Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №579/1734/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1734/26

2/579/767/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі головуючого судді Придатка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у кредит, -

встановив:

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивуючи тим, що 29.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та було укладено договір про надання коштів у кредит №71339814, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 12000 грн. строком на 30 днів з фіксованою процентною ставкою 0,35 % в день, відсотковою ставкою за понадстрокове користування позикою 4% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника.

Позикодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 12000 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №25/02/2026, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит №71339814 від 29.08.2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №4 від 22.04.2026 року до договору факторингу №25/02/2026 від 22.04.2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 8280,00 грн., з яких: 6480,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1800,00 грн - сума заборгованості за комісіями.

Враховуючи здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором про надання коштів у кредит в загальному розмірі 5520,00 грн (в тому числі 28.11.2025 - 1380,00 грн, 28.11.2025 - 4140,00 грн), заборгованість останнього за договором про надання коштів у кредит від 29.08.2025 року №71339814 складає 8280,00 грн., з яких: 6480,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1800,00 грн - сума заборгованості за комісіями.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі, а також понесені судові витрати.

Згідно поданого відповідачем відзиву останній заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Позовна заява не містить доказів отримання ним кредитних коштів, оскільки довідка ТОВ «Европейська платіжна система» №КД-000069936 від 29.04.2026 не є первинним бухгалтерським документом і видана значно пізніше за дату укладення договору; крім того, відсутні докази, що банківська картка з номером НОМЕР_1 належить саме відповідачеві, не зазначені прізвище, ім`я та по батькові власника картки, його РНОКПП; позивачем також не надано виписку по рахунку, інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виникнення у відповідача зобов`язання з погашення кредитної заборгованості; позивачем не надано належно оформленого реєстру боржників до договору факторингу, зокрема, інформація щодо відступлення права вимоги до відповідача не засвідчена печатками і підписами сторін; встановлення комісії за надання кредиту є неправомірним з огляду на порушення законодавства про захист прав споживачів. Таким чином, просив відмовити у задоволенні позовних вимог і стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Згідно поданої відповіді на відзив позивач послався на те, що у матеріалах справи наявні електронна платіжна інструкція від 29.08.2025 року, видана ТОВ «Европейська платіжна система», довідка ТОВ «Европейська платіжна система» №КД-000069936 від 29.04.2026 та лист від 29.08.2025 від позикодавця, яким останній підтверджував факт видачі кредиту; що стосується відсутності доказів зарахування коштів на рахунок відповідача, то на переконання позивача, саме відповідач має можливість і обов`язок надати суду виписку з рахунку на підтвердження того, що кошти не були зараховані; що стосується надання витягу з реєстру, послався на те, що згідно з п.61 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інформація щодо фінансових операцій клієнтів є фінансовою таємницею, право на доступ до якої має бути пропорційним та відповідати цілі судового розгляду; комісію було нараховано у відповідності до п.2.2.4 Договору і таке нарахування є правомірним; витрати на правничу допомогу, вказані відповідачем, є значно завищеними, оскільки така правнича допомога, на переконання позивача, потребувала значно менше часу та роботи, аніж підготовка позову; доказів неотримання коштів, належності картки іншій особі, а не відповідачу, причин сплати за договором позики відповідачем не надано.

Ухвалою судді Кролевецького районного суду від 29.06.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання та витребувано докази.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що 29.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит №71339814 на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с.14-21). Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Електронні підписи сторін зазначені в розділі 18. Юридичні адреси та реквізити сторін.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 , з яким укладено договір №71339814 від 29.08.2025 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: 73317. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 29.08.2025 08:55:08. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23зв).

Згідно з п.1 договору про надання коштів у кредит, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У п.2 договору про надання коштів у кредит передбачено, що сума позики становить 12000 грн.; строк позики 30 днів; процентна ставка (базова) 0,35% в день (фіксована); процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 4,00% за день; дата надання позики 29.08.2025 року; дата повернення позики (останній день) 27.09.2025 р.

Обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит міститься в Таблиці, яка є Додатком №1 до договору позики (а.с.22).

29.08.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 , кредитні кошти в сумі 12000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 29.04.2026 року №КД-000069936, копією платіжної інструкції від 29.08.2025 року та інформацією ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 24-25).

Зарахування коштів у сумі 12000 грн. на карту № НОМЕР_1 , яку емітовано в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується також інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано картку НОМЕР_3 , на яку 29.08.2025 року надійшов платіж у розмірі 12000 грн .

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12000 грн.

Згідно п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених наказом № 14/05/2021 від 14 травня 2021 року, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Відповідно до п. 5.5 договору про надання коштів у кредит позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець, серед іншого, має право відступити право вимоги за договором.

Відповідно до п. 6.7 Правил надання грошових коштів у позику у разі виникнення понадстрокового користування позикою (або її частиною), товариство має право переуступити своє право вимоги третім особам без згоди на це позичальника.

25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит №71339814 від 29.08.2025 року на суму 8280,00 грн., з яких: 6480,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Зазначені обставини підтверджуються вказаним договором факторингу з додатками та реєстром прав вимог №4 (а.с.32-35).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 204ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 625 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» є новим кредитором, оскільки набуло право вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит № 71339814 від 29.08.2025 року, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором позики не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №71339814 від 29.08.2025 року (а.с.8) за період з 29.08.2025 року по 15.05.2026 року заборгованість відповідача становить 8280,00 грн., з яких: 6480,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. З наданих відомостей розрахунку первісного кредитора вбачається також, що відповідачем 28.11.2025 року було сплачено 5520,00 гривень, які зараховано на сплату тіла кредиту.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Кредитний договір, укладений між сторонами, та договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017року у справі №6-2071цс16.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору №1621-3533 про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору - комісії за обслуговування кредиту у розмірі 225,00 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за договором позики №71339814 від 29.08.2025 року в сумі 6480,00 грн., з яких: 6480,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, згідно ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З наданих суду документів підтверджується укладення позивачем договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року №25-08/25/ФП (а.с.32-35), а згідно витягу з акту №11ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року №25-08/25/ФП, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги та платіжної інструкції (а.с.36-37) позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. 00 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., сплачений при подачі позову до суду та документально підтверджений (а.с.46), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. 00 коп., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а всього 5916 грн. 77 коп.

Відповідно до ст.ст. 3, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048-1049, 1054, 1082, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 206, 247, 265, 267, 268, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №71339814 від 29.08.2025 року в сумі 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., з яких: 6480,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5916 (п`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 77 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Суддя В. М. Придатко