Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №761/47290/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47290/25

Провадження № 2/761/5617/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 квітня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Журавльова М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ? Житло-Сервіс? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Житло-Сервіс? (надалі по тексту - ТОВ ?Житло-Сервіс?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?Житло-Сервіс?) користь заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 5 881, 38 грн., з яких: 4 808, 72 грн. - основний борг, 235, 94 грн. - 3% річних, 836, 72 грн. - інфляційне збільшення боргу, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач здійснював обслуговування багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 не оплачує своєчасно надані йому послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій, внаслідок чого, за період часу з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 4 808, 72 грн. Внаслідок допущення відповідачем порушення обов?язку в частині своєчасної оплати за надані послуги, з останнього, відповідно до ст.625 ЦК України підлягає стягненню 3% річних в сумі 235, 94 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 836, 72 грн., за період часу з 01 січня 2024 року по 20 серпня 2025 року.

А тому, для захисту порушеного права позивач звернувся до суду вищезазначеним позовом.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надіслав заву про розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов?язок доказування покладений на сторони.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що ТОВ ?Житло-Сервіс? здійснювало обслуговування багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та надає власникам житлових та нежитлових приміщень послуги з утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до акту приймання-передачі житлових будинків від 01 березня 2010 року.

Згідно акту приймання-передачі житлових будинків від 01 березня 2010 року, багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був прийнятий в обслуговування ТОВ ?Житло-Сервіс?.

Вказане свідчить, що ТОВ ?Житло-Сервіс? є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення належних умов проживання та наданням споживачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ ?Житло-Сервіс? було укладено ряд договорів, а саме:

-договір № 14857/9-10 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 11 лютого 2016 року;

-договір № 3126139В на постачання електричної енергії з ТОВ ?Київські енергетичні послуги? від 17 грудня 2018 року;

-підрядний договір №116 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів з ТОВ ?Віес Ліфт? від 01 червня 2020 року;

-договір №343 про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів з ТОВ ?Спецкомунтехніка? від 31 грудня 2021 року.

Як вбачається із копії Свідоцтва про право власності, виданого 05 вересня 2006 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 21 серпня 2006 року №1558-СКІ, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 .

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №206 від 08 квітня 2016 року ?Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим?. Встановлений тариф на послугу для будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 6, 75 грн. за 1 кв.м., загальної площі квартири.

Послуги надавались ТОВ ?Житло-Сервіс?, відповідно до законодавства України у сфері житлово-комунальних послуг та відповідно до затвердженого тарифу.

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов?язання в частині своєчасної оплати за спожиті послуги належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за період часу з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 4 8008, 72 грн.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги? (надалі по тексту - Закон) передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За ч. 1 ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 5 Закону, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Комунальні полуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, індивідуальний споживач зобов?язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 8 Закону, виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Вимогами ст.19 Закону встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець і виробник.

А вимоги п.п. 1,5 ч. 3 ст.20 Закону встановлюють, обов?язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 ч.3 ст.20 Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов?язує.

Власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Судом враховано, що за умовами ст. 526 ЦК України зобов?язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 901. ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Зобов?язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов?язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 32 Закону визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405, мораторій на відключення від послуг, нарахування пені та стягнення заборгованості продовжить діяти тільки на територіях, на яких ведуться бойові дії. Також заборона поширюється на тимчасово-окуповані території відповідно до переліку Мінреінтеграції.

Таким чином, проведення нарахування 3 % річних та інфляційної складової боргу за період часу з 01 січня 2024 року по 20 серпня 2025 року є правомірним.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі ?Ващенко проти України? (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, суд позбавлений повноваження на вихід за межі принципу диспозитивної і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідач в судове засідання не з?явився, не надав доказів, що заборгованість існує в меншому розмірі чи відсутня.

Відповідач не надав доказів ненадання з боку ТОВ ?Житло-Сервіс? йому послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, або ж того, що такі послуги надаються іншими особами.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, так як, судом встановлено неналежне виконання власних зобов`язань відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ ?Житло-Сервіс? є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка утворилася за період часу з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року у розмірі 4 808, 72 грн., а також 3% річних у розмірі 235, 94 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 836, 72 грн. за період часу з 01 січня 2024 року по 20 серпня 2025 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 319, 322, 525, 526 ЦК України, 151, 162, 179 ЖК УРСР, Законом України ?Про житлово-комунальні послуги?, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 258-259, 264-265, 268,272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Житло-Сервіс? (код ЄДРПОУ 30167045, місцезнаходження: м. Київ, вул. Протасів Яр, 8) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Житло-Сервіс? заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 4 808 (чотири тисячі вісімсот вісім) грн.. 72 коп., 3% річних у розмірі 235 (двісті тридцять дев?ять) грн. 94 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 72 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: