Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №209/3398/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2498/26 Справа № 209/3398/26 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Суддя Дніпровського апеляційного суду Ткаченко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника Труш Дмитра Ігоровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 серпня 2026 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №957188 від 24 травня 2026 року ОСОБА_1 , 24.05.2026 року о 12:35 за адресою м. Кам`янське, вул. Героїв, 20 чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського Єгорова О.Д. надати документи, які посвідчують особу, на підставі ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», висунутої неодноразово, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 серпня 2026 року у справі № 209/3398/26 (провадження № 3/209/570/26) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень. Цією ж постановою з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 — Труш Д.І. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся 19.08.2026 року за відсутності ОСОБА_1 та його захисника — адвоката Труш Д.І., який до дня розгляду справи послідовно подавав до суду через підсистему «Електронний суд» заяви (від 03.08.2026 та від 18.08.2026) з долученими медичними документами, що підтверджують перебування ОСОБА_1 на стаціонарному та подальшому лікуванні у зв`язку з тяжкою травмою обох п`яткових кісток, та клопотав про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Крім того, зазначає, що він наголошував на відсутності доведеності законності самої вимоги поліцейського. Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», на яку послався поліцейський, вимога пред`явлення військово облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, можлива лише щодо особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період дії воєнного стану та/або мобілізації і повинна висуватися у спосіб, який дає поліцейському можливість прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах. Матеріали справи не містять жодних доказів того, у якій саме формі, з посиланням на яку саме норму закону та з роз`ясненням яких саме правових наслідків вимога була доведена до ОСОБА_1 , що не дозволяє зробити безумовний висновок про її законність та належне доведення до особи в розумінні, яке виключало б помилкове або неусвідомлене сприйняття цієї вимоги особою з особливостями стану здоров`я.

Також, судом безпідставно відхилено доводи захисту про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства, стан здоров`я якої (психіатричне захворювання, ознаки розладу аутистичного спектра, часткова втрата слуху) міг об`єктивно впливати на здатність адекватно сприймати вимогу поліцейського та швидко і свідомо на неї реагувати.

Суд самостійно, без залучення спеціальних знань, дійшов категоричного висновку про «повну здатність особи сприймати й виконувати усні вимоги», фактично вирішивши питання, яке потребує спеціальних медичних (психіатричних) знань, без призначення судово-психіатричної або судово-медичної експертизи. Таким чином, суд вийшов за межі своєї компетенції, самостійно оцінивши медичну документацію по суті замість того, щоб з`ясувати ці обставини експертним шляхом, як того вимагає принцип повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, закріплений у ст. 252 КУпАП. Наявність у матеріалах справи копії довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12ААА про встановлення ОСОБА_1 інвалідності третьої групи з дитинства є об`єктивним документальним свідченням про хронічний стан здоров`я особи, який підлягав перевірці шляхом витребування судом первинної медичної документації або актуальної довідки, а не одноосібній критичній оцінці судом «неналежної якості» наданої копії без вжиття будь-яких заходів для усунення цього недоліку доказу.

Поведінка ОСОБА_1 — переляк, спроба сховатися в приміщенні навчального закладу — за встановлених судом же обставин стану здоров`я особи не може автоматично і без встановлення умислу кваліфікуватися як умисна, наполеглива та зухвала «злісна непокора» законній вимозі поліцейського. Панічна реакція особи з підтвердженими особливостями психічного стану на появу поліції не тотожна свідомій, демонстративній відмові виконувати законне розпорядження, а суд, поклавши в основу висновку про «злісність» власне тлумачення поведінки особи, не навів переконливих мотивів, які б виключали версію захисту про ситуативну, афективну реакцію, зумовлену станом здоров`я.

Суд поклав в основу висновку про вину ОСОБА_1 виключно протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання, складені працівниками поліції (тобто заінтересованою в результатах розгляду справи стороною), а також письмові пояснення самого поліцейського по суті та працівниці навчального закладу, яка не була очевидцем безпосереднього моменту застосування сили до ОСОБА_1 . Наданим захистом медичним документам (довідці КНП «МКЛ № 16» ДМР № 156 від 26.05.2026, консультативному висновку ортопеда-травматолога від 15.07.2026, виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 6447, довідці ВЛК від 02.07.2026), які об`єктивно підтверджують факт заподіяння ОСОБА_1 тяжкої травми обох п`яткових кісток невдовзі після подій 24.05.2026, суд не надав належної самостійної оцінки в сукупності з іншими доказами, а фактично усунувся від дослідження питання про причини й обставини заподіяння цих ушкоджень, водночас поклавши їх спростування в основу мотивування постанови.

Така вибіркова та внутрішньо суперечлива оцінка доказів — коли суд, з одного боку, декларує, що питання правомірності дій поліції не є предметом розгляду, а з іншого боку, самостійно й остаточно вирішує його не на користь особи, яка притягається до відповідальності, без спеціальних знань і без призначення експертизи — суперечить вимогам ст. 251, 252 КУпАП щодо всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та є порушенням принципу рівності сторін у процесі.

Дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із вимогами ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Так, стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до коментаря даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Обов`язок збирання доказів правопорушення покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського чи письмові пояснення з визнанням вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самі по собі не можуть бути доказами у справі, а лише фіксують відповідні факти і повинні узгоджуватися з іншими доказами, і доповнювати один-одного.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957188 від 24 травня 2026 року, який складений поліцейським СРПП ВП № 1 Кам. РУП, сержантом поліції Білоус М.С. вбачається, що підставою для складання протоколу стала злісна непокора ОСОБА_1 законній вимозі поліцейського Єгорова О.Д. надати документи, які посвідчують особу, на підставі ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», висунутої неодноразово.

Відповідно до протоколу АЗ №039074 про адміністративне затримання від 24.05.2026 року підставою для адміністративного затримання ОСОБА_1 стало вчинення правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП та для припинення правопорушення, складання адміністративного матеріалу і для встановлення особи.

Аналіз зібраних у справі доказів, свідчить про те, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП було надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957188, протокол АЗ №039074 про адміністративне затримання та пояснення самого ОСОБА_1 та працівниці навчального закладу ОСОБА_2 .

При цьому протокол затримання не містить відомостей про протиправні дії ОСОБА_1 , які б підпадали під кваліфікацію інкримінованого йому в даній справі правопорушення.

Крім того апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і являється доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, проте по своїй суті містить лише обставини виявленого правопорушення, які повинні підтверджуватись іншими зібраними в справі доказами в їхній сукупності.

В п. 7 Розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, вказано, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.

Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС №1026 від 18.12.2018р. (далі Інструкція).

Відповідно до пп.1 п. 2 вказаної «Інструкції, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно визначень термінів, зазначених в п. 3 «Інструкції …», портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Пунктом 4 «Інструкції…» передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Отже, працівники поліції, маючи правові підстави та технічні можливості на фіксування правопорушень засобами, що мають функції відеозапису (портативні відеореєстратори), відповідних матеріалів, які були б об`єктивними та належними доказами вчинення ОСОБА_1 злісної непокори, до матеріалів справи не долучили, тим самим свій обов`язок щодо збирання доказів в достатній мірі не виконали.

Таким чином не надання працівниками поліції пояснень щодо об`єктивних причин відсутності запису подальших подій, не надає можливості спростувати доводи апеляційної скарги про те, що неправомірні дії ОСОБА_1 не допускав.

Крім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957188 та протоколу АЗ №039074 про адміністративне затримання, ані свідки, ані поняті не залучалися.

Отже, свідки подій та відеозапис відсутній, факт вчинення правопорушення ґрунтується лише на протоколі адміністративного правопорушення, правомірність дій працівників поліції оспорюється ОСОБА_1 , а факт опору заперечується, а тому за відсутності інших належних доказів лише протокол адміністративного правопорушення безумовним доказом вважатися не може, оскільки складений суб`єктом владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю, і у справі про вчинення йому опору, сторонньою особою не є.

З пояснень працівника навчального закладу ОСОБА_2 вбачається лише, що ОСОБА_1 забіг до навчального закладу, після чого забігли поліцейські та виявили останнього в навчальному закладі, однак відсутні відомості щодо пред`явлення законної вимоги поліцейського до ОСОБА_1 та вчинення ним злісної непокори законній вимозі поліцейського в присутності ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, є достатні сумніви вважати встановленим наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, всі сумніви мають тлумачитися на користь останнього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зібрані у справі матеріали, не містять жодних доказів, окрім «візуального спостереження» працівників поліції, на основі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Таке спостереження працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку (Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17). Обґрунтування ж матеріалів справи про адміністративне правопорушення фактично лише показами (власними спостереженнями) поліцейських ставить під сумнів їх незацікавленість в результатах розгляду справи.

Крім того, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року за № 10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 за № 8 злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законній вимозі поліцейського, такі докази не додані до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, пояснень свідків, понятих, відео чи фото фіксація обставин чи інших об`єктивних доказів, які б підтверджували факт висунення особі неодноразових законних вимог працівників поліції, їх зміст, законність та свідоме і демонстративне невиконання таких вимог особою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини злісної непокори законній вимозі працівника поліції описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 19 серпня 2026 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Труш Дмитра Ігоровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 19 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 ст. 185 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 24 травня 2026 року - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду І.Ю. Ткаченко