Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №334/6255/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 15.09.2026

Справа № 334/6255/26

Провадження № 2/334/4361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому просить визнати виконавчий напис № 1285, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем (дата вчинення якого, згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020 – 20.02.2017, а згідно з даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів та заяви стягувача від 26.02.2020 – 09.02.2017) про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості в сумі 698 187,41 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовує тим, що 20.02.2017 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. щодо вчинення виконавчого напису № 1285 від 09.02.2017 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до оскаржуваного виконавчого напису вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мали бути задоволенні у сумі 698 187,41 гривень відповідно кредитного договору. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій. Жодної письмової вимоги про усунення порушень вимог від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслано не було. З наведеного вбачається, що вимога відповідача про стягнення з неї заборгованості по кредитному договору на час вчинення виконавчого напису не може вважатись безспірною, оскільки нотаріусом не було перевірено надіслання стягувачем письмової вимоги боржнику про усунення порушень за кредитним договором і отримання її боржником, що унеможливило подання боржником нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди, чи про порушення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» строку позовної давності. Вважає, що вчинений виконавчий напис суперечить правилам статті 88 Закону України «Про нотаріат» щодо умов вчинення виконавчих написів, главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення.Нотаріус 20.02.2017 вчинив виконавчий напис з порушенням норм діючого законодавства на Договорі, який не посвідчено нотаріально та без будь яких документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Відповідачем для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу документи, з яких об`єктивно неможливо встановити наявність безспірної заборгованості. Зокрема, надані документи не відображають інформацію щодо здійснення нею останньої оплати по кредиту, з них не вбачається, яким саме чином нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, що робить неможливим встановлення дійсного розміру заборгованості. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, оскаржуваний виконавчий напис вчинено на Договорі, і для підтвердження безспірності заборгованості відповідачем було додано лише Договір. Вчинений виконавчий напис не містить будь-якої додаткової інформації або документів (наприклад, виписки з рахунку), що могли б підтвердити безспірність або існування факту заборгованості як такого. Фактично, нотаріус з таких документів не міг встановити, чи дійсно борг є безспірним, чи допущено прострочення платежів та чи дотримано кредитором строки звернення за вчиненням напису. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Доказом цього є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про її отримання. Оскільки вона не отримувала жодних повідомлень, була позбавлена можливості висловити заперечення, а нотаріус вчинив дію на підставі лише одного Договору без належних фінансових документів, виконавчий напис № 1285 є незаконним та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. У даній справі вбачається суперечність щодо дати документа: стягувач у заяві про відкриття ВП вказує дату 09.02.2017, а виконавець у постанові - 20.02.2017. Якщо брати за основу дату 09.02.2017 (вказану банком), то строк пред`явлення сплинув 09.02.2020. Якщо брати дату 20.02.2017 (вказану виконавцем), то строк сплинув 20.02.2020. Однак АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до виконавця лише 26.02.2020 (згідно з відміткою на заяві), тобто в обох випадках поза межами трирічного строку. Крім того, слід зауважити, що в самому тексті виконавчого напису № 1285 нотаріусом було чітко визначено строк його пред`явлення до виконання – один рік. Цей строк сплинув ще 20.02.2018. Таким чином, незалежно від того, чи керуватися строком, зазначеним у документі, чи загальними нормами статті 91 Закону «Про нотаріат», виконавчий документ був пред`явлений до примусового виконання поза межами встановлених строків. Вчинення виконавчих дій за межами цих строків є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При аналізі матеріалів виконавчого провадження виявлено суттєві та неусувні розбіжності щодо дати вчинення оскаржуваного виконавчого напису № 1285, що свідчить про його юридичну дефектність: по-перше, згідно з даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, бланк, на якому викладено текст напису, обліковується як витрачений (використаний) 09.02.2017. Ця ж дата - 09.02.2017 вказана самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у заяві про відкриття виконавчого провадження як дата видачі виконавчого документа, по-друге, у постанові приватного виконавця Хохлова К.К. про відкриття виконавчого провадження ВП № 61569002 від 16.03.2020 вказана інша дата вчинення цього ж напису - 20.02.2017. Таким чином, існує очевидна суперечність: виконавчий напис, який за даними реєстру бланків та заявою банку був вчинений 09.02.2017, у постанові виконавця фігурує під датою 20.02.2017. Вказане свідчить про те, що або виконавчі дії вчинялися на підставі документа з недостовірною датою або бланк був використаний пізніше дати його офіційної реєстрації в реєстрі, що є грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій. Такі маніпуляції з датами та бланками суворої звітності ставлять під обґрунтований сумнів дійсність та аутентичність виконавчого напису № 1285, роблять його незаконним та таким, що вчинений з порушенням правил нотаріального діловодства (стаття 7, 14 Закону України «Про нотаріат»), а отже - він не може підлягати виконанню. Враховуючи викладене, оскаржуваний виконавчий напис № 1285 є юридично дефектним та незаконним з огляду на наступні обставини: 1. Порушення вимог щодо форми договору. Напис вчинено на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду та рішенням суду у справі № 826/20084/14, з 22 лютого 2017 року стягнення заборгованості за такими договорами у безспірному порядку є протиправним. 2. Відсутність безспірності заборгованості. Відповідач не дотримався імперативної вимоги щодо попереднього повідомлення боржника за 30 днів до вчинення напису. Оскільки вона не отримувала письмової вимоги, нотаріус не мав законних підстав вважати заборгованість безспірною, що прямо суперечить статті 88 Закону України «Про нотаріат». 3. Грубе порушення строків пред`явлення до виконання. Стягувач звернувся до приватного виконавця лише 26.02.2020. Це сталося поза межами як річного строку, зазначеного в самому написі, так і загального трирічного строку, встановленого статтею 91 Закону «Про нотаріат», незалежно від того, яку дату вчинення напису вважати за основу (09.02.2017 чи 20.02.2017). Техніко-юридична нікчемність документа. Наявність суперечливих дат у матеріалах справи та використання бланка (09.02.2017) за одинадцять днів до офіційної дати вчинення напису (20.02.2017) свідчить про маніпуляції з документами суворої звітності та порушення правил нотаріального діловодства. Сукупність цих порушень свідчить про те, що виконавчий напис був вчинений за відсутності належних правових підстав, з порушенням процесуальних строків та процедури захисту прав споживача фінансових послуг.

Відповідач відзив на позов не подав. Третіми особами пояснення щодо позову також не подані.

Ухвалою про забезпечення позову від 01.07.2026 заяву представника позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису, у виконавчому провадженні № 61569002, відкритому 16.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К.. Ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.07.2026 відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. документи, на підставі яких вчинений оспорюваний виконавчий напис нотаріуса. Витребувані докази суду не подані.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачціта третій особі приватному нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу Завалієву А.А. рекомендованими листами з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку їх місцем проживання та місцезнаходженням, які повернулися до суду з відміткоюпро відсутність їх за адресою місцезнаходження від 17.07.2026 та 01.08.2026. Отже відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України позивачка та третя особа є належним чином повідомленими про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу та третій особі приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Хохлову К.К. в їх електронні кабінети та отримана ними 07.07.2026. Таким чином відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач та третя особа є належним чином повідомленими про розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

09.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис № 1285 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № 250571-CRED від 15 вересня 2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.10.2016 грошових коштів у сумі 27 390,64 доларів США, що за курсом 25,49 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 698 187,41 гривень з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту – 5 850,17 доларів США, заборгованості за відсотками – 20 226,81 доларів США, заборгованості по штрафам (фіксована частина) – 9,81 доларів США, заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 1 303,85 доларів США. Стягнення здійснюється за період з 15 вересня 2008 року по 31 жовтня 2016 року.

На підставі спірного виконавчого напису нотаріуса 16.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. відкрито виконавче провадження № 61569002.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.07.2017 у справі № 754/9711/14-ц, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок № 296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У пункті 3.2 Порядку № 296/5 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік № 1172).

Відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку № 1172 в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, було встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте пункт 2 Переліку № 1172, на підставі якого приватним нотаріусом вчинений спірний виконавчий напис, втратив чинність 22.02.2017 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

Вказаним судовим рішенням визнана незаконною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, із змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду вбачається, що взявши до уваги пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Перелік № 1172 в редакції від 29.11.2001, яким було передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позов знайшов своє підтвердження, а отже підлягає задоволенню, оскільки приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис на підставі нечинного нормативно-правового акту, чим порушив вимоги Закону України «Про нотаріат».

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивачки.

При цьому її аргументи, які стосуються примусового виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, не стосуються предмета спору.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка звільнена від сплати судового збору, враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 гривня.

При цьому позивачкою при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 1 331,20 гривня, який може бути повернутий судом позивачці за її окремим клопотанням на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 3-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 158, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1285 від 09.02.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості в сумі 698 187,41 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Захід забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 1285, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 09.02.2017, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованості в розмірі 698 187,41 гривень, у виконавчому провадженні № 61569002, відкритому 16.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим Кирилом Костянтиновичем, втрачає свою дію через дев`яносто днів після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570,

треті особи:

- приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 19, прим. з № 1 по № 10 (групи прим. № 19) (в літ. А), м. Київ,

- приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, місцезнаходження: вул. Перша Ливарна, буд. 40, оф. 122, м. Запоріжжя.

Суддя М.В. Фетісов