Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №203/1471/23 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/1471/23

Провадження № 2-др/203/7/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді – Казака С.Ю.

при секретарі – Биченковій Г.С.

за участі відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа №203/1471/23, провадження №2/0203/36/2026, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, про визнання спадкового договору недійсним, скасування запису про обтяження.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 24.02.2026 року позов було залишено без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

25.02.206 року представником відповідача ОСОБА_1 до суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу понесених відповідачем витрат на правову допомогу та витрат за проведення експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану заяву та посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити останню.

Позивачка та її представник за викликом не з`явились, про причини неявки не повідомили.

За вказаних обставин, враховуючи положення ч.4 ст.270 ЦПК України, суд визнав за можливе провести розгляд заяви за відсутності сторони позивача.

Перевіривши викладені в заяві доводи, заслухавши відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 3 ч.1 ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Згідно ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» .

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

Суд враховує, що інтереси відповідача під час розгляду справи представляла адвокат Самуха А.О.. на підставі договору про надання правничої/правової допомоги від 06.01.2025 року та виданого згідно цього договору ордеру.

Додатковою угодою від 06.01.2025 року було погоджено розмір гонорару адвоката за один календарний рік, з моменту укладання цієї додаткової угоди, в сумі 40000 грн., яку представник відповідача в своїй заяві і просив стягнути з позивачки ОСОБА_2 .

Враховуючи підстави залишення позову без розгляду, суд вважає, що понесені відповідачем по справі судові витрати підлягають стягненню з позивачки.

Поряд з вищенаведеним, суд також враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 40000 грн. є завищеними та такими, що не є пропорційними складності справи, обсягу фактично наданих адвокатом послуг, з урахуванням витраченого ними часу на участь в судових засідань, кількості поданих ним процесуальних документів тощо.

За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерії необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 40000 грн. є завищеними, в повній мірі матеріалами справи не підтверджені, а тому підлягають зменшенню до 20000 грн.

В частині стягнення понесених відповідачем витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 23748 грн. 48 коп., факт понесеннях яких останнім підтверджується рахунком на оплату №639 від 14.10.2025 року та квитанцією про сплату №4757-3072-6097-3803 від 29.10.2025 року, суд враховує, що сторона має право на відшкодування цих витрат, якщо вони пов`язані із розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22, провадження №14-123цс23).

Оспорюючи волевиявлення первісного позивача ОСОБА_3 на звернення до суду з позовом та підписання нею поданої від її імені позовної заяви відповідач через свого представника заявив клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив постановити питання:

-Чи виконано підпис в позовній заяві від 20 березня 2023 року (а.с.6 т.1) підпис від імені позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останньою або іншою особою?

-Чи однією особою виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в спадковому договорі від 27 грудня 2018 року на бланку ННО №557886 та в позовній заяві від 20 березня 2023 року?

Ухвалою суду від 23.06.2025 року вказане клопотання було задоволено та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу з питань, зазначених в клопотанні.

За результатами проведення експертизи було складено висновок експерта №3358-25 від 12.01.2026 року, згідно якого зазначено, що підпис від імені ОСОБА_3 у позовній заяві від 20.03.2023 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_3 у спадковому договорі від 27.12.2018 року та підпис від її імені в позовній заяві виконано різними особами.

Суд приймає до уваги, що відповідь стосовно підписання первісним позивачем ОСОБА_3 позовної заяви надавало саме перше питання, зазначене у клопотанні та поставлено на вирішення експерта та саме в цій частині висновок експерта було враховано судом при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи прийняття судом висновку в частині одного із двох питань, поставлених на вирішення експерта, з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в розмірі частини від загальної вартості проведено експертизи, тобто в сумі 11874 грн. 24 коп.

В сього таким чином, з позивачки на користь відповідача слід стягнути судові витрати в сумі 31874 грн. 24 коп., з яких: витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 11874 грн. 24 коп.

В іншій частині в стягненні судових витрат на користь відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.133,137,141,211,223,258,259,263-268,270 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 11874 грн. 24 коп., витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн., а всього стягнути судові витрати в сумі 31874 грн. 24 коп.

В іншій частині в стягненні судових витрат на користь відповідача - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст додаткового рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак