноразовими виплатами.

Судом у справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

- ухвалою суду від 02.09.2026 повторно витребувано від відповідача додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу із наказу ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 02.01.2025 №2 звільнено із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 2 (за віком) майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 02.01.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 160/22818/25, яке набрало законної сили 25.12.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року в загальній сумі 288101,68 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення грошових винагород та інших виплату одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Згідно із розрахунком виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, позивачу було нараховано: індексацію – 288101,68 грн.; прибутковий податок 18% - 51858,30 грн.; військовий збір 1,5 % - 4321,53 грн.; компенсація прибуткового податку 18 % - 51858,30 грн.; до виплати – 283780,15 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 21.07.2026 № 3057 на рахунок позивача перераховано 283780,15 грн. (призначення платежу: виплата індексації грошового забезпечення рядовому та начальницькому складу у липні 2026 року), дата оплати – 23.07.2026.

23.07.2026 на рахунок позивача, що відкритий у банку, було зараховано виплату індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу у липні 2026 року в розмірі 283780,15 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Зі змісту наведених норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу, який не має разового характеру, у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 08 травня 2025 року у справі № 380/26344/23 грн та інших.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а та від 15 травня 2024 року у справі № 200/5032/20-а.

У постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 Верховним Судом викладено правову позицію, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.

Також виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.

У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 160/22818/25 було зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року в загальній сумі 288101,68 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення грошових винагород та інших виплату одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідачем на виконання рішення суду від 06.11.2025 у справі № 160/22818/25 виплачено саме 23.07.2026 ОСОБА_1 нараховану їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 у розмірі 283780,15 грн., що не заперечується відповідачем у справі.

Проте, всупереч вище вказаних положень Закону № 2050-ІІІ, Порядку № 159 та Порядку № 1078 відповідачем у липні 2026 року (місяці виплати донарахованих сум) не проведено позивачу компенсацію цих несвоєчасно виплачених сум індексації.

Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату їй компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати належних їй за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 сум індексації грошового забезпечення, виплату якої здійснено 23 липня 2026 року, за весь період такої затримки.

У свою чергу, відповідач, здійснивши на виконання рішення суду виплати позивачу несвоєчасно нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення без проведення компенсації втрати частини доходу на такі виплати, допустив протиправну бездіяльність.

Отже суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню зі словесним коригуванням обраного позивачем способу захисту його порушених прав.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн.

За змістом висновків Верховного Суду у постановах від 05 травня 2022 року у справі №380/8976/21, від 08 березня 2024 року у справі №560/11906/23, від 27 березня 2024 року у справі №560/11102/23 спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати стосується заробітної плати.

Отже, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір». Судовий збір може бути повернутий за окремо поданим клопотанням в порядку статті 7 вказаного Закону.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 38598371, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Короленка, 4) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, виплаченої 23.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, виплаченої 23.07.2026, за весь час затримки виплати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова