Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №209/2489/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/2489/26

Провадження № 2/209/2111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" адвокат Усенко М.І. звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначають, що 04 вересня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 04821-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. 29 березня 2024 року ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 29032024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №04821-09/2023 від 04 вересня 2023 року. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 100000,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10000,00 грн., заборгованість за процентами – 90000,00 грн. Просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 04821-09/2023 від 04 вересня 2023 року у розмірі 100 000,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

10 липня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обязі та покласти судові витрати на позивача. На обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що особливу увагу суду слід звернути на співвідношення між фактично отриманою сумою кредиту та сумою заявлених до стягнення процентів. Позивач просить стягнути: тіло кредиту - 10 000 грн; проценти - 90 000 грн. Тобто проценти у дев`ять разів перевищують суму самого кредиту. Сам по собі такий розмір заявлених процентів не свідчить автоматично про їх незаконність, однак зобов`язує суд особливо ретельно перевірити: чи відповідає їх нарахування умовам договору; чи не суперечать ці умови імперативним нормам законодавства; чи не припинилося право нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування; чи відповідає такий розрахунок правовим висновкам Верховного Суду. Однією з основних підстав позову є твердження позивача про те, що між первісним кредитором ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 04821-09/2023 від 04.09.2023 року шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Разом з тим, сам по собі факт надання суду друкованої копії договору ще не свідчить про належне укладення електронного правочину. Надана позивачем копія договору не підтверджує факт його підписання відповідачем. Ідентифікація клієнта не тотожна укладенню договору. У позові зазначено, що перед укладенням договору первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта відповідно до вимог законодавства про фінансовий моніторинг, але посилання позивача на факт проходження ідентифікації не може розглядатися як доказ належного укладення договору. Відсутність первинних електронних доказів позбавляє суд можливості перевірити достовірність укладення договору. Прсить суд критично оцінити співмірність заявлених вимог. За відсутності детального покрокового розрахунку суд позбавлений можливості перевірити його правильність/, а сам лише внутрішній розрахунок кредитора не є безумовним доказом правильності нарахування процентів /а.с.53-57/.

04 серпня 2026 року до суду від представника позивача ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - адвоката Усенко М.І. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких представник просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі /а.с. 61-65/. Зазначає, що кредитний договір № 04821-09/2023 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення кредитного договору, Позивачем до позовної заяви долучено такі документи: копію Договору про надання споживчого кредиту №04821-09/2023 та додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №04821-09/2023. Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. З огляду на викладене, твердження Відповідача про відсутність доказів того, що саме він уклав кредитний договір, є безпідставними та такими, що стрямовані на уникнення відповідальності на невиконане зобов`язання. Укладенню Договору передувала обов`язкова процедура ідентифікації та верифікації особи, створення Особистого кабінету із підтвердженням номера телефону одноразовим кодом або в інший передбачений Договором спосіб, заповнення Заявки-Анкети із зазначенням персональних даних, а рішення про надання кредиту приймалося виключно після успішного проходження такої процедури. У період з 04.09.2023 по 28.09.2023 включно проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за зниженою процентною ставкою відповідно до умов Програми лояльності та становили 140 грн на день. У зв`язку з тим, що Позичальник не виконав умови договору, необхідні для застосування індивідуальної знижки, зокрема не здійснив оплату в сумі не менше першого платежу у встановлений договором строк, 29.09.2023 року Товариством було здійснено перерахунок процентів за користування кредитом відповідно до пункту 1.4.1 Договору із застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 2,50 % на день від суми кредиту. З урахуванням суми кредиту 10 000,00 грн розмір процентів становить 250,00 грн на день. Таким чином, за період з 04.09.2023 по 28.09.2023 (25 календарних днів) загальна сума нарахованих процентів після перерахунку склала 6250 грн. Надалі, у період з 29.09.2023 по 29.03.2024 включно, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов Договору за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,50% на день . Враховуючи порушення Позичальником обов`язку сплачувати проценти кожні 25 днів (п.1.5.), то кожного 26-го дня нараховані відсотки набували статуси "прострочені відсотки". Отже, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача за відсотками становила 52 000,00 грн., з яких: 2000 грн. – відсотки за користування кредитом; 50000 грн. – прострочені відсотки за користування кредитом. Станом на дату відступлення права вимоги строк кредитування, визначений умовами кредитного договору (360 днів), не закінчився, а тому до нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора, у тому числі право на подальше нарахування процентів за користування кредитом у межах строку кредитування та на умовах, передбачених договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором №04821-09/2023 від 04.09.2023 року, за період з 30.03.2024 по 28.08.2024 року було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 250,00 грн за кожен день користування кредитними коштами, що загалом становить 38000,00 грн. Відповідач, отримавши кредитні кошти, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредит та нараховані проценти не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду залишається непогашеною /а.с. 61-65/.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211 ЦПК України на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 вересня 2023 року о 15.46 год. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №04821-09/2023, який підписаний одноразовим електронним підписом відповідача W1334 (одноразовий ідентифікатор), що підтверджується копією договору та додатком №1 до договору «Графік платежів», паспортом споживчого кредиту, заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту та інформаційним повідомленням споживача /а.с.12-18, 18 оберт-20, 21-22, 22 оберт-23/.

Згідно договору, відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 360 днів, дата погашення кредиту 28 серпня 2024 року, процентна ставка становить 2,50% в день у межах строку кредиту та зі сплатою процентів кожні 25 днів /а.с. 12-16/.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 гривень на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №3466_250630112242 від 30 червня 2025 року /а.с. 24/.

Окрім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі, 28 липня 2026 року до суду надійшла довідка АТ "Перший український міжнародний банк", з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 04 вересня 2023 року відбулося зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн через платіжну систему /а.с.59/.

29 березня 2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №29032024, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №04821-09/2023 /а.с.28 оберт -34/.

Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №04821-09/2023 про надання фінансового кредиту від 04 вересня 2023 року становить 62000,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 10000,00 грн. та заборгованості за процентами – 52000,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників /а.с.33, оберт/.

З доданої копії розрахунку заборгованості за договором №04821-09/2023 про надання фінансового кредиту вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» нараховано заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем в розмірі 100000,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 10000,00 грн., заборгованості за процентами – 90000,00 грн. /а.с.24, оберт - 25/.

10 квітня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором №04821-09/2023 від 04 вересня 2023 року у розмірі 100 000,00 грн. /а.с.35/.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлено законом; якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалась; якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст цих дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк ... зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, докази встановлюються на підставі... пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості за договором №04821-09/2023 про надання фінансового кредиту від 04 вересня 2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» нараховано заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем в розмірі 100000,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 10000,00 грн., заборгованості за процентами – 90000,00 грн. /а.с.24 оберт - 25/.

При цьому, станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №04821-09/2023 про надання фінансового кредиту від 04 вересня 2023 року становила 62000,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 10000,00 грн. та заборгованості за процентами – 52000,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників /а.с.33, оберт/.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Виходячи з викладеного, надавши оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №04821-09/2023 від 04 вересня 2023 року та отримання позичальником кредитних коштів, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 90 000,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 10 000,00 грн., а встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем заборгованості за процентами та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (до якого перейшло право вимоги за вказаним договором) заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 10 000,00 грн., а всього 20 000 грн. 00 коп.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв`язку з тим, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам закону, зобов`язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає частковому стягненню на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем повного обсягу послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст.137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені ним судові витрати в розмірі 8000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заперечувала проти такого розміру судових витрат.

Судом враховується, що у позовній заяві зазначались очікувані позивачем судові витрати, в тому числі і за надання професійної правової допомоги в сумі 8000,00 грн., та той факт, що справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи. Матеріали цивільної справи містять копії Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» та Адвокатським об`єднання «Апологет», акту №1346 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 10 квітня 2026 року на суму 8000,00 грн., детального опису наданих послуг по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 /а.с.37, оберт - 38 оберт/.

В той же час, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Тому, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8000,00 грн. є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто, у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, тощо. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням всіх наведених обставин, принципу пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 4000 (чотири тисячі) грн., на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги. В іншій частині судові витрати за надання правової допомоги належить покласти на позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 532,48 грн., оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором №04821-09/2023 від 04 вересня 2023 року в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000 гривень 00 копійок та заборгованість за процентами - 10000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 вересня 2026 року.

Суддя А.Б.Ковальова-Писарева